Медведчук вимінював нафтову трубу у росіян на кримський завод Порошенка
25.05.2021   //  

Нардеп Віктор Медведчук обговорював з заступником голови урядом Російської Федерації Дмитром Козаком перехід контролю над українською частиною нафтопродуктопроводу «Самара – Західний напрямок» від «Транснєфті» до структур Медведчука в обмін на захоплений росіянами завод в Севастополі.

Про це йдеться в розслідуванні програми Bihus.Info.

За даними програми, мова йде про Севастопольський морський завод, який до окупації Криму росіянами в 2014 році був у власності Петра Порошенка. Пізніше окупанти націоналізували завод. На записах розмов Козака та Медведчука останній повідомляє, що до схеми обміну нафтопродуктопроводу на завод залучений «головний». Так на записах Медведчук називає тодішнього президента України Петра Порошенка.

На записах розмов з президентом російської «Транснєфті» Миколою Токарєвим Медведчук говорить, що «головний» відслідковує судовий процес навколо української частини нафтопродуктопроводу «Самара – Західний напрямок». Станом на лютий 2015 року, коли відбулися записані розмови, суди першої інстанції та апеляції прийняли рішення на користь передачі нафтопродуктопроводу від «Траснєфті» до Фонду державного майна України. Медведчук запевнив співрозмовника в позитивному кінцевому рішенні судів.

Також Токарєв та Медведчук обговорювали схему, за якою труба має повернутись під контроль росіян, а вони продадуть її іншій компанії. «Представником» цієї компанії Медведчук висунув «нардепа зі своєї бригади» Тараса Козака (на той час Козак – нардеп від Опоблоку, а нині від ОПЗЖ). І ця схема передачі на підставних осіб також була погоджена з «керівником» (дзвінок відбувається з Києва).

У березні Вищий господарський суд прийняв рішення по нафтопродуктопроводу всупереч плану, який росіянам обіцяв Медведчук. Після цього він у розмові з Токарєвим обіцяє, що схема буде реалізована: «…нічого не міняється, все він там вчора всі команди дав».

У підсумку, 21 квітня 2015 року суддя рівненського господарського суду Ярослава Гудзенко за одне (!) засідання по-суті повернула трубу росіянам. Її рішення скасувало вже фактично завершену націоналізацію стратегічного нафтопродуктопроводу.

Щойно трубопровід повернувся росіянам, почався процес переоформлення його на людей з оточення Віктора Медведчука. У серпні 2015-гонафтопроуктопровід було продано компанії International Trading Partners з пропискою у швейцарському Сен-Галлені.

У 2016 році частину старого дизелю, який лишався в трубі і який новим власникам необхідно було кудись подіти для старту нової прокачки, продали Міністерству оборони України. Заради цієї закупівлі навіть довелося змінювати техрегламент, оскільки настільки старий тип пального на той момент купувати вже заборонялося.

Таким чином,  Міністерство оборони України допомогло запустити нафтопровід в роботу, викупивши звідти старе дизельне паливо аби власники трубопроводу змогли качати по ньому нове з Росії (див. «Медведчуківський дизель для українських солдатів»).

Також на плівках зафіксовано, що Віктор Медведчук найімовірніше контролював діяльність дизельного трейдера і власника автозаправок «Глуско» – «Протон Енерджі Груп». На одному із записів заступник голови уряду РФ Дмитро Козак надиктовує Медведчуку зміст розписки, якою Медведчук має визнати контроль над компанією і особисто гарантувати, що буде продавати пальне тільки погодженим з «доблестной службой» РФ контрагентам.

Від «Наших грошей»

В лютому РНБОУ ввела санкції проти Медведчука та його оточення. Після цього Вищий антикорсуд арештував частину нафтопродуктопроводу «Самара – Західний напрямок». Власником цієї «труби» є ТОВ «ПрикарпатЗахідтранс», що було пов’язане з угрупуванням Медведчука, а нині переписане на білоруський «Нафтобітумний завод» Миколи Вороб’я, який перебуває під санкціями ЄС за придушення протестів в Білорусі. Нині труба передана для управління державній «Укртранснафта».  Замість структур Медведчука дизпаливо «Роснєфті» днями почала постачати в Україну Socar New Enegry із групи азербайджанської держкомпанії Socar. Ця група також є постачальником сировини для Укртатнафти Ігоря Коломойського.