Чому українські санкції не працюють проти росіян в Україні
05.06.2021   //   1 Переглядів

Автор: Олена Поканєвич, фахівець з конкуренційного права та M&A платформи «Ліга антитрасту»

Уряд роками працює над удосконаленням процедури застосування санкцій, але, попри законодавчі зміни, в Антимонопольному комітеті вони так і не запрацювали.

Нещодавно «Ліга Антитрасту» повідомляла про схему обходу санкційного законодавства групою ТАС Сергія Тігіпка.

А саме, як через низку операцій з офшорними компаніями група ТАС набула контроль над українськими активами групи «Сєвєрсталь» підсанкційного росіянина Олексія Мордашова – ПрАТ «Дніпрометиз» та ТОВ «Краснозаводський майданчик Дніпрометиз».

ТАС з другого разу отримала від Антимонопольного комітету (АМКУ) дозвіл на транзакцію.

Таким чином відомство легімітизувало попередні схеми переходу «Дніпрометизу» та «Краснозаводського майданчику» від однієї офшорної компанії до іншої, що застосовувалися для обходу санкцій, які забороняли Мордашову продавати свої активи в Україні.

З цього приводу «Ліга антитрасту» звернулася до парламенту та Ради нацбезпеки (РНБО).

Останнє відомство перенаправило лист до уряду та доручило поінформувати нас щодо дотримання Закону «Про санкції« під час продажу активів групи «Сєвєрсталь» в Україні.

Зі сплином кількох місяців Кабмін таки народив відповідь, суть якої коротко зводиться до наступного: АМКУ вчинив законно через те, що закон не досконалий, але ми над цим працюємо цілою робочою групою вже третій рік, тому чекайте і покращення прийдуть.

Як виявилося, ще у 2018 року Кабмін постановою №1069 від 12 грудня 2018 року створив Міжвідомчу робочу групу, до складу якої входять представники Мінекономіки, Мінюсту, МЗС, Держфінмоніторингу, ДПС, АМКУ та АРМА.

Основним завданням групи, в тому числі, є підготовка проектів нормативних актів щодо удосконалення санкційного законодавства з метою уникнення проблем під час практичної реалізації його положень. Але похвалитися цій робочій групі, крім обіцянок, поки що немає чим.

Так, на сьогодні функції з удосконалення законодавства у сфері державної санкційної політики покладено на Мінекономіки.

Міністерство розробило проєкт Закону «Про внесення змін до Закону України «Про санкції». До проєкту зацікавлені органи надали ряд пропозицій і зауважень. У тому числі, щодо визначення на законодавчому рівні відповідального за санкційну політику державного органу.

Крім того, до законопроєкту пропонується включити положення щодо визначення осіб на яких розповсюджуватиметься дія санкцій, навіть якщо вони напряму до них не застосовані. Наприклад, якщо бенефіціар юридичної особи перебуває під санкціями, санкції будуть розповсюджуватись і на юридичних осіб, яких така особа контролює.

Також пропонується включити норми, коли підсанкційній особі буде заборонено впливати на прийняття управлінських рішень стосовно підконтрольних компаній.

І хоча з листа уряду слідує, що робота в групі кипить, законопроєкт в парламенті досі не зареєстрований.

Також урядом розроблено ще один законопроект «Про здійснення іноземних інвестицій у суб’єкти господарювання, що мають стратегічне значення для нацбезпеки України».

Проєктом пропонується запровадити новий тип контролю за концентраціями, коли спеціально створена комісія буде перевіряти і, за необхідності, блокувати угоди щодо стратегічно важливих для національної безпеки суб’єктів господарювання. Тільки після схвалення угоди цією комісією АМКУ зможе дозволити концентрацію.

Ініціатива особливо актуальна після історій із зміною права власності з державної на приватну активів, що тепер належать АТ «Мотор Січ» та ТОВ «ПрикарпатЗахідтранс».

Однак, урядова ініціатива отримала критичні відгуки експертів та майже рік залишається недоробленою та нереалізованою.

Як бачимо, законодавчі ініціативи українських уряду та парламентарів дещо запізнюються. Особливо, якщо порівнювати з нашими колегами із США, Канади та ЄС.

Перший часовий лаг для уникнення санкційних незручностей «друзі» Путіна отримали до прийняття санкційоного законодавства та внесення змін у антимонопольне.

