Війна за 1000 га під Києвом за участі донорів «Слуги народу»
11.03.2021   //   66 Переглядів

Як у селі під Києвом  – у кооперативі «Новоселицький»  – люди роками воюють одне проти одного за 1 тис га землі.

«Перелом ноги і двох пальців руки», «струс головного мозку», «повний відлом коронок 3 і 4 зубів» – короткі фрази із кримінальних проваджень щодо подій у селі Вільшанська Новоселиця за 70 кілометрів від Києва. Там люди воюють за сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) «Новоселицький», в якого є 1 тис. га землі, гроші на рахунках, техніка та залишки продукції на складах.

Історія з Новоселицею обійшла телеканали, суди, десяток Антирейдерських колегій Мін’юсту і навіть торкнулася президента. Селяни двічі перекривали трасу і зупиняли кортеж Володимира Зеленського, гарант навіть брав справу під свій контроль. Але недоконтролював.

«Наші гроші» вивчили, в чому конфлікт із «Новоселицьким», і стиснули події до одного тексту.

У цій історії – дві сторони конфлікту. З одного боку –  син колишнього голови кооперативу Микола Мовчан, який донедавна сам керував кооперативом, і його прихильники. Ми цю сторону називаємо «у Мовчана», її з літа 2020 року представляє ГО «Бізнес-варта». Друга сторона – це мешканка сусіднього з Новоселицею села Наталія Войтенко і її прихильники. Войтенко раніше входила до кооперативу, але 2008 року нібито написала заяву про вихід, отримала виплату за пайовий внесок та її з кооперативу виключили. Через 11 років ця жінка у складі ініціативної групи скликала збори, які призначили її новим керівником. Ми цю сторону називаємо «у Войтенко». Її представляють адвокати Олександр Прокопець та Сергій Матієвський.

«Рейдерські» збори

Найбільшим конфліктом у Вільшанській Новоселиці стали збори Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Новоселицький» 10 квітня 2019 року. Ситуацію, яку вони спровокували, скоро розглядатиме Тимчасова спеціальна комісія з питань захисту інвесторів у Верховній Раді. Ці збори скликала група людей, яка нібито не підтримувала керівника СВК Миколу Мовчана і хотіла нового. Припускаємо, тут не обійшлося без сторонніх впливів. Грунтом для цього припущення є такий факт: на збори 10 квітня 2019 року в Новоселиці приїхав київський адвокат Олексій Оленченко. Зараз він – один із бенефіціарів фірми «Солія» з групи «Фрідом фарм» братів Вадима та Іллі Сегалів, близьких до ексочільника Офісу президента Андрія Богдана. Оленченко також працював у юркомпанії, одним із засновників якої був партнер Богдана по аграрному бізнесу Микола Сольський.

Логіка проведення зборів була такою: голова СВК «Новоселицький» обирається на 3 роки. Миколу Мовчана обрали головою у березні 2016 року, тож у березні 2019 року вже сплив строк його повноважень.  А оскільки Микола Мовчан таких зборів не збирав, це  зробили за нього.

Основний результат зборів був таким:

  1. Змінили керівника кооперативу з Миколи Мовчана та Наталію Войтенко.
  2. Скасували два протоколи попередніх зборів.

Утім, збори організували, як би це коректніше сказати… через пень-колоду. По-перше, кворум. За версією адвокатів Войтенко, для кворуму достатньо було 13 людей. А прийшло навіть більше – 14. Тим часом все виглядало дещо барвистіше. Власне селян на зборах було лише п’ять, серед них сама Наталія Войтенко.  Також був немісцевий чоловік, якийсь Михайло Стаднік, він по довіреності представляв інтереси ще 5 селян.  Так назбиралось 10 голосів «за Войтенко». Наприкінці зборів до школи прибігли Микола Мовчан і троє його прихильників, які кажуть, що «прибули, як тільки дізналися, що у школі хтось збирається по питаннях кооперативу, щоб з’ясувати, що відбувається і припинити беззаконня». Але Мовчана та трьох його людей, раз уже прийшли, теж порахували як учасників зборів, ще й вписали, що Мовчан «утримався» від голосування за своє ж звільнення. Ось так і набралося 14 осіб. При цьому, як кажуть у Мовчана, для підтвердження, хто був на зборах, нема жодного належного документу (ним міг би бути, наприклад, реєстр учасників). Після зборів Мовчан і троє його прихильників написали нотаріальні заяви, що вони про збори дізналися «по факту» і не голосували. А відтак, збори вважаються недійсними, бо на них не було кворуму.

