Від Мін’юсту – рейдерам. З любов’ю.
Чому рейдери можуть не боятись Антирейдерської комісії Мін’юсту на прикладі одного захоплення.
Кажуть, що в Україні – достатнє законодавство, щоби «захистити права власності». Мало того, окрім законів в державі існує ціла низка додаткових структур, які оберігають спокій підприємців. Головна із них – Антирейдерська комісія Міністерства юстиції.
Тим не менше із 2013 року в Україні відбулося 1690 рейдерських захоплень. 539 — за останні півтора року. Таку статистику оприлюднила ГПУ, і це, здається, чи не єдиний випадок, коли у Луценка не завищують показники.
Річ у тому, що реальна практика дуже відрізняється від теорії. Як це працює насправді, розповімо на прикладі Братського маслопресового заводу (БМПЗ) вартістю $8 млн, який рейдернули за три дні. При чому за відсутності будь-яких корпоративних конфліктів між власниками.
Дві фальшивки і зачаровані реєстратори
Наприкінці 2016 року до власника Братського маслопресового заводу на Миколаївщині Олега Ільяшенка звернувся досить відомий бізнесмен з пропозицією інвестувати в БМПЗ. Переговори не вдалися через «різні бачення бізнесу». Але після цього Ільяшенку неформально натякнули, що завод у нього «все одно відіжмуть».
Рейдерити почали на Щедрий вечір 2017 року. Знайшли колишнього зека, який після відсидки за грабіж у 2016 році вийшов на волю. Той за 1 тис. грн погодився стати новим власником заводу, який в Єдиному реєстрі юросіб фігурує під назвою ТОВ «Нові енергозберігаючі технології» («НЕСТ») і яке на той час було зареєстрованим на Донеччині. Згодом на допитах зек розповів, що підписати документи його попросив «знайомий Петро».
Щоб переписати завод на іншу людину, потрібні збори підприємства, на яких складуть відповідний протокол. Такий протокол – №3 – з’явився. Його банально підробили. У ньому було сказано, що власник начебто відступає права на завод зеку.
За правилами, такий протокол має посвідчити нотаріус. Підпис і печатку київського нотаріуса теж підробили. Після чого 13 січня 2017 року з підробленими документами рейдери прийшли до реєстраторки Краматорської міської ради Донецької області Катерини Куцен та перереєстрували адресу, власників і керівника ТОВ «НЕСТ». Пізніше прокуратура з’ясує, що в оригіналі реєстраційної справи є лише копія протоколу №3, оригінал – відсутній.
Уже наступного дня, 14 січня 2017 року, на завод зайшов представник рейдерів – фірма «Олтрейд-2016», повідомивши, що їй завод віддали в оренду, тому, старі власники, – з речами на вихід.
16 січня 2017 року «новий» власник заводу-зек переписує «НЕСТ» в іншого реєстратора Печерської РДА Києва Наталії Мельнікової на шотландську фірму «Uk noble».
Щоб переписати фірму на шотландців, Мельнікова мала прийняти два важливих документи – згадуваний протокол №3, яким завод переписали на зека і протокол зборів ТОВ «НЕСТ» №4 – яким зек переписував завод на шотландську фірму.
Обидва протоколи мав знову завірити нотаріус. У хід знову пішов підроблений підпис і печатка того ж нотаріуса. Звичайно, те, що підпис нотаріуса підробили, реєстраторка знати не могла. Але деякі речі її мали б насторожити. Насамперед – реєстрові номери, за якими фальшива нотаріус нібито посвідчувала протоколи зборів підприємства. Так, протокол №3 від 12 січня зареєстровано під №149. А протокол №4, складений наступного дня, 13 січня – під №58. Нотаріуси завіряють документи у порядку зростання, відповідно, протокол від 13 січня 2017 року мав би бути під номером, більшим за 149-ий. Як може такого не помітити реєстратор? І, якщо протокол №3 був копією, то чому реєстратор його прийняла на віру? Тим більше, з огляду, що завод вартістю $8 млн. переводили на іншого власника наступного дня після купівлі?
