Чому Антирейдерська колегія не бореться з рейдерством, яке творять «чорні нотаріуси»
26.04.2021   //   1192 Переглядів

Автор публікації – Аліна Стрижак, журналістка “Наших грошей”

Якщо реєстратор вніс дані до реєстру на підставі нотаріально посвідченого правочину, під час якого використали підроблені документи, Антирейдерська колегія його чіпати не буде. На прикладі історії про 4 га землі під Києвом.

Уявіть собі ситуацію: є рейдерство, рейдер, нотаріус, який посприяв такому рейдерству і Антирейдерська колегія. Потерпілий власник, у якого украли актив, скаржиться в Колегію. Але Колегія… називає рейдерство законним і відправляє потерпілого лісом. Таких історій, як ми виявили, в Мін’юсті чимало. І в усіх Антирейдерська колегія (Колегія з розгляду скарг у сфері держреєстрації) Міністерства юстиції відмовляє в задоволенні скарг на нотаріусів, які допомогли відібрати у власника актив, з формулюванням, що оскаржувані дії вчинені відповідно до законодавства.

Це збиває з пантелику рейдернутих власників активу: а так взагалі можна? Можна. У цьому є своя і навіть зрозуміла логіка. Як вона виглядає – описуємо на прикладі історії зі скаргою до Антирейдерської колегії столичної підприємиці Юлії Лобунець.

Трохи про землю, яку згодом вкрали

У липні 2009 року киянка Юлія Лобунець купила на свій ФОП майже 4 га землі під базою-складом на території Шпитьківської сільради Києво-Святошинського району Київської області. Жінка отримала держакт на право власності ділянки з кадастровим номером 3222488200:06:006:0120, а 2018 року внесла ці дані до Державного реєстру речових прав (ДРРП). Ділянка була «про запас», на продаж її власниця не виставляла, продавати не планувала, довіреностей з правом відчуження нікому не видавала. Правовстановлюючі документи на актив теж не губила і нікому не передавала.

«Проте 11 лютого 2020 року моїй клієнтці випадково стало відомо, що її землю продають в інтернеті, – каже адвокат Юлії Лобунець Артем Юзефович із адвокатського об’єднання «Ю.Т.С. лойерс груп». – Лобунець взяла довідку з реєстру речових прав і виявила, що власницею цієї ділянки вже є не вона, а інша людина, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого столичним нотаріусом».

Подальшу хронологію подій встановлювали уже адвокат потерпілої та Києво-Святошинський відділ поліції ГУ Нацполу в Київській області, де розпочали кримінальне провадження №12020110200000836.

Як вкрали землю

Землю Лобунець втратила так. 10 вересня 2019 року хтось від її імені продав земельну ділянку в Шпитьках чоловіку 1997 року народження Максиму Руднєву. Під час цієї угоди використали такі «документи» та реквізити:

  • паспорт «під Лобунець» із вклеєним фото іншої людини:

  • ідентифікаційний номер начебто Лобунець, щодо якого податкова служба відповіла – у вказану дату такий номер не видавався:

  • Підписи від імені Лобунець у договорі, щодо яких дві почеркознавчі експертизи потім сказали: ці підписи – підроблені.

  • Підроблені квитанції про сплату податку на доходи фізичних осіб і військового збору, необхідні під час такого продажу.

Договір купівлі-продажу посвідчувала легендарна київський нотаріус Тетяна Змисловська. У лютому 2020 року Міністерство юстиції позбавило її нотаріального свідоцтва. Ми писали про Змисловську у матеріалі про квартирні афери, пов’язані Анатолієм Остапенком зі структури «Афера. Стоп». Частину нерухомості переписала по підроблених документах на Остапенка саме Тетяна Василівна.

Щодо землі Лобунець, то Змисловська не лише посвідчила договір купівлі-продажу, а й внесла право власності Максима Руднєва на землю в Шпитьках до реєстру речових прав. Відповідно до звіту про оцінку, земля коштувала 10 млн грн, але Лобунець ніби-то продала її Руднєву за 1 млн грн.

Адвокат потерпілої з’ясував, що «покупець» Максим Руднєв – заробітчанин із містечка у Сумській області. Але з ним чоловік спілкуватися не захотів, а коли з Руднєвим хотіли поспілкуватися «Наші гроші», його телефон уже був поза зоною.