Реєстрація Товкайло

Окремо зупинимося на реєстраторці, яка змінила керівника кооперативу в Єдиному реєстрі юросіб (ЄДР) з Мовчана на Войтенко. Бо це – Уляна Товкайло із комунального підприємства «Реєстрація плюс». Товкайло широко відома у вузьких колах: вона, як і сама «Реєстрація плюс», були фантомом. Тобто, фізично Товкайло є, але в так званій ДНР. Туди жінка виїхала 18 грудня 2018 року з підконтрольної України території і більше не поверталася.

 

КП теж десь існувало, поки всі реєстраційні комунальні підприємства не закрили наприкінці 2019 року. Але не в Ірпені, де значилося по документах. Як правило, таке КП в реальності було кількома флешками у кишені потрібної людини, і за потреби цими ключами доступу до реєстрів користувалися. Флешка Товкайло не тільки змінила керівника СВК «Новоселицький» з Миколи Мовчана на Наталію Войтенко. Вона закінчила цю реєстраційну дію і розпочала нову, яку не завершила. Така штука називається «підвіс реєстру». Коли в реєстрі щодо компанії є «підвіс», інші реєстратори не можуть по цій компанії працювати, аж поки реєстратор, який зробив «підвіс», його не зніме. «Підвіс» Товкало по СВК «Новоселицькому» жив собі аж до середини лютого 2021 року, а що далі сталося, розповімо згодом.

Разом з «підвісом» до реєстру юросіб по СВК «Новоселицький» від імені Товкайло також внесли офіційну заборону перереєстрації. На випадок, якби, приміром, «підвіс» зняло Міністерство юстиції. Підставою для внесення такої заборони той, хто був «за Товкайло», вказав ухвалу Голосіївського суду Києва 757/17173/19-к від 5 квітня 2019 року. Документ із таким номером у судовому реєстрі є, заборонений до оприлюднення. Але з сайту «Судова влада» видно, що насправді його постановили в Печерському суді Києва в інший день – 3 квітня 2019 року. Відтак, з високою вірогідністю, заборону перереєстрації кооперативу організували через підроблене рішення суду.

Оскільки неправильно було б розповідати про одну реєстраційну дію без загального аналізу кейсу, ми дослідили історію створення СВК «Новоселицький» і поглянули на ситуацію в цілому.

Поява СВК. Як із кооперативу виключили частину людей.

СВК «Новоселицький» створили 2004 року на базі колгоспу «Зоря». До кооперативу входило 48 осіб. Потім частину виключили, а зміни внесли до реєстру. Лишилося 27, але двоє померли. Тож усього в кооперативі було 25 членів. Незмінним головою кооперативу з 2004 року по 2016 рік був Петро Мовчан – батько Миколи Мовчана.

Як стверджують у Миколи Мовчана, протягом 2008-2018 років 11 членів кооперативу написали заяви: хто – про звільнення з роботи, хто – про звільнення з посади. Ці люди, зі слів Мовчана, більше не працювали на СВК, із ними розрахувалися за пай. Це означало, що вони вважаються виключеними з кооперативу, бо так було прописано в законі та статуті.

 

Більшість копій заяв на звільнення «у Мовчана» нам показали, копії ордерів ми теж бачили, хоч і не всі.

