Трафік Путіна та інші аддиктивні олігополії України – 1 (ігорка та алкоголь)
06.03.2018   //   500 Переглядів

Виявлення наркотрафіку з Аргентини в Росію, де роль кур’єра виконував літак з президентської ескадрильї, нагадало про чудове дослідження щодо монопольної влади на основних ринках аддиктивних благ (товарів, що викликають хворобливу залежність) у докторській дисертації російського вченого Романа Скокова під назвою «Институциональное развитие рынков аддиктивных благ в современной России»:

З огляду на історичну спорідненість процесів в Росії та Україні давайте спробуємо подивитись на наших тіньовиків.

Алкогольний ринок

у нас дуже різноманітний. Навіть у часи Януковича фактично будь-хто міг купити пачку псевдоакцизок  і ліпити їх на свою кустарщину. І за тих умов в Україні виживали і основні гравці, і навіть податкові полковники могли запускати на недовгий час якісь марки горілки з цистерни конфіскованого «по случаю» спирту, чи прикритої людьми Чеботарьова дірки в заборі якогось спиртзаводу.

Приблизно ту ж ситуацію маємо і зараз – горілчані бренди воюють між собою так, що конкуренція очевидна. Чи називати її монополістичною? На ваш розсуд. Як і ситуацію з енергетичними напоями. Зрештою основних гравців цього ринку можна було побачити в рейтингу «Форбс Україна» на відміну від наступних фігурантів.

Азартні ігри

у нас знаходяться на дорозі від конкуренції монополістів до монопольної олігополії. «УНЛ» бажає випхати з ринку «МСЛ», щоб залишитись один на один з мільйонами гравців, які несуть в тінь чорний кеш в розмірі приблизно 2 мільярди гривень на місяць. Тобто формально у випадку продавлювання ліцензійних умов через Гройсмана, Кубіва та Мінфін будемо мати монополію «УНЛ». Однак насправді це буде не так. Бо в самій «УНЛ» чорт ногу зламає.

Два роки тому формальним бенефіціаром «УНЛ» зі статутним капіталом 268 млн грн. був тренер велоспорту Тернопільської обласної дитячо-юнацької спортивної школи Роман Зеньо. А формально власність була оформлена на кіпрський офшор «Efamiando Holdings Limited», який обслуговували інші офшори, причетні до телеканалу «Прямий», який нещодавно почав обслуговувати президентський рейтинг Петра Порошенка.

Нині формальним бенефіціаром «Української національної лотереї» є британець з Гонконгу Майкл Фогго. На нього також нещодавно записали фірму, яка, за версією прокуратури, причетна до розкрадання кількох мільйонів на «комп’ютерному» тендері Нацбанку у 2016 році.

Зрозуміло, що за цим фунтом може ховатись будь хто і з будь-якою процентовкою в долях, зафіксованою «сейфовою» угодою чи усною понятійкою, закріпленою міццю парамілітарних формувань.

Єдиним, хто з політиків визнавав свою причетність до «УНЛ», є народний депутат від Блоку Петра Порошенка Олександр Третьяков, який казав, що у нього є опціон на викуп «УНЛ». Зрештою йому важко було заперечувати очевидний інтерес до цього оператору, бо він особисто захищав офіс лотерейників під час обшуків СБУ в 2016 році:

Разом з тим, розміри ігрового базару настільки ж великі, як і коло зв’язків у Третьякова. І це дало привід окремим ЗМІ називати його партнерами екс-голову Адміністрації президента Бориса Ложкіна, ще одного нардепа від БПП Гліба Загорія, і навіть самого генпрокурора Юрія Луценка.

Наприклад, Третьяков рекламується в своєму мажоритарному окрузі безкоштовною роздачею ліків від «Дарниці» Загорія…

…і разом з Загорієм Третьяков приїжджав до суду переживати за затриманого НАБУ Романа Насірова…

…якого у свій час зробили головою фіскальної служби молитвами голови АП Ложкіна.

У свою чергу офіційний мультимільйонер Загорій рік тому виручив «середньокласового» генпрокурора, викупивши офісну будівлю в центрі Києва, яку раніше необачливо записали на бухгалтерку з фірми генпрокурорської дружини Ірини Луценко.

Також одна піар-контора «Центр політичного консалтингу» обслуговує Третьякова, Ложкіна і Луценка. І це через її піарників нещодавно завантажували ролики з рекламою Генпрокуратури.

І взагалі цю трійцю журналісти вже ловили в нічному ресторані за обговорюванням кримінальної справи.

Так само говорять, що в конкуруючому «МСЛ» також є відомі прізвища – називають і Віталія Хомутинніка, і Сергія Пашинського, які очевидно не входять в табір БПП.

