Три роки замість десяти: справа Ігоря Немировського
На початку серпня 2014 року на своїх сторінці у Facebook радник Міністра внутрішніх справ України народний депутат Антон Геращенко оприлюднив інформацію щодо затримання слідчими Головного слідчого управління МВС першого заступника Голови Державної інспекції сільського господарства України Ігоря Немировського. Як повідомив у той час нардеп, приводом для затримання стало звернення жителя Кіровоградщини, у якого Немировський вимагав 357 тисяч гривень хабара за надання дозволу на зняття верхнього родючого шару ґрунту.
Потерпілою стороною у справі виявиться виконавчий директор компанії «Велта» Юрій Вольський. Саме підприємство відоме тим, що розробляє два великих родовища ільменітових руд на території Новомиргородського району та є по суті монополістом у цій царині.
Пікантності ситуації додавало те, що міським головою Новомиргорода, де й відбувались основні події, на той момент був батько Ігоря Немировського – Яків Борисович Немировський, який лише за рік до того спричинив смертельне ДТП, не впоравшись із керуванням свого джипа Mitsubishi.
Що ж до самого затримання, то воно відбувалось, як то кажуть, «на гарячому» – після безпосередньої передачі грошей в авто Немировського. Однак «взяти» керівника Держсільгоспінспекції виявилось справою нелегкою – чиновник спробував втекти від поліції. Погоня, що розпочалась недалеко від Новомиргородської ОДА, завершилась практично під Києвом, на Кагарлицькому посту ДАІ. При цьому по дорозі підозрюваний навіть встиг поміняти машину.
Свідки тих подій у коментарях місцевому виданню «Точка доступу» описали погоню коротко, однак яскраво.
«Він їхав від райдержадміністрації прямо по стоянці, де люди ходять до супермаркету, – розповідають очевидці події. – На дуже великій швидкості він вискочив на дорогу. Ми побачили, що їде син мера, і що за ним багато озброєних людей у масках. Ми подумали, що це ловлять сепаратистів».
Пізніше, вже під час одного з судових засідань, Ігор Немировський пояснить: вважав, що за ним женеться ФСБ, оскільки віз в машині кошти для потреб АТО.
Оскільки справа набула всеукраїнського резонансу і була взята під контроль Генпрокуратури, з обранням запобіжного заходу не зволікали – Печерський районний суд міста Києва прийняв рішення про тримання під вартою, або ж, як альтернативи, внесення застави у розмірі 80 тисяч гривень. Сума виявилась не критичною для Немировського і після засідання він повертається до Новомиргорода.
Минає два місяці і вже 6 жовтня оголошується остаточна підозра в отриманні хабара посадовою особою. Після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження 20 жовтня головний підозрюваний отримує звинувачувальний акт, який у цей же день передають до суду.
Із цього моменту розпочинається епопея тривалістю майже в три роки. Вирішивши, що столичні адвокати краще зможуть захистити свого клієнта, Немировський наймає київських правників які… просто не з’являються на судові засідання, що відбуваються у Кіровському районну суді міста Кропивницького (на той момент Кіровограда).
Що ж до обвинувачення, то кропивницькі прокурори наполягають на тяжкості злочину та солідній сумі хабара, тож покарання, на їхню думку, має бути відповідним – 11 років ув’язнення з конфіскацією майна.
Дві версії
Версія обвинувачення, яку своїми показами доповнював постраждалий Юрій Вольський, зводиться до звичайного вимагання неправомірної вигоди за надання дозволу щодо зняття верхнього родючого шару ґрунту на площах 1 га та 50 га на території Коробчинської сільської ради Новомиргородського району. Територія, як розповів представник «Велти», планувалась для розробки кар’єру, однак без отримання відповідного дозволу починати будь-які роботи було неможливо.
Наприкінці червня 2014-го року ТОВ ВКФ «Велта» звернулась до Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області із заявами щодо видачі спецдозволу, однак у відповідь отримала лист, в якому було вказано на ряд недоліків, що необхідно усунути. Аби більш детально дізнатись про виявлені недоліки, представник фірми звернувся до інспекції, однак отримав відповідь – на рівні області подібні речі не вирішуються, а звернутись потрібно до заступника Голови Держсільгоспінспекції Ігоря Немировського.
«Нічого не передвіщало неприємностей, усе проходило начебто як зазвичай – формальності, документація, уточнення деталей, однак потім мені була озвучена сума у 14 тисяч 300 гривень за один гектар, що дещо вибивалось зі звичайного сценарію розвитку подій. Спочатку я вирішив, що мова йде про офіційний платіж, однак потім стало ясно, що гроші має отримати своя людина у Держсільгоспінспекції. Сама ж сума, наскільки я зрозумів була взята з розміру штрафу, який нам би довелось сплатити, якби ми зняли грунт без дозволу.
