«Справа Логвинського». Як держава заплатила замість Ахметова

21.07.2020   //  

Взяти кредит в держбанку, не повернути. За ці гроші купити в держрезерві мазут втричі дешевше від ринку. А потім «домовитись» з державою, щоб вона його відкупила за ринковою вартістю. 

Мало хто знає, але у саме у ці дні в містечку Курахове на Донеччині непоспіхом банкрутує всесильна колись компанія «Київенерго». У 2017-ому ця компанія Рената Ахметова віддала столичний ринок своєму родичу («ДТЕК Київські електромережі»), а сама, забравши на себе всі боргові зобов’язання, перейменувалась в  «К.Енерго» і переїхала в Курахове. Там невдовзі вона і спочине в бозі, помахавши рукою усім своїм кредиторам. Поки що суд нарахував боргових розписок на 2 млрд грн. Правда, одній приватній компанії – «Золотой мандарин ойл» – пощастило. Її борг  у 54 млн грн замість «Київенерго» вирішила оплатити держава. І саме цей платіж згодом перетворився на гучну «Справу «Золотого мандарина», яка вже потрапила до Вищого антикорупційного суду.

Цю історію медіа описували досить ретельно. Окрім одного аспекту: звідки цей борг взявся. А  тим часом ґенеза цих грошей заслуговує на окрему розповідь. Бо у ній держава опинялась у ролі «терпили» не раз, і не двічі.

Звідки борг, або історія про мазут за неповернуті держбанку гроші

Усе почалося у 2008 році, коли «Золотой мандарин ойл» отримав в «Родовід банку» два кредити, за які одразу купив через посередника мазут держрезерву. До речі Реєстр судових рішень фіксує дані, про те, що ціна продажу була  втричі нижчою від ринкової. Зберігався мазут на ТЕЦ «Київенерго». Після перепродажу він там і залишився.

Уже через кілька місяців «Золотой мандарин ойл» почав вимагати його повернути, однак «Київенерго» повідомило, що не може цього зробити через технологічні причини. Тоді «Золотой мандарин ойл» звернувся до суду, який навесні 2009 року зобов’язав «Київенерго» виплатити вартість цього неповернутого мазуту – 54 млн грн.

Тим часом у 2009 році «Родовід банк», рятуючись від банкрутства, став державним. «Золотой мандарин ойл» разом із низкою інших компаній, які у 2007-2008 рр набрали кредитів на майже 2 млрд грн, повертати гроші банку перестали, через що привернули увагу МВС.

У 2012 році колишній директор «Золотого мандарина» визнав, що підробляв документи, які надавав у банк для отримання кредитів, чим завдав збитків на 242 млн грн.

Держбанк теж пішов до суду. І стягнув із «Золотого мандарина» 77 млн грн за першим договором (станом на 2019 рік стягненням цієї суми з фірми ще займалися державні виконавці), і 204 млн грн за другим договором – із «Золотого мандарина» і його поручителів «Калина-Закарпаття» і «Атіква».

Утім, по справі на 204 млн грн згодом рішення скасували, і справа досі тягнеться в судах. Тим часом заставні ділянки «Калина-Закарпаття» вже встигла продати.

Принагідно. «Калина-Закарпаття» і «Атіква» запам’яталися з давніх часів тим, що державне «Укргазвидобування» мало намір придбати заправки цих структур на 1,3 млрд грн  за цінами набагато вищими, ніж ринкові.

Підсумуємо. Приватна фірма взяла кредит у державного банку і його не повернула. На частину цього кредиту задешево купила мазут у Державного резерву і через суд стягнула в напівдержавного «Київенерго» повернення його вартості. Фізично забрати ці гроші у «Київенерго» було дуже складно: українська держава не дозволяла банкрутувати енергетичні підприємства. А крім того держава не відповідала за борги підприємств, де вона була співзасновником.

Так би цей борг і переїхав у Курахове, де би й згинув серед десятків інших. Однак, раптом, державні чиновники вирішили добровільно віддати 54 мільйони.

