Вперше в світі суд наказав розділити монополіста за позовом приватного конкурента
29.04.2021   //   731 Переглядів

Автор: Олена Поканєвич, фахівець з конкуренційного права та M&A платформи «Ліга антитрасту»

На початку цього року Апеляційний суд Четвертого округу США підтвердив рішення суду присяжних від 2018 року про примусовий поділ компанії JELD-WEN – виробника та постачальника формованих панелей для виробників дверей, яка призвела до здорожчання вартості та погіршення якості продукції.

Це перше рішення за всю світову історію антитрасту, коли суд застосовує примусовий поділ по поглинанню, яке вже відбулося, за позовом приватної компанії.

Коли ми чуємо слово «монополія», то на думку перш за все спадають приклади постачання електрики, води, газу.  Тобто тих ринків, на які не так просто проникнути і скласти конкуренцію. Але поняття монополії може стосуватись будь-якого бізнесу і не лише в Україні, а й у США, які мають більш, ніж столітню історію застосування  законів у сфері захисту конкуренції.

До прикладу, така ситуація склалась на ринку виробництва панелей для шпонування дверного полотна. Якщо ви в Америці захочете купити міжкімнатні чи зовнішні двері для житлових будинків, то вас спитають, а як щодо продукції компанії Steves and Sons? Адже вони одні з шести компаній, які займаються виробництвом дверей. Це сімейна фірма з багатою історією, яка заснована у 1866 році і налічує більше тисячі працівників.

Але Steves and Sons виготовляють двері з попередньо закуплених панелей по договорах з  компанією JELD-WEN. У 2012 році JELD-WEN, яка контролювала 38% ринку виробництва дверних панелей, придбала свого конкурента – компанію Craftmaster International (CMI) з 16% ринку, яка після кризи на ринку нерухомості 2011 року вирішила зійти з ринку. Крім них була ще Masonite з 46% ринку і три цих компанії постачали продукцію для виготовлення дверей шістьом компаніям виробникам, серед них і Steves and Sons.

Перед поглинанням  CMI  компанія JELD-WEN, як зазвичай, підписали договір на постачання 80% дверних панелей необхідних для  Steves. В угоді йшлося, що в разі дешевшої на 3% ціни від іншого постачальника, Steves може відмовитись від договору. При цьому JELD-WEN не повідомила антимонопольний підрозділ Мін’юсту США про намір придбати СМІ аж до липня 2012 року, поки довгострокові договори зі Steves та двома іншими виробниками не набрали чинності.

Після злиття майже одразу у Steves та інших виробників дверей почались проблеми – з поставками, з якістю продукції та при цьому – ціни зростали три роки підряд у 2013-2015 роках, хоча витрати на виробництво зменшувались.  Це і не дивно, адже на ринку дверних панелей залишилось лише JELD-WEN і Masonite. Відчувши ринкову владу, JELD-WEN не захотіла постачати продукцію для Steves на попередніх умовах і вимагала перегляду контракту. А Masonite – оголосила про припинення продажу дверних панелей іншим виробникам дверей.

Намагання Steves знайти вихід із ситуації були безуспішними, оскільки Masonite відмовилась укладати довгостроковий контракт, а іноземні виробники не могли забезпечити Steves такий обсяг постачання продукції. Такі дії дуополії (вид олігополії, ситуація на ринку, за якої пропозиція представлена лише двома виробниками) вертикально-інтегрованих компаній фактично поставили під сумнів майбутнє виживання виробників дверей, які не мали власних заводів з виготовлення дверних панелей.

Після того, як всі можливості для спасіння бізнесу із більш, ніж 150-літньою історією були вичерпані, у червні 2016 року Steves подала судовий позов про антиконкурентні дії JELD-WEN у вигляді порушення умов контракту, а також §7 Закону Клейтона, який забороняє злиття, які суттєво обмежують конкуренцію. Ще у 2018 році суд присяжних одноголосно вирішив, що JELD-WEN порушив антимонопольний Закон Клейтона, придбавши у 2012 році свого конкурента компанію Craftmaster International (CMI). Рішення суду зобов’язувало JELD-WEN продати завод по виробництву дверних панелей, який  було придбано в результаті злиття з CMI.

Крім того, суд присудив JELD-WEN відшкодувати Steves 175 мільйонів доларів США у потрійному розмірі минулих збитків та майбутніх прибутків (відшкодування втрачених майбутніх прибутків було відмінено рішенням Апеляційного суду в результаті оскарження JELD-WEN).

Як це працює в  Україні?

Антимонопольний Комітет України протягом останніх 10 років не заборонив жодної концентрації, не застосував структурні зобов’язання, як одного з компенсаційних засобів неконкурентної концентрації, а також не переглянув «помилкові» рішення про надання дозволу, де б змінив своє попереднє рішення.

Чи все так у нас так чудово із суб’єктами господарювання, які отримали ринкову владу, в тому числі в результаті злиттів та поглинань? Очевидно, що ні!

Законодавство не передбачає економічний post-аналіз раніше наданих АМКУ дозволів на концентрації (злиття) і їх вплив на економічний розвиток країни. На сьогодні такий аналіз не проводився і загальна аналітика з цього питання відсутня. Можливо, такий аналіз могло би провести Мінекономіки.

Законодавство про захист економічної конкуренції дає можливість як органам АМКУ з власної ініціативи, так і за заявами осіб переглянути вже прийняті рішення про надання дозволу на концентрацію, а також відшкодування шкоди у подвійному розмірі, заподіяної, в тому числі, в результаті незаконної концентрації чи зловживання монопольним становищем. Водночас встановлюється термін давності стосовно звернення про перегляд рішення чи початку процедури перегляду з власної ініціативи (в США термін давності встановлено виключно на оскарження злиття).

Ми розуміємо, що Україна не має більш, ніж 100-літньої історії застосування антимонопольних законів, як в США, та навіть компаній, які працюють на ринку понад 150 років. Але приклад JELD-WEN та Steves показує як закони дійсно захищають та відновлюють конкуренцію на ринку, навіть якщо антимонопольні відомства «помилились». Сподіваємось, що еволюція в цій частині таки торкнеться і Антимонопольного комітету, українських судів та в цілому громадянського суспільства.

 

Олена Поканєвич, експерт «Ліга антитрасту»