Пропустити не можна оскаржити: строки не оскарження рішень АМКУ не продовжуються
11.06.2021   //   1 Переглядів

Виробник лікеро-горілчаних напоїв таки заплатить штраф сумою майже 5,5 мільйонів. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Стронгдрінк» через пропущення строку оскарження.

Законодавець визначив чіткий термін для оскарження рішень АМКУ до Господарського суду – 2 місяці з дня одержання рішення без можливості його відновлення.

Що це означає? Це означає, що не важливо чи поважні причини пропуску даного строку чи ні, суд все одно відмовить позивачу у розгляді справи, бо “строк не може бути відновлено”. Судова практика свідчить що винятків у суду немає, а пропуск такого строку є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Нагадаємо ситуацію з «Сімферопольським вино-коньячним заводом» та ТОВ «Стронгдрінк», які виготовляли продукцію, занадто схожу на флагмана компанії «Джек Деніел’с Пропертіз, Інк» – віскі ТМ «Jack Daniel’s» https://www.facebook.com/league.antitrust/posts/212794880205468/

Тоді АМКУ оштрафував «Сімферопольський вино-коньячний завод» та ТОВ «Стронгдрінк» у розмірі 4,17 млн і 5,44 млн грн відповідно.

І все б нічого, але АМКУ у своєму рішенні допустився описки – переплутав нумерацію пунктів у резолютивній частині рішення. Через майже чотири місяці додивився і своїм розпорядженням її виправив. Ще через 5 місяців спохватився ТОВ «Стронгдрінк» і подав позов до суду з вимогою скасувати розпорядження, бо воно на їхню думку, змінює рішення АМКУ. Головним аргументом ТОВ «Стронгдрінк» було те, що розпорядження АМКУ не є рішенням, а тому для його оскарження не застосовується спеціальна позовна давність (2 місяці).

Що ж вирішив суд?

Тут все просто. Суд визнав позов безпідставним, його було подано з пропуском двомісячного строку. Розпорядження АМКУ по суті є його рішенням, що, власне, і надало право товариству оскаржити його в суді. Тому – 2 місяці на оскарження. https://reyestr.court.gov.ua/Review/93630161

Очевидно, ТОВ «Стронгдрінк» ну дуже не хотілося платити захмарний штраф, бо товариство змінило і етикетку, і назву напою ще до прийняття рішення АМКУ, потім і саме рішення комітету оскаржило у судах. Проте програло в усіх інстанціях. Останньою «соломинкою» за яку можна було вхопитись – ця описка комітету.

Сам розмір штрафу товариство оскаржити не могло, бо його українські суди не мають повноважень переглядати.

А от Європа застосовує дещо іншу практику оскаржень.

Наприклад у Франції рішення конкурентного відомства можуть бути оскаржені лише в місячний термін до Апеляційного суду Парижа. При цьому суд має можливість переглянути розмір санкцій. Так само у Німеччині, Угорщині суди наділені повноваженнями переглядати розмір штрафу. І Суд ЄС має необмежену юрисдикцію відносно рішень Комісії ЄС про накладення штрафів.

Можливо і нашим судам слід було б надати такі законодавчі повноваження. Проте є два важливих «але»:

Поки що розмір штрафу за законом – це повна дискреція. Є максимальний – до 10% річного доходу. А скільки це має бути: 0,1% чи 9,99% за невідомими законодавцю критеріями має визначити сам АМКУ. Отже для мінімізації зловживань не завадило б процес підрахунку унормувати.

Здебільшого судова система залишається вразливою для корупції, а значить побажань олігархів та монополістів – основних носіїв грошей і влади в країні. Відповідно, доки ми не сформували пул незалежних та принципових судів, які розглядатимуть антимонопольні спори, надання судам права переглядати розмір штрафу може призвести лише до його суттєвого зменшення за наслідком судових баталій.

Юлія Коробова, експертка «Ліги Антитрасту»