Кустарна схема «Укрзалізниці»
21.01.2019   //  

Історія про те, як  продати «УЗ»  на 400 мільйонів вживаних запчастин і врятуватись від правоохоронців.

У лютому 2018 року Служба безпеки України повідомила про безпрецедентне викриття корупційної схеми: СБУ «накрило» підпільне виробництво запчастин для вагонів, яких за рік збули на Укрзалізницю на 400 мільйонів гривень. В підпільних цехах, з порушенням технології, старі і непридатні запчастини «оновлювали», підфарбовували і постачали через фірми-прокладки як нові.

Наскільки небезпечним може бути використання цього «секонд-хенду» при виробництві нових вагонів можна лише здогадуватись. Адже мова йде не про одиниці і десятки – про сотні нібито нових вантажних вагонів, на які встановлені запчастини з підпільного виробництва.

Здавалось би, така справа мала перерости в грандіозний скандал, обурення перших осіб країни, масові звільнення посадовців і, можливо,  навіть відставку правління Укрзалізниці. Але всього цього не сталось. Менш ніж через рік справа «помирає», а фірми-прокладки через суд відбирають в Укрзалізниці десятки мільйонів за поставлений неліквід. Як це можливо?

Для початку повернемося в 2016 рік, коли Укрзалізниця вперше заговорила про наміри почати масове виробництво вантажних вагонів. Нове виробництво означало нові закупівлі і нові контракти. В серпні 2016 року в Сумах і Полтаві реєструють дві непримітні фірми: ТОВ «Українська машинобудівельна техніка» та ТОВ «Технорейлгруп».

На перший погляд ці фірми нічого не поєднує: вони зареєстровані на різних власників, в різних містах. Але обидві ці компанії стають мега-успішними в тендерах Укрзалізниці. Наступні півтора роки ТОВ «Українська машинобудівельна техніка» та ТОВ «Технорейлгруп» будуть головними постачальниками гальмівного і екіпажного обладнання для рухомого складу Укрзалізниці.

Спочатку конкуренцію їм намагалися скласти справжні виробники. Наприклад “Дніпродзержинський сталеварний завод” на тендерах залізниці пропонував ціни на 45% нижче від згаданих посередників але був дискваліфікований замовником з формальних підстав.

Пізніше формальним конкурентом для ТОВ «Українська машинобудівельна техніка» та ТОВ «Технорейлгруп» у більшості тендерів стає ТОВ «Українська великовантажна техніка», а загалом фірми розіграють півмільярда гривень.

Вже через півроку активної діяльності нових постачальників у правоохоронців з’являються сумніви щодо легальності їх бізнесу. Слідчі проводять перевірку фінансових операцій ТОВ «Українська машинобудівельна техніка» і з’ясовують, що більшість коштів, отриманих від залізниці, йдуть не на закупівлю комплектуючих чи самих запчастин, а на нібито придбання харчових і побутових товарів. Загалом тільки 20% отриманих від УЗ коштів йшли на придбання залізничної продукції, а решта 80% перераховувались на рахунки маловідомих фірм за дуже підозрілими контрактами. А, скоріше за все, просто конвертувалися в готівку.

Далі стає ще цікавіше, адже після відкриття кримінальної справи слідчі поліції намагаються провести обшук за місцем реєстрації «Української машинобудівельної техніки», але не знаходять жодного сліду існування цієї компанії.

За місцем реєстрації ТОВ «Технорейлгруп» і ТОВ «Українська машинобудівельна техніка» їх ніколи не було. А мова ж йде про головних постачальників гальмівного обладнання для залізниці.

Пізніше з матеріалів справи стане відомо, що насправді від імені цих фірм вся діяльність проводилася з одного таємного офісу в місті Кам’янське, по вулиці Матросова №19. Тобто три компанії використовувалися лише як вивіски для розіграшу тендерів, а фактично всі дії виконувалися з однієї адреси.

Тут і настає час «Х», коли СБУ таки виходить в довгому ланцюжку фіктивної схеми на нелегальний підпільний цех з «виготовлення» запчастин для вантажних вагонів. При цьому зрозуміло, що «донором» для забезпечення цього підпільного виробництва старими запчастинами могла бути тільки сама Укрзалізниця, або ж окуповані території. Адже такого обсягу списаного обладнання для вагонів не має жодна інша структура в країні.

Тож вимальовується дуже проста і вульгарна схема, коли запчастини масово списують на Укрзалізниці, підфарбовують і підчищають в підпільних цехах і продають як нові тій же Укрзалізниці. При чому продають вполовину дорожче, ніж реальна вартість нового обладнання від виробника.

