НБУ може знищити ринок кредитної інформації ради одного гравця – звернення до Верховної Ради
11.08.2020   //   498 Переглядів

Пропонована Нацбанком модель запровадження інституту Кредитного реєстру може знищити ринок кредитної інформації та залишити на ньому одного учасника-регулятора.

Про це йдеться у листі «Ліги антитрасту» до Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики ВРУ, НБУ та АМКУ щодо необхідності доопрацювання проєкту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг» (повністю текст листа нижче).

Проєкт Закону був розроблений НБУ, який з 1 липня 2020 року в рамках реформи фінансового ринку «спліт», став регулятором страхових, лізингових, фінансових компаній, кредитних спілок, ломбардів та бюро кредитних історій (БКІ).

Пропонований Нацбанком в проєкті Закону інститут Кредитного реєстру та механізм його функціонування може знищити ринок кредитної інформації та його учасників – бюро кредитних історій, регулятором на якому раніше була НКРРФП.

Кредитний реєстр НБУ, як засіб забезпечення регулятора інформацією, необхідною для здійснення нагляду по великих і середніх кредитах, та який на сьогодні існує паралельно з ринком БКІ, з часом може перебрати на себе всі функції, в тому числі для забезпечення потреб фінансових установ-кредиторів.

Такий ризик закладається в проєкті Закону, яким не розкривається інформація, яка буде вноситись до Кредитного реєстру, а також порядок, обсяг та умови отримання інформації з нього. На ринку кредитної інформації може залишитися лише один учасник – НБУ, який буде поєднувати в собі і роль регулятора. Та чи зможе один учасник забезпечити технічну можливість обробки великого масиву інформації та вчасно і на рівних умовах надавати запитувану з реєстру інформацію.

 

Щодо проекту Закону «Про внесення

змін до деяких законодавчих актів

України щодо удосконалення функцій із

державного регулювання ринків фінансових послуг»

Громадська організація «Рада захисту конкуренції та споживачів», метою діяльності якої є розвиток конкуренції та ринкових відносин, захист прав споживачів, в ініціативному порядку розглянула проєкт Закону України «Про фінансові послуги та діяльність з надання фінансових послуг» (далі – проект Закону).

З прийняттям у жовтні 2019 року Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг» розпочато реформу на ринку фінансових послуг шляхом ліквідації Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг та розподілу повноважень з регулювання фінансового ринку між Національним банком України і Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Вже з 1 липня 2020 року НБУ став регулятором страхових, лізингових, фінансових компаній, кредитних спілок, ломбардів та бюро кредитних історій, а НКЦПФР – недержавних пенсійних фондів та фондів фінансування будівництва.

В рамках реформи передбачається зміна законодавства. Так, в березні 2020 року на офіційному сайті НБУ опубліковано для громадського обговорення проект Закону, який, як зазначено на офіційному сайті НБУ, буде першим з низки інших проектів, що будуть підготовлені та подані до Верховної Ради для вдосконалення законодавства щодо ринків небанківських фінансових послуг (НФП).

Проектом Закону, зокрема, передбачається створення та ведення НБУ Кредитного реєстру, метою чого є сприяння фінансовій стабільності, здійснення нагляду за фінансовими установами, що здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, та управління ними кредитним ризиком.

Згідно з проектом Закону обов’язок внесення інформації до Кредитного реєстру покладається на фінансові установи, що здійснюють кредитні операції та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб станом на перший день місяця, наступного за звітним, не пізніше одинадцятого робочого дня місяця, наступного за звітним. Обсяг та перелік інформації, яка подаватиметься до Кредитного реєстру, а також порядок її  подання та видалення буде визначатися нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно з проектом, не визначено  суму кредитної операції, з якої інформація по ній має надаватись до реєстру, так само як і вичерпний перелік інформації.

НБУ також самостійно визначатиме порядок доступу до Кредитного реєстру, але при цьому проект Закону визначає, що кредитодавці зможуть в режимі реального часу на безоплатній основі отримати інформацію:

–  про значні кредитні операції боржника, чия загальна заборгованість становитиме не менше розміру 100 розмірів мінімальної місячної заробітної плати;

– необхідну для виконання вимог НБУ щодо управління кредитним ризиком;

– про кредитні операції боржника, здійснені в межах державних програм у сфері надання фінансових послуг.

