Апеляція суворіше покарала голову Інституту педагогіки за намагання отримати $11 мільйонів за оренду будівлі
Апеляційний суд Києва призначив більш суворий вирок з конфіскацією майна директору Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України Висилю Мадзігону та його сину Віктору, які хотіли отримати $11 мільйонів за передачу в оренду фірмі нежитлове приміщення Інституту по вул. Богдана Хмельницького, 10 в Києві площею 2290 кв м. Про це свідчить вирок суду від 12 липня.
У 2013 р. Печерський райсуд Києва призначив Василю та Віктору Мадзігонам за вчинений ними злочин 5 років умовно. Прокуратури звинувачувала їх за ч.3 ст. 368 КК України (отримання хабара), яка передбачає більш суворе покарання, втім 5 років тому суд перекваліфікував дії Мадзігонів на більш м’яку статтю – 368-2 КК України (незаконне збагачення).
Суд встановив, що у 2011 р. до Василя Мадзігона звернулася засновниця ТОВ «Армада-кво», яка повідомила, що її цікавить оренда на 49 років нежитлового приміщення на вул. Хмельницького, 10, яке на той момент у Інституту орендувала ГО «Фонд сприяння розвитку української культури».
Мадзігон висунув підприємиці вимогу, що укласти договір з її фірмою можливо за грошову винагороду у розмірі $11,5 млн., а також повідомив, що до справи буде залучений його син Віктор, який працював на посаді старшого наукового співробітника лабораторії трудової підготовки і політехнічної творчості в Інституті батька.
В подальшому засновниця «Армада-кво» попросила зменшити суму. Василь Мадзігон погодився, і запропонував $11 млн., зазначивши, що зменшити суму не може, оскільки йому потрібно буде нібито поділитися нею із членами Президії Національної академії педагогічних наук України, які безпосередньо приймають рішення щодо надання Інституту дозволу на укладення договору оренди.
Василь Мадзігон переконав членів Президії, що приміщення на Хмельницького, 10 треба передати в оренду, зазначивши, що орендар його відремонтує.
У 2012 р. Мадзігони висунули нові вимоги, згідно з якими підприємиця спочатку повинна була передати їм готівкою першу частину грошей у розмірі $350 тис, після чого для перерахування решти суми – $10,65 млн – вона повинна створити фірми та перерахувати кошти у їх статутний фонд.
Того ж року Василь Мадзігон розірвав договір оренди з ГО «Фонд сприяння розвитку української культури» та уклав договір оренди з «Армада-кво». Мадзігони були затримані співробітниками СБУ під час отримання першої частини коштів – $250 тис. та 800 тис грн.
У 2013 р. Апеляційний суд Києва залишив без змін рішення Печерського райсуду, а у 2015 р. Вищий спеціалізований суд скасував ухвалу апеляції і направив справу на новий апеляційний розгляд.
В своїй апеляції прокурор просив суд визнати Мадзігонів винними у вчинені злочину за ч. 4 ст. 368 КК України, та покарати Мадзігона-старшого у вигляді 10 років позбавлення волі, а молодшого – 9 років. Захисник Мадзігонів просив змінити вирок суду в частині розміру іспитового строку з 3 років до 2-х.
Апеляція дійшла висновку, що суд першої інстанції при перекваліфікації дій Мадзігонів зі ст. 368 на 368-2 виходив з того, що передача в оренду приміщення Інституту НАПН України перебувало поза межами повноважень Василя Мадзігона, оскільки він впливав на колегіальне рішення Президії НАПН. Втім апеляція встановила, що директор Інституту безпосередньо сам розірвав попередній договір оренди та особисто уклав новий договір оренди, використавши своє службове положення. В силу своїх повноважень він міг вплинути на істотні умови договору, зокрема, щодо строку оренди тощо.
Апеляція також зауважила, що дії підсудних були направлені на отримання саме хабара. На думку колегії суддів, у діях Василя Мадзігона є ознаки об’єктивної сторони хабара, тобто злочину, передбаченого ст. 368 КК України.
Серед пом’якшуючих обставин щодо Василя Мадзігона суд визнав щире каяття, сприяння розкриттю злочину, похилий вік, досягнення в науці, почесні звання та нагороди, стан здоров’я, наявність на утриманні непрацездатної, хворої дружини, а щодо Віктора Мадзігона – теж щире каяття, сприяння розкриттю злочину, стан здоров’я, а також наявність на утриманні неповнолітнього сина.
В результаті суд призначив Василю Мадзігону 2 роки та 1 місяць позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 3 роки з конфіскацією всього майна, окрім житла, а його сину – 2 роки та 1 місяць позбавлення волі, теж з конфіскацією всього майна, окрім житла.
Водночас, суд зауважив, що у 2012-2013 рр. Мадзігони мали строк попереднього ув’язнення, тому врахував їм 1 день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі, що становить 2 роки 1 місяць позбавлення волі. Відповідно, Мадзігони вважаються такими, що відбули основне покарання.