Який сценарій АМКУ обере для покарання газовиків Фірташа
10.02.2021   //   202 Переглядів

Автори: Галина Верцімаха, керівник напрямку адвокатування комунікаційної платформи «Ліга антитрасту»; Тетяна Симоненко, фахівець з питань антимонопольної діяльності «Ліги антитрасту».

Покарати газових монополістів-здирників АМКУ може як штрафом, так і примусовим поділом. Та навіть може звернутися до НКРЕКП щодо позбавлення їх ліцензії.

Територіальні відділення Антимонопольного комітету днями розпочали розслідування щодо зловживання монопольним становищем проти 15-ти газзбутів[i], 11 з яких входять до групи «Регіональна газова компанія» («РГК») олігарха Дмитра Фірташа. Газовикам інкримінується завищення ціни газу на 2–2,5 гривні за 1 куб. м. та незаконні перешкоджання для зміни населенням постачальника газу. Що АМКУ буде робити під час розслідування, скільки часу воно може тривати та яких чекати результатів, – розбирали в «Ліга антитрасту».

Антимонопольний комітет може обрати один з трьох основних сценаріїв для розслідування, кожен з яких має свої плюси та мінуси, а деякі можуть завершитися для відомства майже гарантованою поразкою в суді в майбутньому.

 

  1. Встановлення монополії групи Фірташа на ринку постачання газу населенню та покарання за завищення ціни на газ.

До 01 серпня 2020 року кожен споживач залежав від облгазу, що «відповідає» за трубу, та його ж газопостачальної компанії. Змінювати постачальника не було ні можливості, ні потреби, бо ціни у всіх були однакові – їх встановлював регулятор. В цей період Антимонопольний комітет оцінював ринок постачання газу населенню як регіональний, тобто в прив’язці до мереж облгазів.

З відкриттям ринку газу для населення кожен споживач може самостійно обирати постачальника, в тому числі по ціні та якості послуг, незалежно від території. Тобто постачати газ споживачам з Волинської області тепер може, наприклад, столична компанія, та навпаки. Отже газовий ринок формально втратив регіональність та може оцінюватися відомством як загальнодержавний.

За відкритими даними частка фірташівських збутів в цілому по країні складає близько 70%, що в два рази вище за встановлений в законодавстві монопольний поріг. Тому в частині визначення монопольного становища перешкоди в АМКУ навряд чи будуть, але це вимагатиме передачі справ з територіальних відділень до центрального апарату.

Проте, якщо АМКУ вирішить таки піти по цьому сценарію, він зіштовхнеться з викликами в частині доведення монопольного завищення ціни, що в подальшому можуть призвести до скасування його рішення в суді.

Так, не тільки газовики з групи «РГК» встановлювали ціни на газ, що наближалися до 10 грн. за кубометр. Цим грішили і не пов’язані з Д. Фірташем постачальники. При цьому у жодного з них частка ринку по країні вцілому не перевищує монопольного порогу в 35%. Отже, намагання АМКУ довести, що газзбути з групи «РГК» дозволяли собі встановлювати завищені ціни саме завдяки монополії, «розіб’ються» об такі самі ціни немонополістів. Та й навряд чи буде справедливим, коли за одні й ті самі ціни одні компанії покарають, а інші «відпустять з миром».

 

  1. Покарання облгазів за зловживання монополією, від чого отримували вигоду пов’язані з ними газзбути.

Облгази є природною монополією на ринку розподілу газу, та АМКУ не треба буде доводити їх монопольне становище під час розслідування.

При цьому тервідділення АМКУ можуть доказати, що облгази незаконними методами не дають можливості своїм споживачам змінити постачальника газу, та фактично примушують їх купувати дорожчий газ у пов’язаній з облгазом компанії. І хоча сам облгаз від цього може нібито й не отримувати вигоду, проте це дозволяє заробляти надприбутки іншим компаніям з його групи шляхом встановлення для «споживача-заручника» завищених цін.

Проте, якщо АМКУ піде по цьому сценарію, то він може зіткнутися з іншими складнощами в частині доведення щодо кожного облгазу фактів створення перешкод хоча б одному споживачу в процесі зміни постачальника. Адже зазвичай зв’язка «облгаз-газзбут» або нараховує споживачу неіснуючу до цього заборгованість, або знаходить якісь технічні несправності в мережах. В подальшому все це стає предметом судового розгляду, та доки суд не прийме кінцевого рішення АМКУ буде вимушений чекати із завершенням розслідування.Також навряд чи відомство зможе це довести щодо кожного зловживаючого облгазу, отже якісь порушники зможуть уникнути відповідальності, що також буде несправедливим. Та й на подібне розслідування Комітету доведеться витратити багато людських ресурсів, а значить іншими монопольними проблемами займатися будуть менше.

 

  1. Нестандартний підхід – доведення «історичного монополізму».

Антимонопольний комітет може відійти від стандартно-формального погляду та оцінити газовий ринок, базуючись не на теоретичних аспектах його роботи, а на практичних реаліях.

На практиці перші місяці з моменту відкриття ринку кожен газзбут, пов’язаний з облгазом, можна було сміливо називати монополістом з кількох підстав:

  • споживачі не обирали його як постачальника, вони всі автоматично стали споживачами саме цього газзбуту, бо за них вибір зробила фактично держава;
  • більшість споживачів не володіли інформацією про можливість зміни постачальника через неналежну інформаційно-освітню роботу держави в цій частині;
  • процес переходу від постачальника, пов’язаного з облгазом, до незалежного – не був легким, та частина споживачів, які знали про можливість переходу, все одно не змогли це зробити;
  • на відміну від інших учасників ринку, вони мають особисті дані всіх побутових споживачів газу та інформацію про обсяги й особливості їх споживання.

На користь цих аргументів свідчать майже незмінні протягом цих місяців частки пов’язаних з облгазами газзбутів у регіонах.

Розвинені країни, які на енергетичних ринках до нас пережили цей болісний перехід від монополії та державного регулювання до конкуренції, називають подібні на наші газзбути компанії історичними монополістами. Та констатують, що попри нові конкурентні правила, історичні монополісти ще тривалий час мали переваги та можливості зловживати.

Яким саме шляхом піде АМКУ та його тервідділення, на жаль, ми зможемо побачити лише після завершення розслідування та прийняття кінцевих рішень, отже навряд чи зможемо щось порадити або втримати від руху по хибній дорозі.

Строк розслідування законодавством не обмежений. Отже це може бути як кілька місяців, так і роки. Хоча керівник тервідділення АМКУ О. Хмельницький зазначив, що перші результати розслідування мають побачити світ протягом двох місяців, тобто в березні – квітні.

Покарати газових монополістів-здирників АМКУ може як штрафом, так і примусовим поділом. Та навіть може звернутися до НКРЕКП щодо позбавлення їх ліцензії.

Галина Верцімаха, Тетяна Симоненко, вперше опубліковано у «Бізнес.Цензорі»

[i] «Київоблгаз Збут», «Житомиргаз Збут», «Чернігівгаз Збут», «Черкасигаз Збут», «Уманьгаз Збут», «КиївГазЕнерджи», «Львівгаз збут», «Закарпатгаз збут», «Волиньгаз збут», «Івано-Франківськгаз Збут», «Рівнегаз Збут», «Хмельницькгаз Збут», «Вінницягаз Збут», «Кременецьке УПРГ» та «Чернівцігаз Збут»