7 лютого 2020 року Руднєв продав землю в Шпитьках уже не за 1, а за 8,4 млн грн Людмилі Горбатюк із Києва. Як розповідає адвокат Горбатюк – Володимир Кочан, його клієнтка знайшла ділянку через знайомих, документи виглядали справжніми, купила. Тепер, звичайно, шкодує, адже Юлія Лобунець подала на неї до суду про витребування землі з незаконного володіння.

Договір купівлі-продажу між Руднєвим і Горбатюк посвідчив уже інший київський нотаріус –  Вадим Рогач. Він же зареєстрував право власності в реєстрі речових прав за Горбатюк. Зауважимо, що Рогач так само, як і Змисловська, фігурував у тому самому матеріалі «Наших грошей» про квартирні афери. Там ще була така історія: потерпілий, у якого через Рогача вкрали квартиру, говорив, що договір купівлі-продажу його квартири реєстрував не Рогач, а заробітчанин з-під Києва, який назвався Рогачем і сидів за столом нотаріуса. Утім, на момент, коли потерпілий це стверджував, він уже опинився на вулиці, не мав адвоката, слідство нормально не велося, тож були лише слова потерпілого проти слів нотаріуса.

Адвокат Лобунець стверджує, що дії нотаріуса Рогача можуть свідчити про його участь у «незаконному позбавленні земельної ділянки»:

«Одним із документів, який має бути під час укладення угоди з продажу землі, є звіт про експертну грошову оцінку, – каже Артем Юзефович. – З тексту посвідченого Рогачем договору вбачається, що в ньому, як і у фейковому договорі, нібито укладеному між Лобунець та Руднєвим, фігурує одна й та сама оцінка. Але такий документ не використовується двічі, а його замовником може бути лише власник земельної ділянки, яким на час вчинення Рогачем нотаріальної дії був вже Руднєв».

Коментувати цю історію «Нашим грошам» Вадим Рогач не захотів, хоча і бачив матеріал перед публікацією.

Що було в Міністерстві юстиції

Дізнавшись, що через нотаріусів Змисловську та Рогача в неї вкрали землю, Лобунець подала на початку травня 2020 року скаргу до Антирейдерської колегії Мін’юсту. Здавалося б, рейдерство було очевидним, тому в Колегії мали б допомогти. Але наприкінці червня 2020 р. Колегія під головуванням Дмитра Кирилюка (теж нотаріуса в минулому) … відмовила Лобунець. Більше того, дії нотаріусів Рогача та Змисловської там назвали «прийнятими відповідно до законодавства».

Попри те, що це виглядає дивно, в Колегії своя логіка. Коротко пояснимо для тих, хто може плутатися в матчастині. Дії, пов’язані з активами, можуть бути реєстраційними і нотаріальними. Коли посвідчується договір купівлі-продажу на актив – це нотаріальна дія, а коли інформацію про право власності, набуте на підставі договору купівлі-продажу вносять до реєстрів – речових прав чи юросіб – це вже дія реєстраційна. З 2015 року нотаріуси можуть вчиняти не лише нотаріальні, але й реєстраційні дії. І ось тут важливий нюанс: Антирейдерська колегія (яка раніше називалася комісією) з початку свого створення 2016 року приймає скарги лише на реєстраційні, а не нотаріальні дії. Причину пояснює заступник міністра з реєстраційних питань Ольга Оніщук:

«Уявіть, що ви – інвестор з-за кордону, який приїхав в Україну купувати завод. Вас проконсультував нотаріус, подивився попередні реєстраційні дії. Відбувся нотаріально посвідчений правочин: ви заплатили мільйон, отримали свій договір купівлі-продажу і право власності, вийшли за двері нотаріальної контори. Але тут з’являється скарга на Антирейдерській колегії щодо вашого заводу. Уявіть себе на місці цього інвестора, який заплатив мільйон, і тут якась Антирейдерська колегія бере і скасовує його права. Ми виключили таку можливість. Нотаріально посвідчений правочин визнається державою в момент, коли нотаріус посвідчує цей договір. Тому Антирейдерська колегія не оцінює нотаріальні дії на предмет незаконності. Про це прямо каже закон: якщо ви вважаєте нотаріальну дію незаконною – в суд».