Офіційно перевірити причетність вказаних персонажів до обох лотерей – неможливо. Бо офіційно там у власниках офшори з якими попало бенефіціарами. Тобто злі язики можуть натягувати бажане на дійсне. Офшорна каламуть – така каламуть(((

Разом з тим, бенефіціари «УНЛ» і «МСЛ» – це далеко не всі бенефіцари тіньового ігрового бізнесу.

«УНЛ» і «МСЛ» як носії державних ліцензій на лотерейну діяльність не отримують всього кешфлоу ігорки. Вони лише надають ігровим салонам своє програмне забезпечення та легальне прикриття для держави. Звісно, що справжніми лотереями там і не пахне, а під їх виглядом грають у що попало. Тому власники салонів платять за ліцензійне прикриття від 30 до 40% своїх доходів у вигляді так званої франшизи. Заплатив – і маєш папірчик від «УНЛ» чи «МСЛ» та програмне забезпечення для гри.

А ось решту коштів власники салонів ділять між власними кишенями і силовиками всіх мастей.

Мінус $1000 на місяць з кожного салону країни не залежно від вивіски «УНЛ» чи «МСЛ» на те, щоб поліція не реагувала на заяви щодо злочинів по ст. 203-2 (зайняття гральним бізнесом). Є навіть такі вирази – «штука з дверей» на «апетити Авакова».

Мінус відсоток на молитви за заступника голови СБУ Павла Демчину, відомство якого ще за часів генпрокурора Шокіна влаштовувало рейди по лотерейникам, а потім якось перестало.

Мінус на спорадичні рейди Генпрокуратури, яка саме в ці дні готує нове полювання за мільйонами.

Мінус на регулярний підкорм формувань з різних «національних» та «патріотичних» «корпусів» та «батальйонів», які час від часу влаштовують набіги на окремі салони, а потім перестають помічати, як розгромлений салон через місяць поновлює роботу. Нагадаю, саме Третьяков пару років тому робив політика з лідера «Нацкорпусу» Андрія Білецького у компанії «Ми – кияни» разом з тим самим Загорієм. Також Третьяков водиться з ще одним впливовим ветераном АТО Віталієм Манько, який у свою чергу охороняє Віталія Кропачова, що заволодів вугільним бізнесом Януковича і став великим енергетичним гравцем під омофором прошенківського бізнес-партнера Ігоря Кононенка.

Мінус на звичайних бандитів і «охоронні» фірми, які дозволяють собі вогнепальні перестрілки прямо в салонах.

Мінус втрати від обколотих гравців, які справді нерідко вбивають салонних касирів за добову виручку.

Тобто якщо вважати, що середній салон за місяць має дохід на рівні 200 тисяч гривень, то всі оті мінуси призводять до того, що годівнички на всі роти не дуже то і вистачає.

А тепер погляньте під цим кутом на те, що Мінфін і Кубів лобіюють якнайшвидше прийняття ліцензійних умов, які залишать на ринку лише «УНЛ», але при цьому нікуди не поспішають з прийняттям законодавчих змін направлених на посилення державного контролю за ігоркою (ну, не вважати ж посиленням контролю введення касових апаратів для лотерейників, які – о, яке співпадіння! вміє обслуговувати фірма помічниці Кубіва).

Бо якщо навіть залишити один «УНЛ», але легалізувати ринок, то доведеться збирати не чорний кеш для можновладців і ручних бандитів, а податки в державний бюджет. І боротись є за що.

За часів Януковича ігровими приносили в держбюджет набагато більше ніж зараз. За даними АМКУ, в 2013 році при курсі 8 грн./$ лотерейники сплатили податків 321 млн грн., в 2016 при курсі 25 грн./$ – 26,5 млн грн. І це при неймовірному розплідненню салонів по вулицям саме після Майдану.

Справа в кількох урядових рішеннях. Одне було прийнято ще при Януковичу – в 2012 році лотерейним квиточкам дозволили не бути бланками суворої звітності, а значить вони стали фактично непідконтрольні державним контролерам. Тобто ігровим автоматам дозволили мімікрувати під «державну лотерею».

А після Майдану уряд Яценюка провів зміни в податкове законодавство, якими лотерейників ще раз підштовхнули до тіні. З 2015 року почали обкладати податком не різницю між виграшем і ставкою, а все. Тобто якщо гравець поставив 100 гривень і виграв 80, то податком обклали і 100, і 80. При цьому якщо гравець потім відразу ставить виграні 80 гривень, і знову виграє 50, і знову ставить свій виграш, то оператор муситиме сплатити податок з 100+80+50=230 грн. Тобто всім вигідніше було піти в суцільну темряву, аніж паритись з оподаткуванням. І оператори цим скористались, заплативши в держбюджет в сто разів менше в доларовому еквіваленті, ніж при Януковичу. А як вже говорилось – кожна не сплачена в бюджет гривня годує кримінального олігополіста. І він за ці гривні ладен на будь-що. Навіть на протягування монополії через Мінфін.

Далі буде про тютюн і наркотики.

Блог від: Юрій Ніколов