TNK, Lukoil, «Транснєфть» встигли до 2017 року переоформити свої активи на швейцарські та австрійські компанії з маловідомими бенефіціарами.

Але навіть ті, хто з різних причин за цей час не «сховався», досі мають можливість це зробити, користуючись недосконалістю законодавства, над якою всі ці роки працює робоча група.

Наприклад, маскуючи за офшорними компаніями справжніх власників, продати свої активи в Україні (VS Energy, Сєвєресталь). При цьому, приємним бонусом можна отримати від АМКУ дозвіл на ці транзакції.

Так у квітні цього року Комітет в черговий раз продемонстрував свою безпорадність у захисті інтересів держави.

Після восьмимісячного розслідування в рамках справи про концентрацію Антимонопольний комітет надав дозвіл кіпрській компанії «Пуморі Ентерпрайзес Інвестментс ЛТД» на придбання більше 50% ТОВ «Хотел Проперті», яке володіє готельними комплексами «Славутич» та «Либідь» у Києві.

ЗМІ пов’язують кіпрську фірму з групою компаній VS Energy, яка володіє акціями ряду обленерго в Україні.

Група входить до сфери впливу російського політика Олександра Бабакова (перебуває під санкціями України, США, ЄС, з травня 2018 року, голосував за анексію Криму) і російських бізнесменів Євгенія Гіннера та Михайла Воєводіна.

Але, відповідно до рішення АМКУ, покупцем є громадянка Франції Наталія Селіванова, яка також володіє готельними комплексами «Прем’єр палац» в Києві та «Юність» в Одесі. А бенефіціар групи продавця – громадянка Кіпру Харіс Марангу.

Як зазначає конкурентне відомство у своєму рішенні, вони намагалися дослідити інші відносини контролю учасників концентрації. Але за 8 місяців АМКУ разом з правоохоронними органами так і не змогли встановити, що реальним власником є Бабаков.

Найнебезпечніше в даній історії те, що мова йде не стільки про готель, скільки про вихід російського капіталу на азартний ринок України. Враховуючи, що відкриття казино та гральних автоматів дозволено тільки на території готелів, вони потрібні «путінським» бізнесменам саме для цього. Отже фактично Комітет дозволив підсанкційним особам продавати азартний «наркотик» в Україні.

В розвиненому світі, на відміну від нас, законодавство про санкції працює успішніше. Для прикладу, нещодавно Великобританія в рамках глобальної боротьби з корупцією ввела санкції стосовно 14 росіян, які підозрюються у корупційних злочинах. Тепер активи цих осіб на території Сполученого Королівства будуть заморожені, що не дозволить їм провести будь-які транзакції з ними.

Який ефект від українських санкцій, які діють лише на папері та їх можна легко обійти, отримавши на це всі необхідні дозволи від держави?

Ніякого, крім хабарів, які за «заплющення очей» можуть отримати чиновники. І поки РФ веде збройну агресію проти України, ми, у відповідь, все ще працюємо над їх удосконаленням, а РНБО зайняте «злодіями в законі» та контрабандистами.

Довідково про діюче законодавство:

Закон України «Про санкції» прийнятий 14 серпня 2014 року з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету та цілісності України. Закон ухвалено у відповідь на військову агресію з боку Російської Федерації. До того Україна взагалі не мала законодавства щодо будь-яких економічних обмежень.

Цим законом передбачено застосування 24 видів санкцій, зокрема таких як блокування активів – тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном, а також запобігання виведення капіталів за межі України. Вперше дія цього закону була застосована 02.09.2015, коли Указом Президента України від 16.09.2015 № 549/2015 були застосовані санкції стосовно ряду осіб, діяльність яких була спрямована проти України.

Разом з тим, тільки 9 листопада 2017 року були внесені зміни до Закону України «Про захист економічної конкуренції» в частині: 1) не розглядати заяви про надання дозволу на концентрацію, якщо серед бенефіціарів учасників концентрації є підсанкційні особи; 2) заборони концентруватись особам на яких поширюється дія Закону України «Про санкції».

Основними індикаторами ефективності економічних санкцій є:

  • між державами – об’єктом та суб’єктом існують значні за обсягом торговельні відносини;
  • країна – об’єкт санкцій повинна бут меншою за країну-суб’єкт, що їх застосовує;
  • витрати для держави-суб’єкта мають бути незначними, а застосування санкцій – негайним.

Олена Поканєвич, «Ліга антитрасту», вперше опубліковано у «Бізнес. Цензорі»