Держава платить за Ахметова

Отримавши ще у 2009 році судовий наказ про стягнення боргу з «Київенерго» «Золотой мандарин ойл» не поспішав йти до виконавчої служби аж до 22 травня 2015 року. Натомість фірма у 2013 році звернулась в Європейський суд з прав людини «у зв’язку з тривалим невиконанням рішення суду».

У 2015-му справа з позовом до ЄСПЛ закрутилася блискавично, так, що можна й позаздрити: у липні «Золотой мандарин ойл» звернувся до Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ Бориса Бабіна про укладення декларації про дружнє врегулювання, яку той вже наступного дня підтримав. У жовтні – ЄСПЛ на основі поданих Бабіним і фірмою документів дійшов висновку, що спір вирішено і виключив справу зі свого реєстру. І вже у лютому 2016 року фірма отримала з держбюджету 54 млн грн. До слова, «Золотой мандарин ойл» став єдиною юридичною особою, з якою у 2015 році держава мирно врегулювала спір. Принагідно нагадаємо, що у цей час 75% «Київенерго» вже належало Ринату Ахметову.

У 2017-ому цю історію почали розслідувати НАБУ і САП. Станом на сьогодні підозри по ній вже отримали шестеро осіб. Усі ці підозри Вищий антикорупційний суд визнав обґрунтованими.

Слідство встановило низку обставин виплати коштів «Золотой мандарин ойл». Зокрема, сума боргу «Київенерго» перед «Золотой мандарин ойл» ще у 2013 році зменшилася з 54-х до 38 млн грн завдяки зарахуванню зустрічних однорідних вимог. При цьому, як встановило слідство, і Урядовий уповноважений, і представники компанії знали про це, але не повідомили цю обставину ЄСПЛ.

Крім того, на час укладання мирної угоди із «Золотой мандарин ойл» у «Київенерго» була ухвала суду, якою йому було надано відстрочку по сплаті боргу до 2017 року. Таким чином, по суті в Україні процес ще тривав, і у 2017 році «Золотой мандарин ойл» міг отримати кошти від «Київенерго», а не з держбюджету.

Та є ще одна обставина, про яку ніхто не повідомив ЄСПЛ: у 2013 році «Золотой мандарин ойл» відступило право вимоги боргу у «Київенерго» на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт». Сталося це у розпал іншого кримінального розслідування – вже згаданого вище отримання «Золотим мандарином» у шахрайський спосіб кредиту у «Родовід банку».

Цікаво, що, як вказує слідство, Державна виконавча служба на засіданнях у Мін’юсті пропонувала 54 млн грн зарахувати в заборгованість «Золотой мандарин ойл» перед державним «Родовід банком» (станом на 24.05.2017 заборгованість фірми перед банком становила 755,9 млн грн). Однак, цю ідею відкинули. Очолювала ці засідання екс-перша заступниця міністра юстиції Наталія Бернацька, нині підозрювана по справі НАБУ.

Отримані з держбюджету кошти «Золотой мандарин ойл» перерахував саме на «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», звідки вони, як зазначає слідство, через фіктивні компанії потрапили на пов’язані фірми і фізособи.

І «Золотой мандарин ойл», і «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» пов’язують із колишнім народним депутатом від «Народного фронту» Георгієм Логвинським і його оточенням.

Однією із підозрюваних у справі НАБУ стала колишня помічниця екс-нардепа Марія Швець, яка консультувала «Золотой мандарин ойл» у справі повернення боргу від «Київенерго». Ще одним підозрюваним є Фелікс Козаков – директор Юридичної компанії «Анкіл», якою він володіє разом з Марією Швець. Торік «Анкіл» оскаржував звільнення від покарання підставного директора фірми «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», яка зареєстрована за однією адресою із компанією «Союзторгінвест» рідного брата Логвинського – Ігоря.