У Войтенко, натомість, стверджують, що люди заяви про звільнення з роботи та з посади справді писали. Але разом з тим, наполягають, що, для того, аби членство в кооперативі припинилося, вони мали ще написати заяви про вихід із членів СВК. А ось таких заяв уже справді не було. Тут зауважимо, що законодавство щодо кооперативів – неврегульоване, і сталої практики немає. Але, судячи з того, що ми почули з коментарів фахівців, наприклад, у міністерстві юстиції та Раді бізнес-омбудсмена, таких заяв можна було не писати. Оскільки людина, яка написала заяву про звільнення з посади чи з роботи в СВК і отримала розрахунок за пай, вважається з нього виключеною. По-друге, позовів до суду «від Войтенко» з цих питань протягом попередніх 11 років не подавали, хоча це й пояснюють тим, що про своє виключення не знали.

Відтак, маємо 11 заяв на звільнення в СВК, які лежали в кооперативі і до Єдиного реєстру юридичних осіб їх не внесли, про що, кажуть у Мовчана, зараз «шкодують, але все одно, виходячи із закону та статуту кооперативу, люди, які ці заяви писали,  втратили своє членство в СВК».

Перші «конфліктні» збори. 2016 рік.

6 березня 2016 року помер голова кооперативу Петро Мовчан. 10 березня 2016 року його син Микола Мовчан скликав збори СВК «Новоселицький». На них виключили 11 членів, які начебто написали заяви на звільнення у 2008-2016 роках та покійного Петра Мовчана, а керівником призначили його сина Миколу.

«У Войтенко» до цих зборів чотири  претензії:

  1. Збори Микола Мовчан проводив сам для себе, участі в них ніхто не брав.

Тут ситуація така. В суді «у Войтенко» цих зборів не оскаржували. Але, як пояснюють, тому що їх просто вирішили скасувати протоколом третіх зборів за квітень 2019 року, про який ми писали вище. Проте, нагадаємо, що на цих третіх зборах у 2019-ому не було кворуму.

Опоненти Войтенко говорять, що відповідні документи були, але 2020 року наплічник із ними у Миколи Мовчана вкрали, під час нападу чоловіку поламали ногу. Щодо цього факту було провадження 12020110140000933 від 14 травня 2020 року, яке кваліфікували за ч 1 ст. 125 ККУ – «Умисне легке тілесне ушкодження», але  швидко закрили. Саме тому зараз документів на підтвердження того, що ці збори проводили – нема.

  1. На зборах порушили процедуру. Оскільки по статуту, про збори мають повідомляти за 10 днів до їх проведення. А від смерті Петра Мовчана пройшло лише 3 дні.

В цій історії на кожні збори кооперативу є люди,  які стверджують, що їх про збори не повідомляли. І докази в них так собі, максимум – фотографія оголошення, наліплена на дверях місцевого магазину. Тому досліджувати, порушили чи ні процедуру в цьому випадку, теж важко.

  1. На зборах Миколу Мовчана обрали головою правління кооперативу, а не головою кооперативу. Це, мовляв, два поняття, які не можна ототожнювати. Тому що голова правління – це лише керівник виконавчого органу.

Ми звернулися з цього питання за коментарем до Ради бізнес-омбудсмена, яка розглядає скаргу Миколи Мовчана на бездіяльність правоохоронних органів у ініційованих ним кримінальних провадженнях. Як каже інспектор Володимир Куценко, «позиція щодо нетотожності  посад голови правління і голови кооперативу є доволі спірною. Адже протоколом загальних зборів 2016 року Миколу Мовчана обрано одним з п’яти членів правління, а також головою правління. За статутом, виконавчий орган (правління) очолюється головою кооперативу. Тому, будучи обраним головою правління (а, отже, очільником виконавчого органу), варіантів, хто міг бути головою кооперативу, залишається небагато «.

  1. Люди не писали заяв про вихід з кооперативу.