Антирейдерська комісія. Захистить, але не всіх
17 січня 2017 року справжній власник заводу Олег Ільяшенко звертається в Антирейдерську комісію Мін’юсту (Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації). Ця комісія стала легендою на бізнесовому ринку. Вона наділена величезними повноваженнями: може карати нотаріусів і реєстраторів та зносити-вносити будь-які реєстраційні дії до Єдиного реєстру юросіб та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто, повертати власникам заводи-пароходи або, навпаки, – відбирати. Усі засідання комісії закриті, без участі преси чи вільних слухачів, іноді на комісію важко потрапити навіть самим учасникам. Коли комісія вислуховує скаржника, то не повідомляє рішення одразу, як, наприклад, у суді, а робить це листом через кілька днів чи й тижнів, а рішень комісії взагалі немає у публічному доступі.
Власник БМПЗ Олег Ільяшенко просив комісію скасувати все, що нареєстрували реєстратори Куцен та Мельнікова. Підтвердив, що завод нікому не переписував, що протокол №3, з яким працювали обидві реєстраторки, – підробили і він його не підписував. Додавши, що цей протокол був копією, до того ж не прошитою.
Утім, 31 березня 2017 року Мін’юст відмовляє власнику заводу без пояснення причин. Просто повідомили, що реєстратори все зробили «відповідно до законодавства». Як стверджують в Ільяшенка, цей наказ Мін’юсту в оригіналі рейдери отримали уже наступного дня, у той час, як до реального власника заводу він добирався кілька тижнів.
Позицію Мін’юсту ми дізналися з відповіді на запит. У двох словах: ми лише перевіряємо, чи дотримався реєстратор усіх правил під час реєстрації документів. А правила такі: прийняти від заявників заяву, протоколи та перевірити, чи завірені протоколи нотаріусом. Закон дає комісії Мін’юсту можливість досліджувати лише сканкопії, завантажені реєстратором до Єдиного реєстру юросіб. Ось комісія цією можливістю і скористалися.
Вона могла сконтактувати з правоохоронцями, які на той час уже вилучили оригінал реєстраційної справи і дізнатися деталі: які там були документи, копії чи оригінали, прошиті чи ні, але комісія цього не зробила, бо закон прямо до цього не зобов’язує. Тож комісія лише дослідила документи, завантажені в ЄДР, а там було все, що потрібно. Щоправда, у варіантах чорно-білих скан-копій. Бо система ЄДР налаштована так, що при скануванні і завантаженні до неї будь-якого документу сканування відбувається завжди в чорно-білому режимі. Відтак, з екрану не видно, прошиті документи чи ні, оригінали чи копії. Далі комісія зауважила, що формально всі потрібні документи реєстратори отримали, а з’ясовувати, підроблені вони чи ні – компетенція суду. На цім добрім слові власника послали.
Тоді власник заводу почав шукати реєстраторів, які би скасували реєстраційні дії Куцен і Мельнікової. Бо скасувати такі дії може будь-який реєстратор. І тут вилізла нова проблема.
Забудькуваті реєстратори на службі у рейдерів
2 лютого 2017 року реєстратор КП «Центр сприяння бізнесу Києва» Ірина Петрушевська відкрила в ЄДР профайл ТОВ «НЕСТ» і чомусь не закрила. Реєстратори, до яких звертався власник заводу, не хотіли скасовувати цю незавершену дію Петрушевської. Бо, якщо скасувати незавершену дію колеги – потрапиш під перевірку Міністерства юстиції. Після чого реєстратора можуть покарати – відібрати доступ до реєстрів або і взагалі позбавити свідоцтва. Якщо міністерство захоче доскіпатися до реєстратора, воно завжди знайде, за що. Цьому є докази – на днях прокуратура затримала члена Антирейдерської комісії Алісу Оскірко, яка вимагала 200 тис. грн за «не перешкоджання у здійсненні діяльності підприємства у сфері держреєстрації». Відтак, нікому не потрібні зайві проблеми, про що власнику БМПЗ і сповістили усі реєстратори, до яких він звертався. Адвокатам же власника добрі люди в міністерстві натякнули, що реєстратора, який змінить дані реєстру, вони навряд чи знайдуть.
10 лютого 2017 року власник заводу написав другу скаргу в Антирейдерську комісію з тим же проханням – скасувати реєстраційні дії реєстраторів. Цього разу скаргу підкріпили листом слідчого ГУНП в Миколаївській області, який веде розслідування по рейдерству заводу. Слідчий просив Мін’юст перевірити законність перереєстрації заводу, оскільки його переписали за підробленими документами.
Проте через кілька днів Антирейдерська комісія відмовила скаржникам за формальною причиною – вони не розглядають одні й ті ж скарги повторно. Всього власники заводу в Антирейдерську комісію звертаються 4 рази, і отримали 4 відмови.
