Як суддя врятував підлеглу Терентьєва від звільнення за «корупційний» протокол НАЗК
17.01.2019   //  

8 січня суддя Солом’янського районного суду Києва Сергій Агафонов закрив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності директора Департаменту досліджень і розслідувань ринків ПЕК та ЖКГ Антимонопольного комітету Тетяну Кулішову за порушення вимог фінансового контролю.

Якби Кулішова програла справу, чиновниці довелося б покинути державну службу. Але суд вирішив, що у відповідачки не було корупційного інтересу приховувати кошти від продажу квартири, а її вина характеризується «звичайною необережністю внаслідок нерозуміння та неправильного трактування норми ч.2, ст. 52 Закону «Про запобігання корупції».

Це рішення здивувало не одного юриста. Самі дивіться.

У 2017 році Тетяна Кулішова продала квартиру, де їй належала частка вартістю 117,5 тис. грн. У десятиденний строк з моменту отримання доходу від продажу чиновниця мала розмістити відповідне повідомлення на сайті НАЗК. Але не зробила цього.

НАЗК дізналось про отриманий Кулішовою дохід лише у березні 2018 року, коли вона розмістила річну декларацію за 2017 рік.

У суді вона пояснила, що не звітувала про суттєві зміни у майновому стані, бо їх не було – просто замість належної їй частки квартири вона отримала певну суму коштів. Додатково чиновниця запевнила, що продаж майна необхідно відображати в декларації, а не в суттєвих змінах, оскільки «отримання коштів від продажу квартири не є доходом у розумінні Податкового кодексу».

Виглядає так, що пані Кулішова взяла Закон «Про запобігання корупції», викреслила з нього усі статті, які їй були не до вподоби, і в подальшому керувалась саме цим екземпляром – відкоригованим власною рукою.

Андрій Савін із ЦПК прокоментував ситуацію так:

«Висновок суду про те, що чиновниця не мала наміру приховувати отримані кошти через їх декларування в декларації за 2017 рік, суперечить Закону “Про запобігання корупції”, оскільки подання щорічної декларації це основний захід фінансового контролю, а подання повідомлення про суттєві зміни є додатковим і окремим заходом. Законом чітко визначені випадки, коли чиновник зобов’язаний повідомити НАЗК про зміну у майновому стані. Тому така позиція суду є досить дивною. Також суддя виправдовує чиновницю відсутністю у неї корупційного інтересу, втім, у діючому законодавстві взагалі не існує такого поняття».

Нам і додати нічого.

Хіба що один кейс із практики судді, котрий розглядав справу Кулішової.

У жовтні 2018 року, всього за три місяці до розгляду справи Кулішової, суддя Сергій Агафонов визнав винним у порушенні вимог фінансового контролю директора ДП «ВО “Київприлад”» Олександра Осадчого.

НАЗК звинуватило Осадчого у тому, що той не повідомив у встановлений строк про отримання доходу від продажу автомобіля. Майже 368 тис. грн, дорікнули в НАЗК, мали бути задекларовані у розділі про суттєві зміни до 19 серпня 2017 року, але такого звітування Осадчий не пройшов.

Але чи мав Осадчий «корупційний інтерес» у приховуванні коштів від продажу? За ідеєю, суддя Агафонов мав би поцікавитись цим у відповідності до методології, завдяки якій виправдав Кулішову.

Протокол на Осадчого був складений у серпні 2018 року. Річну декларацію за 2017 рік директор «Київприладу» подав 24 березня 2018 року, тобто задовго до ревізії НАЗК. Важливо те, що у цій декларації вказаний дохід від продажу автівки.

Отож, Кулішова прозвітувала у річній декларації, Осадчий прозвітував у річній декларації. Але перша – не винна, а другий – винний.

Виходить, що досліджуючи обставини повідомлення чи не повідомлення про отримання доходу від продажу майна, суддя Агафонов може аналізувати декларації відповідачів, а може не аналізувати. Може виправдати, а може засудити.

Ось як суддя Агафонов резюмував справу Осадчого:

«Вина Олександр Осадчого підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення та доданими до нього додатками. Крім того, відповідач не заперечує того факту, що він дійсно в установлений законом термін, не повідомив Національне агентство з питань запобігання корупцією про суттєві зміни в майновому стані».

Десь так мали виглядати висновки у справі Кулішової. З тією лише різницею, що вона не визнала власної вини – і суддя не мав би підстав пом’якшувати відповідальність чиновниці.

Хоча цього і не знадобилось. Виправдані не несуть відповідальності.

Блог від: Юлія Костюк