Ціна «крюківського» вагона
03.09.2019   //  

До уваги АМКУ: два учасники 1,5-мільярдного тендеру «Укрзалізниці» прийшли з пропозиціями, зробленими в одному місці.

На фініші своєї кар’єри в уряді Володимир Гройсман перейнявся проблемою Маріуполя – півмільйонного міста, яке кілька років потрапило в транспортні задвірки України. Туди стало гірше добиратись через обрізані окупантами Донбасу сполучення. Мільярдів на ремонт траси туди – катма. Дешевше пустити додатковий поїзд.

Володимир Гройсман і Володимир Приходько (праворуч у кепці)

Тим більш, що власник «Крюківського вагонобудівного заводу» Володимир Приходько, який є найбільшим українським виробником вагонів, підтримував тісні робочі стосунки з прем’єр-міністром, який «орієнтував» залізничників на закупівлю вагонів саме національного виробника. Тож не дивно, що Гройсман і доручив залізничкам швиденько (вже на початку вересня) запустити потяг в Маріполь з нових вагонів.

Це доручення стало дуже у нагоді «крюківцям».

Крюківський завод у 2018 році виграв тендер «Укрзалізниці» на постачання вагонів на 1,52 млрд грн. по захмарним цінам. За два роки «крюківці» у півтора рази задерли ціни на купейні вагони до $1,1 мільйона долара за штуку. І вони стали на третину дорожчими, ніж навіть у Росії $825 тис, яка славиться своїми корупційними порядками.

«Укрзалізниця» пояснювала, що завод Приходька піднімав свою ціну не через економічні причини, а тільки тому, що міг собі це дозволити завдяки своєму монопольному становищу. Півторакратний злет цін на вагони у 2016-2018 роках був вдвічі вищим від середнього по машинобудівельній галузі України. Апетити монополіста могли б обмежити дві речі – офіційне визнання монополістом в АМКУ (але про це ніхто і не думав), або зовнішня конкуренція з боку білоруських, російських чи китайських виробників.

Через гройсманівську орієнтацію на національного виробника тиску від зовнішніх конкурентів не було. Залізничний троль «Максмед інтернешнл» з угрупування Кононенко-Грановського на той момент вже був знешкоджений саме завдяки вимогам Гройсмана – він навіть просив МВД Авакова розібратись з фірмою, яка завдяки своїм потужним консультантам і юристам знаходила всі заточки в тендерах «Укрзалізниці» і оскаржувала їх в АМКУ. При цьому знесення заточок по вагонам відкривало шлях на закупівлі «Укрзалізниці» і китайським виробникам, з якими за даними «Наших грошей» налагодили партнерські стосунки «максмедівці».

У будь-якому разі, в 2018 році тендер «Укрзалізниці» відбувся. У ньому збереглись вставлені профільним департаментом УЗ заточки по технічним параметрам вагонів, через які не пролазив жоден імпорт. Таким чином ціна вагонів могла впасти лише з однієї причини – через конкуренцію українських виробників на аукціоні в «Прозорро».

Але не вийшло.

На тендер подали заявки два існуючих виробників пасажирських вагонів – ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» і ТОВ «Харківський вагонобудівний завод», який випускає вагони за «крюківською» ліцензією. У цих компаній справді різні власники: у полтавчан Володимир Приходько, і група «Юнікон» – у харків’ян. Однак оскільки цих виробників всього двоє, то вступити у неконкурентні стосунки – дуже просто. І нам здається, що Антимонопольному комітету буде дуже просто виявити ознаки змови саме на тому тендері «Укрзалізниці».

По-перше, таке враження, що хоч у учасників і різні власники та фактичні адреси, однак тендерні пропозиції їм готували нібито в одному місці.

Наприклад, документи «Довідка щодо підтвердження передбачення необхідності застосування заходів із захисту довкілля» та «Гарантійний лист» були надані обома учасниками з однаковими текстами. При цьому довідки можна було готувати у довільній формі, тобто без надання замовником шаблонів.

У Довідку про відсутність підстав відмови в участі в тендері по ст.17, яка буда надана замовником у вигляді стандартного тексту, обидва учасники в самому кінці довідок додали однакові речення: «Учасник не визнаний у встановленому законом порядку банкрутом та відносно нього не відкрита ліквідаційна процедура

В обох учасників «Лист-згода на обробку персональних даних» мають одну спільну помилку: в середині першого речення міститься велика буква «Я».

Тобто «незалежні один від одного» учасники скоріше за все готували свої тендерні пропозиції в одному місці чи ними займався один і той самий «готувальник документів». Уявити собі, що документи для справжніх конкурентів готує один юрист – неможливо. Бо у випадку справжньої конкуренції нормальний бізнесмен боявся б, що засланий конкурентом юрист запхав би у його тендерну пропозицію якийсь дрібний «косяк».

Така документарна схожість наклала відбиток і на сам аукціон. Обидві фірми прийшли на торги з ціновими пропозиціями, що відрізнялись між собою і очікуваною ціною на десятитисячні(!) долі відсотка, харків’яни навіть не спробували хоча б один раз перебити ціну полтавчан, хоча різниця в їхніх пропозиціях на мільярдному тендері вимірювалась кількома тисячами гривень. І на тому всі весь аукціон і протупцяли. Тобто закупівельна ціна в результаті такої конкуренції залишилась рівно тією, яку запропонували учасники. Хоча у випадку справжньої конкуренції вона могла б бути набагато меншою.

Наприклад, якщо б у всіх трьох раундах учасники робили мінімальні кроки по зниженню ціни 0,7% (це встановив замовник в умовах тендеру), то падіння було б щонайменше 2,1%. Від 1,52 млрд грн. – це 31,92 млн грн. А неотримана економія такої суми може трактуватись і як збитки в особливо крупному розмірі.

А тепер повернемось на початок статті.

«Укрзалізниця», поставлена учасниками тендеру в цікаву позу, досі не вибрала і не оплатила все замовлення по тому тендеру. Тому завод Приходька вже через суд вимагає стягнення всієї суми за свої коштовні вагони. А Гройсман своїм дорученням «Укрзалізниці» сформувати новий потяг на Маріуполь (а це 12 вагонів, третина всього минулорічного замовлення) – фактично змушує залізничників купити ті коштовні вагони.

Так, це законна вимога, бо йдеться про виконання контракту. Але ціна контракту – грабіжницька. І учасники розіграшу виглядають змовниками. А підрядник схожий на зловживацького монополіста.

Юрій Ніколов, «Наші гроші»