Відтак, Антирейдерська колегія ніколи не розглядає скарги на нотаріальні дії, а також, – більше того, – не скасовує реєстраційні дії, вчинені на підставі нотаріально посвідченого правочину. Вона взагалі не аналізує нотаріальних правочинів. Залишимо юристам можливість дискутувати, правильно це чи ні, але відзначимо факт: саме через це в Колегії виникають ситуації, коли нотаріусів, які вчиняють «чорну» нотаріальну дію, приміром, посвідчують договір купівлі-продажу по підроблених документах, а потім – «білу» реєстраційну дію, таку, як внесення даних про право власності в реєстр речових прав на підставі цих підроблених документів – не карають.

Тут ще важливо враховувати, що оцінка «чорної» нотаріальної дії лише з точки зору справедливості видається очевидною. А з точки зору закону відповідальність за підроблені документи несе не нотаріус, а той, хто йому ці документи приніс. Тому в нотаріуса за потреби завжди є опція вдягнути чесне обличчя і сказати, що він не винен.

«Також зважайте, будь ласка, на наступне, – каже Ольга Оніщук. – Оскільки Офіс протидії рейдерству має саме таку назву, суспільство вважає, що через Офіс можна вирішити будь-яку проблему. Тому нам постійно дістається. Насправді, ми протидіємо рейдерству лише в державних реєстрах. І наше завдання – надавати оцінку законності виключно реєстраційній дії. Кейс, який ви описали, належить виключно до компетенції Національної поліції. Адже це в чистому вигляд шахрайство. Міністерство юстиції не має повноважень реагувати на такі порушення. Реєстраційна дія в даному випадку вчинена відповідно до законодавства, і це – беззаперечний факт».

Як розповідає очільник Офісу протидії рейдерству Віктор Дубовик, були випадки, коли Антирейдерська колегія касувала реєстраційні дії, прийняті на підставі нотаріально посвідчених правочинів. Але такі рішення не встоювали в судах:

«Суд посилався, зокрема, на те, що, відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України визнання правочину недійсним здійснюється судом, а Антирейдерська колегія, яка тоді ще була комісією,  такими повноваженнями не наділена, – каже Дубовик. – Тож суд дійшов висновку, що Комісія в порушення статті 19 Конституції України, яка зобовязує органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вийшла за межі своїх повноважень та фактично привласнила собі повноваження визнавати правочини недійсними, які віднесені до повноважень судів. Відтак, наказ Міністерства юстиції, яким реєстраційні дії скасували, та рішення Комісії, на підставі якого цей наказ прийняли, в суді назвали «свавільними як за процедурою прийняття, так і за підставами, які покладені в їх основу».

З огляду на ситуацію, з часом «кваліфіковані» рейдери швидко зорієнтувалися, що в Мін’юсті ніколи не скасовують реєстраційних дій, вчинених на підставі нотаріальних правочинів і почали активно цим користуватися: закривати «чорні» реєстрації нотаріально засвідченими правочинами або застосовуючи таку схему реєстрації, як у справі Лобунець, особливо не переймаючись, що Антирейдерська колегія такі дії скасує, а їх – покарає. Саме так на Колегії і з’являються парадоксальні ситуації, при яких рейдерство – є, нотаріус, за допомогою якого це рейдерство вчинили – теж, але Колегія на це не реагує, бо в Міністерстві свого часу вирішили, що на такі ситуації не реагуватимуть.

З часом це зрозуміли і адвокати власників украдених активів. Тепер вони аналізують рейдерські кейси своїх клієнтів, і у випадку, якщо вчиняється «чорна» нотаріальна дія і «біла», тобто, без порушень реєстратора, – реєстраційна, просто не витрачають час на звернення до Колегії і йдуть до суду та правоохоронців. Цей шлях – набагато довший, ніж із Мін’юстом. Наприклад, у кримінальному провадженні, ініційованому Лобунець, досі нема підозрюваних, а цивільна судова справа проходить тільки першу інстанцію, і з липня 2020 року її розгляд по суті навіть не розпочався. Втім, для таких рейдерських справ суди і правоохоронці – шлях усе-таки певніший. Адже там ще є шанси, що рейдерство, вчинене за допомогою нотаріуса, назвуть статтею з Кримінального Кодексу, а не, як це за замовчуванням роблять в Антирейдерській колегії – дією, вчиненою відповідно до законодавства.

 

Аліна Стрижак, «Наші Гроші»