Тут, повторимося, заяв не треба було писати, оскільки люди написали заяви про звільнення з роботи та з посади. Якщо вони справді отримали розрахунок за пай, то статут кооперативу передбачає, що, коли людина припиняє трудову участь у діяльності кооперативу, вона перестає бути його членом.

Після зборів Микола Мовчан  вніс до реєстру юросіб себе як керівника СВК, але не прибрав звідти 12 виключених з кооперативу. Каже, що не підказали, як правильно юридично це було тоді зробити, – тепер шкодує. Юристи Войтенко, натомість, звертають увагу на той факт, що раніше, до того, як Микола Мовчан став керівником, і кооперативом керував його батько, дані до реєстру про вихід членів вносили – їх же раніше було 48, потім стало 27, відтак, у сина не прибрати людей з кооперативу явно була якась причина, наприклад, «неповний пакет документів, який не прийняв би реєстратор».

Другі і треті збори. 2018 та 2019 роки.

Далі, судячи з інформації в публічному просторі, серед частини людей у селі почало  наростати незадоволення новим керівником. Не беремося стверджувати напевне, розумів це Микола Мовчан чи ні, але 8 грудня 2018 року він скликав другі збори. На них із кооперативу виключили ще 4 людей, які начебто написали заяви на звільнення і отримали розрахунки за пай. Утім, до реєстру інформацію знову не донесли.

У Войтенко ці збори за 2018 рік спочатку почали оскаржувати в суді, але потім передумали і пішли простішим шляхом – 10 квітня 2019 року провели свої, треті збори, про які ми вже писали вище. За результатами цих третіх зборів керує кооперативом з квітня 2019 року і понині Наталія Войтенко. Після цього в реєстрі вже ніхто нічого поміняти не міг через «підвіс реєстратора Товкайло», який теліпався у ЄДР аж до лютого 2021 року.

Після зборів 10 квітня 2019 року у Вільшанській Новоселиці почалася справжня війна: люди палили врожай, заводили в село тітушок, билися і ламали одне одному руки, ноги і ребра. Сторона «у Мовчана» створила ревізійну комісію і зобов’язала Войтенко відзвітуватися. Але звіту не отримала, до складів та на територію кооперативу їх не пустила приватна охорона, а остання спроба ревізійної комісії потрапити на підприємство завершилась черговим переломом ноги – на цей раз знов Миколи Мовчана – та кримінальним провадженням за цим фактом. З обох сторін відкрили по десятку проваджень. Справи «на Войтенко», кажуть у «Бізнес-варті», були «достатньо оперативно закриті», прокуратура на скарги не реагувала. І лише в деяких моментах хід змінювали через суд. Наприклад, «суд відновив провадження по факту зловживання службовим становищем «нового керівника» Войтенко, – говорить Ольга Матвіїва. Юристи Войтенко, у свою чергу, зауважують, що Микола Мовчан сам «затягує розгляд справ в судах», і що «два судові провадження у справах закрито саме за його неявки», – каже адвокат Олександр Прокопець. Утім, дисбаланс у провадженнях справді є, і, припускаємо, він може корелюватися ще й із фактом, про який вже говорили наші колеги з Bihus.info: як тільки Наталія Войтенко стала керівником СВК «Новоселицький», вона виписала три доручення на юридичне представництво Сергію Матієвському, Андрію Рубашці та Юрію Козаку. Всіх трьох журналісти ідентифікували як донорів політичної партії «Слуга народу». Перед подіями у «Новоселицький» Матієвський, Рубашка і Козак поповнили партійну касу «слуг» на 5 млн грн.

Що було в Міністерстві юстиції

Реєстрацію «від Войтенко» «у Мовчана» намагалися оскаржити через Антирейдерську комісію Міністерства юстиції. Тоді міністром ще був Павло Петренко. Першу скаргу подали вчасно, 18 квітня 2019 року, але оформили неправильно – її підписала виконавчий директор СВК Ірина Чорнощокова. Тож Міністерство відповіло, що скаргу подано особою, права якої не порушені.