Однак при цьому таку інформацію кредитодавець отримає лише щодо «своїх» боржників (та/або їх пов’язаних осіб), або за наявності документально підтвердженого звернення особи щодо наміру здійснити кредитну операцію з цим кредитодавцем. Спеціальним законом також визначатиметься перелік інформації, яка надається з Кредитного реєстру окремим категоріям кредитодавців.

Одночасно проект Закону містить обмеження, що кредитодавцям не надаватиметься інформація про кредитні операції, зобов’язання за якими виконані боржниками в повному обсязі або зобов’язання за якими припинені і така інформація отримана Нацбанком.

Відсутність закріпленого в проєкті Закону переліку інформації, що надаватиметься з Кредитного реєстру може мати наслідком закріплення в спеціальному законі та надання в подальшому обмеженої кількості інформації на безоплатній основі, тоді як підготовка та надання всієї іншої інформації буде складати окрему послугу. Тобто існує велика ймовірність створення окремого ринку кредитної інформації.

Вищезазначені положення проекту Закону фактично розширюють та змінюють Кредитний реєстр НБУ, організаційно-правові засади якого визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Положенням про Кредитний реєстр Національного банку України, затвердженим постановою Правління НБУ від 04.05.2018 № 50.

Зокрема, проектом Закону, на відміну від Закону України «Про банки і банківську діяльність», не визначається розмір суми заборгованості за кредитними операціями, з якої настає обов’язок подання інформації до Кредитного реєстру, що на сьогодні становить 100 мінімальних заробітних плат, розширюється перелік осіб, які надаватимуть інформацію до реєстру. Також проектом Закону не передбачено видалення Нацбанком з Кредитного реєстру  інформації про кредитні операції, зобов’язання за якими виконані боржниками в повному обсязі або зобов’язання за якими припинені, що передбачено на сьогодні. Натомість інформація зберігатиметься безстроково.

Крім того, проект Закону містить низку відсильних норм на нормативно-правові акти НБУ, якими визначатиметься основний порядок наповнення та доступу до реєстру, перелік та обсяг інформації, необхідної для його наповнення тощо.

Тобто, існуючий на сьогодні Кредитний реєстр НБУ, що створювався як засіб забезпечення інформацією, необхідною для здійснення регулятором нагляду по великих і середніх кредитах, фактично зміниться та буде наповнюватись значно більшим масивом інформації.

За таких умов, зі сплином часу, тобто на момент заповнення Кредитного реєстру НБУ значною частиною нової інформації,  може бути знищено ринок кредитної інформації, що на сьогодні існує та учасниками на якому є бюро кредитних історій (далі – БКІ). В Єдиному реєстрі бюро кредитних історій внесено інформацію про вісім таких бюро.

Формування ринку кредитної інформації та поява бюро кредитних історій відбулося ще в 2006 році з прийняттям у 2005 році Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій». Ним визначаються принципи формування та ведення кредитних історій, права їхніх суб’єктів, вимоги до захисту інформації, яка становить кредитну історію, а також порядок створення, діяльності та ліквідації БКІ.

Створення ринку кредитної історії була необхідною та обов’язковою умовою для розвитку кредитування та вимогою міжнародних фінансово-кредитних організацій.

Згідно з цим Законом бюро кредитних історій  – юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію. Збирання інформації, формування кредитної історії, порядок зберігання та вилучення інформації, порядок надання кредитного звіту встановлені законом. Кредитною історією визначено сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов’язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації. Отже, бюро кредитних історій на основі отриманої інформації формували кредитні історії за позичальниками.

 Суб’єктами наповнення кредитної історії є користувачі, тобто юридичні або фізичні особи – суб’єкти господарської діяльності, які укладають кредитні правочини. Окрім них джерелами наповнення історії є інформація з державних реєстрів, відкритих баз даних стосовно певного суб’єкта. Закон чітко визначає перелік інформації, що має міститися в кредитній історії, надає право суб’єкту кредитної історії безоплатно ознайомитись з інформацією, що міститься в історії.