І «фіктивний» директор «Іссахару», і такий же директор «Золотого мандарин ойл», на якого фірму записали за 1500 грн, зараз співпрацюють зі слідством. Зокрема, як повідомляє «Слово і діло», вони надали викривальні свідчення, у тому числі згадуючи Логвинського. Так само дає покази слідству колишній Урядовий уповноважений Борис Бабін, зокрема, про тиск на нього у справі «Золотого мандарина».

Цю справу можна назвати одним з найскандальніших проваджень НАБУ. Воно було розпочате детективами у червні 2017 року, і вже на початку 2018-го «засвітилося» на «акваріумних» плівках з кабінету керівника САП.

Власне, з цих плівок громадськість вперше дізналася про зв’язок «ТОВ «Золотой мандарин ойл» – Георгій Логвинський», адже на записах Назар Холодницький обговорює із тодішнім народним депутатом саме цю справу, заспокоюючи останнього, що «я розбирався, там загрози тобі немає».

Стосовно самого Логвинського слідство не проводилося, адже його дружина є суддею Європейського суду з прав людини, і її імунітет поширюється на самого Логвинського.

Українські правоохоронці надіслали запит про зняття імунітету з екс-нардепа, однак 6 липня ЄСПЛ відмовив. Це рішення викликало низку заяв адвокатів і правозахисників, які останні роки активно підтримують екс-нардепа.

Чи поверне держава гроші?

Уже третій рік Мін’юст судиться з «Київенерго», намагаючись стягнути з того оплачені бюджетом 54 млн грн. Суди перших інстанції позов задовольнили, однак у березні 2019 року Верховний Суд відправив справу на новий розгляд, оскільки суди не дослідили, чи була вина держави і «Київенерго» у невиконанні рішення суду по стягненню вказаного боргу.

І ось при новому розгляді Господарський суд м. Києва у стягненні 54 млн грн з «Київенерго» відмовив. При цьому суд зробив важливий висновок: «Київенерго» не було ні державним органом, ні державним підприємством, і держава, як акціонер, не повинна була жодним чином відповідати за заборгованість «Київенерго» перед «Золотой мандарин ойл».

Більше того, суд встановив, що оскільки фірма тривалий час, а саме з 2009 року по травень 2015 року, не зверталася до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду, держава не була обізнана щодо його невиконання. А відтак – держава і не могла забезпечити його виконання.

У лютому цього року апеляційний суд рішення Госпсуду м. Києва скасував і постановив нове, яким стягнув з «Київенерго» на користь держбюджету 54 млн грн. Вкрай дивно, але суд жодним чином не відповів на головний аргумент першої інстанції: держава не відповідала за борги підприємств, у яких вона була колись акціонером.

Постанова апеляційного суду оскаржена до Верховного Суду, найближче засідання відбудеться 11 серпня.

Між тим рішення апеляції набуло сили в день його прийняття – 3 лютого цього року. Мін’юст подав заяву про визнання грошових вимог до «К.Енерго» (нагадаємо – це колишнє «Київенерго») на 54,17 млн грн. Суд Донецької області поки її ще не розглянув.

Господарський процес, де Мін’юст стягує збитки з «Київенерго», є дуже важливим для фігурантів кримінального провадження НАБУ. Адже у разі, якщо суди таки ухвалять остаточне рішення про відмову у стягненні 54 млн грн з «Київенерго», це стане повним підтвердженням незаконності мирної угоди із «Золотой мандарин ойл» від імені держави, яка взяла на себе виплату боргу компанії Ахметова.

Що ж стосується власне самих грошей, то про них можна вже забути. Бо навіть, якщо суд вирішить, що «Київенерго» повинне повернути 54 млн грн, то максимум, чим можна втішитись – це потраплянням у список кредиторів компанії-банкрута, до якої нині вже визнано вимог майже на 2 млрд грн.

Тим паче, що фізично ці 54 мільйони гривень – уже давно потрачені. На всілякі приємні витрати кількох десятків наших співгромадян. Адже комусь же повинно було пощастити у цій динамічній історії.

 

Ірина Шарпінська, «Наші гроші»