20 червня 2019 року Микола Мовчан подав другу скаргу. Але в її розгляді відмовили з формальних причин – до неї не додали засвідчених копій документів. Далі керівництво Мін’юсту змінилося, але стороні Мовчана це вже нічого не дало, хоч вони і надсилали скарги в Антирейдерську колегію пачками: почалися суди, а Колегія не розглядає скарг, якщо вже є такий самий судовий спір, а також, якщо закінчилися строки подачі скарги  – 60 днів з моменту, коли особа могла дізнатися або дізналася, що її права були порушені. Відтак, Міністерство в цій ситуації не допомогло.

«Тоді ми звернулися до Мін’юсту з проханням дати інформацію, були в діях реєстраторки Товкайло порушення чи ні, щоб потім цю відповідь використати для захисту своїх клієнтів у судах, – каже Матвіїва. – На що отримали загальну відповідь: мовляв, реєстраційне підприємство, в якому Товкайло працювала, закрили,   реєстраторку від реєстру відімкнули, вона не є уже працівником КП, тому перевіряти на факт порушень у реєстраційних діях нема кого».

Що було в судах

У липні 2019 року Микола Мовчан подав позов до Госпсуду Київської області. Просив визнати недійсним рішення зборів від 10 квітня 2019 року та скасувати реєстрацію Товкайло. Утім, опоненти затягували процес, подаючи апеляції і касації на рішення і ухвали суду від різних своїх учасників, навіть на ті, які не оскаржуються. Тому за понад рік не відбулося навіть підготовчого засідання. А через те, що нема руху в судах, станом на лютий 2021 року керівником СВК все ще значиться Наталія Войтенко.

Нова перереєстрація 2021 року

11 лютого 2021 року Міністерство юстиції зробило те, чого чекали багато підприємств – знесло в бізнес-реєстрі всі «підвіси», зроблені реєстраторами комунальних підприємств. Так зник і «рейдерський підвіс» Товкайло по СВК «Новоселицький». Сторона «у Войтенко» швидко зорієнтувалася, і 12 лютого 2021 року до кооперативу за результатами нових зборів прийняли ще десяток членів. Але зробили це, судячи з того, що згодом ми почули на Антирейдерській колегії, знов з порушенням. Так, статут кооперативу передбачає, що, якщо в кооперативі більше 10 членів, то створюється правління, воно і має приймати нових членів. Але коли люди «від Войтенко» почали контролювати кооператив, то старе правління викинули, а нове не створили. Була лише голова правління – Наталія Войтенко, бо голова кооперативу і є головою правління. Тож нових учасників до кооперативу прийняла Войтенко, в порушення статуту і закону – адже вона не мала на це повноважень. Реєстратор з виконкому Ржищівської міської ради Людмили Захарченко внесла ці зміни до реєстру. Після реєстрації Захарченко в судовому реєстрі через кілька днів з’явилася ухвала про забезпечення позову – так звана забезпечка, яка унеможливила будь-які подальші перереєстрації по «Новоселицькому».

Відтак, уже 2 березня 2021 року Антирейдерська колегія знову слухала скаргу з Вільшанської Новоселиці: прихильники Мовчана просили скасувати останню реєстрацію, якою в кооператив ввели десяток людей, а також реєстрацію Товкайло. На час публікації цього матеріалу рішення Міністерства з цього приводу ще не оприлюднили. Утім, навіть якщо скаргу від Мовчана колегія задовольнить, змін до реєстру не зможуть внести через уже вище згадувану нами забезпечку.

Тим часом, скоро починається посівна. Тож, якщо селяни у Новоселиці не сядуть і на тверезу голову не закриють нарешті цей конфлікт, або цей конфлікт не вирішать державні органи – маленьке село знову чекатимуть великі драматичні події.

Автор публікації – Аліна Стрижак, журналістка “Наших грошей”

Аліна Стрижак, «Наші гроші»