«Черновицький клан» Яценюка ввійшов з Росії на паливний ринок України повз дірку «медведчуківців»
07.08.2018   //  

З початку 2018 року нарощує оберти в поставках на ринок України російського дизельного палива таке собі ТОВ «Укренерджи». Станом на травень фірма поставляє вже до 5% усього імпорту – 15-20 тисяч тонн на місяць на суму до $20 млн. Незначні кошти компанія вкладає також в поставки скрапленого газу.

У цій історії успіху на себе звертають увагу кілька речей.

За даними джерела «Наших грошей» на митниці, «Укренерджи» отримує паливо від кіпрської фірми «Tradeluxo». Фізично паливо потрапляє в Україну залізницею. Однак його імпортна ціна знаходиться на рівні офіційно найдешевшого дизелю, що потрапляє до нас через трубопровід з Росії.

Вхід  дизельного трубопроводу «ПрикарпатЗахідТранс» в Україну з Росії контролює швейцарська фірма «ITC Industry Trading Company SA» німця Анатолія Шефера, чий зв’язок з угрупуванням Віктора Медведчука ми вже доводили (див. «Медведчуківський дизель для українських солдатів»).

У «ITC» десятирічний контракт на поставку дизеля від «Роснєфті» на суму до $50 млрд., який за даними «Ліги» не передбачає поставок палива в Україну від когось іншого, аніж російської держкомпанії Ігоря Сєчіна, давнього товариша Володимира Путіна, добре знайомого путінському куму Медведчуку. Продажі палива з труби вже в самій Україні контролює група «Proton Energy» ще одного доброго знайомого Медведчука Ніссана Моісєєва.

Тобто Шефер і Моісєєв монопольно контролюють дірку в українському кордоні. Але «Укренерджи» все таки змогло обійти сєчінсько-медведчуківську монополію. За даними нашого джерела це трапилось не в Україні.

Медведчуківці та «Роснєфть» контролюють вхід та транспортування дизелю по Україні. Але по Росії трубні поставки контролює інша держкомпанія – «Транснефть» з іншої вежі Кремля. Саме завдяки дозволу отриманому в Росії «Tradeluxo» має можливість дешево качати дизель по трубопроводам аж до самого кордону з Україною, а потім вже залізницею ввозити в Харківську область аби оминути монопольну трубопроводну дірку «медведчуківців». У подальшому це паливо отримує «Укренерджи» і перепродує його власникам роздрібних мереж та гуртовим покупцям.

Тепер давайте роздивимось хто ж ці сміливці, що змогли прорватись з Росії в Україну на рівні самого Кремля.

Під час підготовки публікації ТОВ «Укренерджи» зі статутником у розмірі 1 тис грн. було переписано на такого собі Романа Шульгу з селища Рокитне на Київщині. Однак від моменту створення фірми і отримання ліцензії на перевезення небезпечних вантажів залізничним транспортом власником і директором фірми був Владислав Коробейников. Це не дуже відомий бізнесмен, але дуже важливий для нашої історії, про нього трохи нижче.

За реальну експансію «Укренерджи» відповідає директор по розвитку Станіслав Таранчук. Він набагато краще відомий українському ринку – у попередні роки працював у різних паливних фірмах (від «Лукойла Україна» до «Контанго» Євгена Корнійчука). А з 2016 по 2018 рік він очолював державне «Підприємство по забезпеченню нафтопродуктами», яке за «майданними» розкладами дісталось «Народному фронту». Це держпідприємство важливе тим, що воно контролює Херсонську нафтоперевалку, яку після Майдану відібрали у Сергія Курченка разом із нафтопродуктами, які там залишились.

А тепер повернемось до бенефіціарів.

Владислав Коробейников перейшов до «Укренерджи» з ТОВ «Ексімагроком». Там він у 2017 році став директором у той самий день, коли новим власником «Ексімагрокому» став Петро Пінкас, один з тіньових топ-менеджерів яценюківського клану «Народного фронту».

Колись давно в одній гімназії Чернівців навчались Арсеній Яценюк, Павло Петренко і Максим Бурбак. Потім у Чернівецькому університеті вчились Яценюк, Петренко, брат Бурбака Олексій, наш Пінкас і Андрій Іванчук.

У 2008 році Іванчук покерував держкомпанією «Укрінтеренерго», а Пінкас побув його заступником, та напрацював «багате тендерне минуле» на державних закупівлях.

Потім усі ці панове вступили до «Фронту змін» Яценюка, подрифтували з ним в напрямку «Батьківщини», коли Юлія Тимошенко лежала в тюремній лікарні, а після Майдану 2014 року отримали джек-пот:

  • Яценюк очолив уряд України.
  • Петренко очолив Мінюст.
  • Бурбак очолив Мінінфраструктури.
  • Пінкас став заступником Бурбака у Мінінфрі.
  • Іванчук став «сірим кардиналом» у Раді і одним з головних «рішал» «Народного фронту» з широкого кола питань, у тому числі і по сектору Мінінфраструктури (наприклад, в аеропорту «Бориспіль»).

У такому форматі щастя тривало недовго. Уже за півроку зміцінілий президент Петро Порошенко відібрав у «фронтовиків» Мінінфру на користь «ложкінських», а тому Бурбак пішов в Раду офіційно керувати фракцією «Нарфронту».

Петра ж Пінкаса з публічної карти немов корова язиком злизала. Однак це значило лише те, що він перестав відсвічувати. Бо його прізвище зазвучало у контексті «кас Мінюсту». Мовляв, в голові у Пінкаса народжувались стратегічні ходи по Антирейдерській комісії та торгівлі арештованим майном через СЕТАМ. А безпосереднім модератором називали Андрія Довбенка. Прізвище останнього отримало набагато більше публічного звучання через те, що Довбенко перед Майданом встиг попрацювати на угрупування ВЕТЕК одіозного Сергія Курченка, а тому його поява у постмайданних розкладах не у якості арештанта викликала цілком зрозумілий резонанс.

Ну і ось тепер маємо матеріалізацію менеджера Пінкаса у санкціонованому Кремлем бізнесі по імпорту російського дизпалива. Далі буде.

 

Блог від: Юрій Ніколов

Довідково

Ще кілька цікавих ланцюжків слідів дала фірма «Ексімагроком», у якій, нагадаємо, Коробейников був директором.

Петро Пінкас значиться бенефіціаром «Ексімагрокому» через те, що він є фактичним власником кіпрської фірми «Irlemno Ltd». У кіпрському реєстрі директором цієї фірми вказаний Christakis Konnaris, а секретарем є «Sykon nominees limited».

Крістакіс Коннаріс і ще один кіпріот Панікос Сумеу вигулькнули як офіційні власники у букмекерській конторі «Bazabet», що у 2017 році зайшла під ліцензію «УНЛ».

Панікос Сумеу і вищезгадана «Sykon nominees limited» ще раніше вигулькнили як номінальні директор і співзасновник фірми «Sabulong trading ltd». А це вже скандал і мегакорупція. Бо справжніми бенефіціарами «Sabulong» були Сергій Арбузов і Сергій Курченко. І це одна з фірм, у якої Генпрокуратура за вироком Краматорського суду в 2017 році конфіскувала $1,3 млрд. награбованого злочинним режимом Януковича.