28 березня 2018 року Олег Ільяшенко виграв суд, що зобов’язав скасувати дії реєстраторів Куцен і Мельнікової, якими завод переписали на рейдерів. Власник БМПЗ починає шукати реєстратора, який погодиться внести зміни. Утім, такий благородний лицар у блискучих латах знаходиться, при чому – сам., оскільки власник заводу до нього не звертався.
26 квітня 2018 року реєстратор Віктор Міхачов із дніпровської філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» скасовує реєстраційні дії реєстраторів Куцен і Мельнікової. На підставі, начебто, звернення представника від Олега Ільяшенка. Хоча – ще раз – до Міхачова ні Ільяшенко, ані його представники не зверталися. Утім, лицарем Міхачов побув лише один день. 27 квітня 2018 року він скасовує все, що нареєстрував по заводу 26 квітня, як помилкове, не закриває реєстраційну справу в реєстрі і зникає, як колись зникала реєстраторка Петрушевська.
Відтак, справжньому власнику БМПЗ повернути завод навіть із рішенням суду знову стає складно, бо знов ніхто не хоче скасовувати незавершену реєстраційну дію. І лише 6 липня 2018 року, методично обходячи реєстраторів, власник заводу з’ясував, що Міхачов нарешті закрив профайл у реєстрі, тож Олег Ільяшенко зміг скасувати реєстраційні дії реєстраторів Куцен і Мельнікової. Щоправда, захопники на цей час уже вивели з заводу 60 млн. грн. через процедуру банкрутства. А Ільяшенко через особливості тої ж процедури банкрутства досі не може внести себе до реєстру як власника.
Рейдерство Братського маслопресового заводу зараз розслідують ГСУ та поліція Миколаївської області у різних провадженнях. Однак працювати стало важче, бо зек – перша людина, на яку записали завод, – випадково помер.
Щоправда, у цій історії фігурували не тільки колишні зеки.
Список незеків
Як ви пам’ятаєте, кінцевим власником заводу після його захоплення стала шотландська фірма «Uk noble». У документах цієї фірми в британському бізнесовому реєстрі фігурує Сандра Джина Еспарон. І от же збіг: на день рейдерства Братського заводу – Щедрий вечір минулого року – ця мешканка Сейшел також значилася бенефіціаром української фірми “Заммлер-склад”. Співвласником торгової марки «Заммлер» є народофронтівський міністр юстиції Павло Петренко, а співвласниками «Заммлер-складу» нині є партнери міністра юстиції Віктор Шевченко, Олег Рачов, ТОВ «Заммлер Україна», Альона Скляр та Тетяна Анатоліївна Пінкас – екс-прокурор прокуратури Київської області, що реєструвалася за однією адресою в Києві з Петром Пінкасом – однокурсником Павла Петренка, близьким до Антирейдерської комісії мін’юсту.
Також цікавий момент – реєстратори Міхачов та Петрушевська, які шкодили реальному власнику БМПЗ, хоч і працювали у різних реєстраційних структурах – комунальних підприємствах, але київські офіси цих КП зареєстровані за однією адресою в одній кімнаті, і от же збіг – через будинок від Департаменту державної реєстрації та нотаріату
у міністерства юстиції. Цей департамент очолює Віталій Гайдук, який також очолює Антирейдерську комісію.
Захоплювати завод допомагала охоронна фірма «Борисфен», співзасновник якої Володимир Камінський має точно таке ж ПІБ, як і помічник депутата від «Народного фронту» Юрія Берези.
І четвертий момент – у нових документах рейдерів секретарем зборів значиться Фаріт Качкуров – ліквідатор фірми народофронтівця Сергія Пашинського «Хелсі». Нагадаємо, Качкуров та реєстратор КП «Реєстрація нерухомості та бізнсу» засвітилися ще в одній історії по віджиму частини будинку на столичному Андріївському узвозі.
Звичайно, те, що троє народофронтівців зустрілися в одному кейсі, цілком може бути збігом, тим більше, що зв’язок не прямий, а опосередкований.
Але гадаємо, потенційним інвесторам в українську економіку ці збіги теж знадобляться. Щоби не тільки зачаровуватись справедливими законами про «захист прав власності», а й знати про нюанси їх застосування.
Аліна Стрижак, «Наші Гроші»