Одеська суддя отримала 7 років за хабар, який вимагала за пом’якшення вироку наркодилерам
Суд визнав суддю Савранського районного суду Одеської області Оксану Трачову винною у хабарництві та засудив її до 7 років ув’язнення з конфіскацією майна. Про це свідчить вирок Ульяновського райсуду Кіровоградської області від 25 вересня.
Згідно з матеріалами суду, навесні 2013 року суддя Оксана Трачова за пособництва та посередництва секретаря Савранського райсуду Тетяни Швець отримала $3700 хабара за призначення максимально м’якого покарання двом підсудним у справі про незаконний обіг наркотиків.
Хабар від дружин цих підсудних за пропозицією судді отримував цивільний чоловік Тетяни Швець. У суді він відмовився давати свідчення.
Трачова та Швець одержання хабара заперечували, однак суд критично поставився до їхніх показів, оскільки вони спростовувалися наведеними слідством доказами: показами свідків, протоколами процесуальних дій, аудіо- та відеозаписами тощо.
Так, суд взяв до уваги свідчення дружин підсудних у справі про наркотики, у яких вимагали хабар. Одна з них, серед іншого, розповіла як домовлялась з секретарем Швець про суму, яку необхідно заплатити судді за винесення її чоловікові покарання, не пов’язаного з позбавленням волі. Вона також заявила, що з власної ініціативи записувала розмови зі Швець та Трачовою на свій диктофон. Потім вона звернулась із заявою про вимагання суддею у неї хабара до Генпрокуратури, а диктофон віддала працівникам СБУ. У подальшому суд визнав ці записи недопустимим доказом, оскільки жінка була не уповноважена на здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Свідок розповіла, де і коли передала гроші «цьому чоловікові», і що згодом «їй стало відомо, що це чоловік Тетяни Швець». Її чоловік у результаті отримав умовне покарання.
Суд заслухав свідчення понятих, які були присутні при врученні працівниками СБУ дружині одного з підсудних грошей для передачі судді в якості хабара, та при обшуку квартири судді. Під час обшуку було знайдено долари – серії та номери 16-ти цих купюр співпали з міченими грошима.
Суд також врахував аудіо- та відеозаписи процесу передачі хабара цивільному чоловіку Тетяни Швець. Зі змісту записаної розмови зрозуміло, що «передача грошей пов’язана із судовим засіданням, яке повинно відбутися наступного дня». Також суду було надано записи телефонних розмов, на яких співмешканець Швець повідомляє їй про отримання грошей, а та, у свою чергу, доповідає про це судді Трачовій; аудіозаписи, де Швець розповідає судді про хід домовленостей між її співмешканцем та дружиною одного з підсудних у справі про наркотики.
Разом з тим суд відкинув, зокрема, твердження судді Трачової про те, що у неї не було причин брати хабар, оскільки вона призначила таке покарання, яке просило обвинувачення. Суд не прийняв таку позицію, оскільки «службові повноваження судді щодо призначення кримінального покарання особам, визнаним винними у вчиненні злочинів, незалежні від позиції сторін кримінального провадження».
У результаті суд визнав Оксану Трачову винною в одержанні неправомірної вигоди (ч.4 ст. 368) та засудив її до 7 років ув’язнення з конфіскацією всього належного їй майна. Їй також заборонено протягом 3 років займатися діяльністю, пов’язаною і здійсненням функції представника влади та відправленням правосуддя.
Тетяну Швець суд визнав винною у пособництві в одержанні хабара та засудив її до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Їй також заборонено протягом року обіймати посади у державній службі.
Вирок Ульяновського райсуду ще набув законної сили, є час для подання апеляції.
Зауважимо, що це другий вирок у цій справі, яка тягнеться з 2013 року. Перший вирок був винесений Ульяновським районним судом у січні 2015-го. Тоді суд також визнав Трачову та Швець винними та присудив кожній по 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Однак Апеляційний суд Кіровоградської області у жовтні 2015-го скасував цей вирок, пославшись, серед іншого на порушення судом першої інстанції процесуальних норм, і призначив новий судовий розгляд у цьому ж суді. Серед причин скасування вироку колегія суддів вказала на те, що текст вироку був проголошений не повністю, зокрема не оголошувались аркуші та том провадження, були пропущені цілі сторінки тексту (покази кількох свідків, назви документів тощо), в тому числі і резолютивна частина вироку.