Картель під дахом «Укравтодору»
02.03.2020   //  

Спеціалісти «Наших грошей» та «Ліги антитрасту» спеціально проаналізували дані про понад тисячу тендерів 2019 року в системі «Укравтодору» та місцевих облдержадміністрацій, яким передали на баланс утримання державних доріг місцевого значення. Список 100 найбільших дорожніх підрядників за даними про ці компанії оприлюднено у першому номері журналу «Mintrans».

Ось деякі знахідки. Загальна кількість компаній середньої руки збільшилась. Але незначна кількість компаній продовжує ділити найбільші підряди, майже не конкуруючи між собою. В окремих регіонах складаються закриті для немісцевих картелі. Економія державних коштів на тендерах все-таки залежить від конкурентності торгів.

Десять компаній, що посіли перші місця у рейтингу найбільших підрядників 2019 року, виграли тендери на ремонти доріг на 42 мільярди гривень. Це майже половина з підрядів на суму 87 млрд грн., які загалом поділили між собою майже півтисячі компаній.

Майже – усе ж не 50%. Формально ці показники поки що не дотягують до класичної «колективної монополії». Згідно українського законодавства, статус «колективної монополії» отримують компанії (три суб’єкти), які контролюють понад 50% якогось ринку. Однак якщо уважно підійти до визначення меж ринку та зв’язків між гравцями, то картинка відразу погіршиться.

Ось лише кілька ілюстрацій.

Спорідненими є учасники топ-10 турецька фірма «Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Tic. ve San. A.S» і українське ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» з сумарним тендерним здобутком 7,8 млрд грн. Компанії «Ростдорстрой» (друге місце нашого рейтингу) володіє значною часткою у «ТОВ РДС-Полтава» (четверте місце), а значить і їхні здобутки можна сумувати – 8,9 млрд грн. Якщо додати контракти інших найбільших підрядників – «Автомагістралі-Південь» (9,2 млрд грн), «ШРБУ-48» (3,7 млрд грн) та «Технобудцентру» (3,6 млрд грн) – і отримаємо 33 мільярди гривень на п’ятьох крупних гравців.

Ще один важливий нюанс. У загальній сумі «дорожніх» підрядів 87 млрд грн. є експлуатаційне утримання місцевих доріг облавтодорами. Вони суттєво відрізняються від повноцінного ремонту та будівництва доріг. За цими контрактами здебільшого не буває ні повного виконання усього замовлення, ні повної оплати. Тож 16 млрд грн. можна умовно відкинути від загальної суми і отримаємо вже 71 млрд грн. Відтак 33 мільярдів п’яти найбільших гравців – це вже 46% від загальної суми. Для ще більш коректного визначення ринку варто розібрати ремонти на кілька категорій. По-перше, логічно виокремити мости. Ці споруди занадто складні. По-друге, структура робіт дуже залежить від категорії складності дороги. Це також суттєво вплине на визначення ринкових лідерів. А саме – ще точніше окреслить гегемонію невеликої кількості фірм.

Подібну ситуацію мали і в 2018 році. Тоді «Наші гроші» підрахували, що п’ять найбільших груп виграли 37% підрядів на ремонт доріг (з урахуванням частки облавтодорів).

Також очевидно, що великі гравці на формально відкритих аукціонах між собою не конкурують до останньої краплі маржі. Наприклад, в областях, де найбільші тендери вигравала «Автомагістраль-Південь» – там також отримував підряди «Онур» (Дніпропетровська, Запорізька, Донецька області), але майже не вигравав «Ростдорстрой». І навпаки, у Миколаївській та Полтавських областях «Ростдорстрой» має повне домінування над повністю відсутньою «Автомагістраллю-Південь».

Окрім загальноукраїнського розподілу ринку є і регіональні монополії. Наприклад, дуже мало хто зміг отримати значні підряди в карпатських областях окрім ТОВ «ПБС», яку контролює керівник курорту «Буковель» Олександр Шевченко.

У Вінницькій області маємо власну олігополію. Місцевий облавтодор та чотири фірми «СУНП «Автострада», «Шляхбуд», «Енергетично-дорожнє будівництво» і «СУАП «Інтервіас Україна» розділили між собою 7,3 мільярда гривень з 7,7 млрд грн., або 95%. Причина неуспіху «іногородніх» проявилась під час оскарження дискримінаційних умов в Антимонопольному комітеті. Виявилось, що Вінницька обладміністрація прямо вказувала, що фірми, які бажають розмістити на території області новий асфальто-бетонний завод для виготовлення власної суміші для ремонту доріг – просто не зможуть отримати екологічного дозволу. Відтак жоден інший великий гравець не зміг отримати ніякої частки у розподілі вінницького пирогу.

Ремонтні підряди є дохідним бізнесом. Про це свідчить падіння цін на окремих тендерах. Наприклад, «укравтодорівці» кілька років намагались ізолювати український ринок від білоруських підрядників, але торік ремонтники з півночі таки просочились в Україну. І «Дорожньо-будівельний трест № 2 м.Гомель» відразу показав клас на тендері по ремонту дороги Н-25 Городище – Рівне – Старокостянтинів. Білоруси в ході торгів опустили ціну на 9% з очікуваних замовником 822 млн грн. до 746 млн грн. Зазвичай 9% падіння по ціні на дорожніх тендерах в «Укравтодорі» та його фаворитських компаніях називають демпінгом, націленим на виграш торгів з подальшим шантажем замовника. Однак насправді коли на тендерах раптом трапляється справжня відкрита конкуренція (таке буває, це не рожевий єдиноріг!) – то по ціні падають навіть визнані тендерні фаворити.

Наприклад, «Автомагістраль-Південь» зазвичай свої тендери вигравала з економією близько 2-3% при середній кількості учасників торгів 2,54. Але як тільки на тендері по ремонту ділянки дороги Р-51 Мерефа-Лозова-Павлоград очікуваною вартістю 1,9 млрд грн. з’явилось п’ять конкурентів, то «Автомагістраль-Південь» сама знизила свою стартову заявку на аукціоні на 21%. І за такою ціною і підписали контракт.

Аналогічна поведінка була притаманна і іншим лідерам галузі. «Ростдорстрой» на виграних ним торгах приносив державі економію в середньому 2,7% при середній кількості учасників 3. Але при появі на тендері чотирьох конкурентів – падав по ціні на 11%. «Онур Конструкціон Інтернешнл» також при середній кількості учасників 1,95 падав по ціні лише на кілька відсотків. Але при трьох учасниках на тендерах Полтавської служби автодоріг падав на 18%, а при чотирьох конкурентах на торгах «Львівавтодору» – економія сягала 30%.

Тобто резерви для більш ефективного використання державних коштів на ремонтах доріг є. Було б бажання цим займатись.

Юрій Ніколов, «Наші гроші» – вперше оприлюднено у журналі «Mintrans».