Лише за 2017 рік масштаб цієї оборудки, за версією слідства, сягає 400 мільйонів гривень.

І варто розуміти, що це не просто гроші, які примітивно вкрали. Це тисячі вагонів, які будь-якої миті можуть призвести до аварії на залізниці. І ніхто не знає чи не опиниться поряд пасажирський вагон або житловий масив.

Справа про 400 мільйонів переходить в руки Генеральної прокуратури і надалі в реєстрі судових справ за вісім місяців не з’являється жодного рішення за цією схемою. Ні арештів, ні оголошених підозр, ні обвинувачень. ГПУ «проковтує» чергову резонансну справу і «забуває» про неї.

А тим часом на заміну старим гравцям, які вже «засвітилися», прийшли нові – ТОВ «Стар Пак Груп» та ТОВ «Рокадатрейд».

Саме ці компанії швидко освоїли ринок постачання запчастин для вагонів. За 2018 рік вони укладають з Укрзалізницею контракти на 320 мільйонів гривень.

Власником і директором ТОВ «Рокадатрейд»  є сумчанин Олександр Костюк. Згідно з декларацією його дружини, яка працює на посаді заступника начальника організаційного відділу апарату Сумської облдержадміністрації, директором «Рокадатрейду» Костюк працює лише за сумісництвом. Основним місцем його роботи зазначено сумську ДЮСШ «Спартак». Тут він працює тренером-викладачем з вільної боротьби.

Телефон, що вказано в його профілі на сайті Сумської регіональної федерації з вільної боротьби, співпадає з контактним телефоном ТОВ «Рокадатрейд».

При цьому «Рокадатрейд» офіційно зареєстрована в звичайному приватному будинку в Сумах, по вулиці Перемоги №1

Тобто фірма, яка поставила залізниці важливі запчастини на понад 100 мільйонів гривень, належить звичайному фізруку і знаходиться в житловій будівлі.

Інша фірма – ТОВ «Стар Пак Груп», вже фігурує в кримінальній справі, згідно до якої директор «Панютинського вагоноремонтного заводу» Укрзалізниці примушував підлеглих організовувати тендери так, щоб в них вигравав саме «Стар Пак Груп».

Більше того, під час обшуку в підпільному офісі по Матросова, 19 в Кам’янському, суто випадково разом із документами ТОВ «Українська машинобудівельна техніка» та ТОВ «Технорейлгруп» були виявлені і документи ТОВ «Стар Пак Груп» – їх наступника.

Записаним власником і директором ТОВ «Стар Пак Груп» є мешканець міста Підгородне з Дніпропетровщини, Кольцов Костянтнин Олександрович 1987-го року народження.

Тож навіть фантазію не треба включати, щоб зрозуміти цинічність і примітивність оборудки. Змінилися лише ширми, через рахунки яких перекачують щомісяця десятки мільйонів гривень, за те ж обладнання невідомого походження.

Але найцікавіше в цій історії, що організатори цієї схеми не просто вийшли сухими з води, вони ще й відсудили в Укрзалізниці «збитки» за затримку оплати товару, який знаходився під слідством.

З серпня місяця ТОВ «Українська машинобудівельна техніка» та ТОВ «Технорейлгруп» виграють судові справи на мільйони гривень про стягнення з Укрзалізниці оплати за товари, які в СБУ назвали неліквідом. Більше того, залізниця заплатить ще й компенсацію за прострочення платежів. На жаль, програвати суди в «потрібних» випадках Укрзалізниця вміє.

Так завершується історія однієї корупційної справи, яка має відповісти на питання чому дуже скоро залізниця стане не просто не комфортним, а ще й небезпечним транспортом. Все що рятує нас від масштабних аварій це неймовірно низька швидкість руху поїздів, яка залишається на рівні середини минулого століття.

Гучні заяви про оновлення і реформування Укрзалізниці виглядають якось відірвано від реальності, з точки зору звичайного пасажира. Складно побачити поліпшення, якщо ти як і раніше сідаєш до старенького вагону 80-х років і розумієш, що попереду знаходиться локомотив, якому може бути півсотні років. І  навіть нові вагони Укрзалізниці не такі вже й нові, бо залізниця примудрилася їх ліпити невідомо з чого.  Сама ж Укрзалізниця все більше нагадує аварійну споруду, яку екстрено завісили кольоровим яскравим банером.

 

Володимир Даценко, «Zалізниця без корупції»