Повернення газових мереж місцевим громадам – хто може від цього виграти
19.02.2021   //   5 Переглядів

Автор тексту: Тетяна Симоненко, фахівець з питань антимонопольної діяльності «Ліги антитрасту»

З відкриттям ринку газу для населення та підвищенням у січні 2021 року тарифу на транспортування (розподіл) блакитного палива почалися масові протести населення.

Обмеження урядом граничної ціни газу для побутових споживачів до 6,99 грн за кубометр та НКРЕКП тарифу на розподіл газу до 1,79 грн. хоча і тимчасово вирівняло ситуацію, проте мотивація суспільства шукати шляхи для здешевлення послуг залишилась. Як результат, частіше почали підніматися питання про повернення газових мереж від приватних облгазів на баланс органів місцевого самоврядування (обласних територіальних громад). Кілька територіальних громад вже ініціювали цей процес.

Головна мета повернення газотранспортних мереж, яку декларують окремі місцеві посадовці – прозоре формування та зменшення тарифу на розподіл газу і контроль над інфраструктурою. Адже до сьогоднішніх підприємств-облгазів, які користуються газорозподільчими мережами безкоштовно на праві господарського відання, багато нарікань і щодо непрозорого тарифоутворення, і щодо обслуговування, оперативного вирішення аварійних ситуацій, і щодо створення перешкод для переходу споживача до іншого постачальника з більш дешевою ціною газу. А тому, враховуючи тенденцію до передачі повноважень на місця, повернення газових мереж на місцевий баланс комунікується як одне з правильних рішень.

Але в такому випадку місцева влада має усвідомлювати відповідальність, яка в подальшому ляже на її плечі, та вирішити чи спроможна вона власними силами обслуговувати та утримувати газорозподільчі мережі. Адже для цього потрібно створити комунальне підприємство або перепрофілювати існуюче, найняти фахових і не корумпованих працівників, придбати необхідну техніку та обладнання, «побудувати» аварійну службу, отримати ліцензію тощо. Все це час і гроші місцевого бюджету. Звичайно, за умови належної роботи місцевої влади, в майбутньому це може окупитися як мінімум покращенням якості послуг, як максимум зниженням тарифу на розподіл до 50%.

Як один з варіантів органи місцевого самоврядування, отримавши на баланс мережі, можуть не обслуговувати їх самостійно, а знову передати газовикам, проте вже у платне користування. Це дозволить отримати додаткові гроші на «місцеві потреби» (благоустрій доріг, вуличне освітлення, вивезення сміття тощо). Але чи зменшить це прибутки газовиків, чи все ж таки ляже додатковим тягарем на населення, поки мало хто замислюється.

На сьогодні чинним є примірний договір експлуатації газових труб, який був затверджений постановою уряду № 95 ще у лютому 2017 року. Договір передбачає щорічну плату за експлуатацію труб у розмірі 10% залишкової балансової вартості майна.

В свою чергу, як слідує з низки судових рішень, в договорах між частиною облгазів та Міненерго щодо експлуатації газорозподільних систем передбачено, що газовики платять за мережі за умови включення цих сум у тариф на розподіл та в обсязі, встановленому тарифом.

Тому, є ризик, що введення плати за користування державними газорозподільчими мережами буде відображене у тарифі на розподіл газу та в підсумку ляже додатковим тягарем саме на населення.

Крім того, також слід прорахувати наперед як вирішити юридичні колізії, які можуть з’явитися, коли повернення газотранспортних мереж водночас захочуть, наприклад, кілька місцевих рад. В такому випадку їм доведеться домовлятися між собою: і органам місцевого самоврядування, і органам державної влади. Архітектуру таких домовленостей варто попередньо сформувати.

Чи вдасться обласним територіальним громадам повернути на баланс газові мережі та ефективно ними управляти, покаже час. Проте наразі зрозуміло одне, що така ініціатива, за умови її хаотичного запровадження, може спричинити ланцюгову реакцію по всій країні та призвести до несподіваних наслідків.

 

Тетяна Симоненко, «Ліга антитрасту»