Закон також визначає порядок надання БКІ інформації на запит Користувачів, які отримують її у формі кредитних звітів в обсязі та на умовах, що визначені договором.

Тобто, Закон «Про організацію формування та обігу кредитних історій» визначає основні умови щодо порядків наповнення, зберігання, отримання та надання інформації, що акумулюється бюро кредитних історій. До суб’єктів, що надають  інформацію до БКІ віднесено широке коло осіб, а саме всіх осіб, які укладають кредитні правочини, а не лише банки та фінансові установи. Та й інформація, яка формує кредитну історію особи, не обмежується лише тією інформацією, яка отримана від Користувача та уточнена у боржника, а доповнюється відомостями з державних реєстрів, відкритих баз даних.

Будь-який користувач самостійно може обрати собі бюро, з яким буде укладено договір про співпрацю та не обмежений можливістю вибору лише одного БКІ. Таким чином Користувачі мають широкий доступ до інформації кредитних історій.

Надання БКІ кредитних звітів чи будь-яких послуг, пов’язаних з веденням, обробленням, аналізом інформації, що складає кредитну історію, є платною послугою, крім ознайомлення з інформацією безпосередньо суб’єктом кредитної історії.

БКІ мають можливість конкурувати між собою за Користувача, пропонуючи різні продукти, такі як різні види кредитних звітів для юридичних та фізичних осіб, скоринг, бенчмаркінг, моніторинг, послуги та продукти для боротьби з шахрайством, тощо.

 Тобто з прийняттям Закону «Про організацію формування та обігу кредитних історій»  держава відкрила ринок кредитної інформації, який і на сьогодні є актуальним та необхідним для оцінки шансів позичальників на можливість отримання кредиту та оцінки кредиторами можливості видати  кредит тій чи іншій особі. З моменту відкриття ринку кредитної інформації БКІ стали основним джерелом постачання інформації та продуктів для зниження кредитних ризиків, зокрема, банків та небанківських фінансових установ, задовольняючи потреби ринку. На основі інформації з кредитної історії, бюро формували так званий кредитний рейтинг позичальника, як показник його надійності і платоспроможності.

У разі ж прийняття проекту Закону у запропонованій редакції, є суттєвий ризик знищення ринку кредитної історії та його учасників, яких замінить такий інструмент як Кредитний реєстр. Адже, всі надавачі фінансових послуг будуть зобов’язані надавати до реєстру інформацію про всі кредитні операції, яка буде акумулюватися в одній установі – НБУ і лише він буде надавати доступ до Кредитного реєстру. А відсутність визначеного проектом Закону переліку інформації, що наповнюватиме такий реєстр, порядку, умов та форми надання інформації з нього не дає впевненості в тому, що інформація буде формуватись та надаватись у такому вигляді, як її потребують особи, які укладають кредитні правочини та боржники. Та й чи буде і коли саме забезпечено технічну можливість обробки та формування всієї інформації, що надходитиме до Кредитного реєстру достеменно на сьогодні не відомо. При цьому бюро кредитних історій можуть бути більш цікавими для користувачів їх інформації, в тому числі додатковими сервісами та послугами.  

Крім того, з прийняттям проекту НБУ одночасно буде і регулятором БКІ (новий, в рамках реформи), як учасників ринку кредитної інформацій, і їх конкурентом. При цьому  умови діяльності НБУ та БКІ на ринку кредитної історії закладаються різні, зокрема в частині безоплатного доступу кредитодавців до реєстру, а відсутність положень, які б чітко визначали порядок, обсяг та умови надання інформації з кредитного реєстру, не дають впевненості в тому, що вони будуть однаковими.

Таким чином, проектом Закону у запропонованій редакції буде порушено умови конкуренції на ринку.

На переконання Громадської організації проект Закону потребує значного доопрацювання, зокрема в частині розмежування функцій банківського нагляду через такий  інструмент як Кредитний реєстр НБУ, та створення умов, за яких ринок кредитних історій та його учасники  продовжать розвиватись відповідно до кращих світових практик.

Просимо врахувати викладену у листі інформацію під час опрацювання  та аналізу проєкту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг».

З повагою,

Голова Правління

ГО «Рада захисту конкуренції та споживачів»       А.А.Загребельська