Звісно ми одразу звернулись до правоохоронних органів оскільки давати гроші будь-кому не планували – наша фірма діє в рамках чинного законодавства і ніколи не відступала від цих принципів.
Так от, під час зустрічі з Немировським він мені повідомив, що може все вирішити за 7 тисяч за гектар. Оскільки на той мент план подальших дій уже був відпрацьований з правоохоронцями, я погодився на подібну пропозицію.
А уже через декілька днів ми зустрілись на стоянці біля райради, я підсів до його машини і поклав згорток з грошима до бардачка його Лексуса», – розповідає свою версію подій Юрій Вольський.
Підтримують подібне бачення й працівники УБОЗу, які після передачі хабара спробували затримати Ігоря Немировськго. Як розповідали вони в судових засіданнях, той, зорієнтувавшись, почав втікати від переслідування спочатку вулицями Новомиргорода, а потім, поїхавши через поля, вибрався на трасу, що простувала через Черкаси до Києва. По дорозі на той момент підозрюваний Немировський намагався позбутись грошей та навіть замінив у Шполі Черкаської області автомобіль, позичивши автівку свого кума. У підсумку чиновника вдалось затримати лише на посту ДАІ при в’їзді до Кагарлика.
Бачення самого Ігоря Немировського відрізняється, і це зрозуміло. На думку обвинуваченого увесь процес його затримання був зрежисованою акцією адже він не мав повноважень для вирішення питань «Велти»:
«Ситуація абсурдна, адже навіть за бажання відмінити рішення обласного управління інспекції не в моїй компетенції. З «Велтою» мене пов’язують давні фінансові відносини, адже підприємство ще у 2008 році придбало у моєї дружини екскаватор і так за нього і не розрахувалось. Коли ж мені зателефонував Вольський і повідомив, що вони наразі оформлюють дозволи на зняття родючого шару, я пояснив, що не маю можливостей щось міняти, однак як землякові обіцяв розпитати в чому причина відмови їхній фірмі. На роботі мені пояснили, що проект на землю, який «Велта» замовляла у проектного інституту за 15 тисяч гривень, зроблений неправильно, але його можна переробити. Офіційна вартість робіт склала б 7 тисяч гривень, звідки і з’явилась ця цифра, що фігурує у справі.
Отримавши від мене відповідь, Вольський запропонував зустрітись та обговорити деталі, що ми і зробили за тиждень чи два.
Ще через тиждень я отримав ще один дзвінок з пропозицією зустрітись, начебто у справі виникли якісь нові обставити, при цьому представник «Велти» повідомив, що, оскільки фірма має перед моєю родиною фінансовий борг, готові частково його повернути при зустрічі, аби не було ніяких образ. Домовились спочатку на зустріч у Києві, однак трохи пізніше перенесли її до Новомиргорода.
Перед самою зустріччю відбулись декілька подій, що вибили мене «з колії: незадовго до цього в АТО загинув мій товариш, тож довелось організовувати похорон, а безпосередньо в день подій перетелефонував товариш і повідомив, що біля його приміщень горить поле, попросив викликати пожежників. Крім того, під’їхавши на обумовлене місце, помітив чоловіка у сорочці, що стежив за моїм авто, тому коли Юрій Вольський передав згорток і швидко пішов я занервував і одразу поїхав, по дорозі подзвонивши начальству і попередивши, що мене можуть підставити, на що отримав пораду їхати в Київ. По дорозі викинувши гроші у вікно, а у Шполі змінив у товариша авто, оскільки в моєму застукало колесо».
Тридцять місяців суду
Справу Немировського розглядали довго, при цьому більшу частину засідань просто переносили з однієї дати на іншу. Із дев’яти судових засідань, які було проведено за півтора роки у Кіровському районному суді половина, по суті, не відбулась. Причиною тому була відсутність київських адвокатів, яких потім замінили на місцевих, хвороби обвинуваченого, спроби заборонити журналістам відвідувати судовий процес «як представникам ЗМІ».
Тим не менш 9-го лютого 2016 року, Кіровським районним судом було винесено вирок – «призначити Ігорю Немировському покарання у вигляді позбавлення волі строком на 10 років, з позбавленням права займати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування на 3 роки , з конфіскацією 1/2 частини всього майна».
Апеляційний суд Кіровоградської області, до якого практично одразу після зачитування вироку звернулись адвокати Немировського, був не набагато оперативнішим в процесі прийняття рішення. Чотирнадцять місяців на ознайомлення зі справою, заслуховування свідків і обвинуваченого, перегляд оперативного відео та хвороби уже екс-чиновника і суддів, п’ять перенесених підряд засідань і як результат 14-го квітня 2017 року суд виніс ухвалу – апеляцію скаргу задовольнити частково та змінити строк відбування покарання з 10 до 3 років. У мотивувальній частині ухвали суд вказав причини подібного поблажливого ставлення до хабарника – за час судового розгляду у Немировського значно погіршився стан здоров’я, що характерно для усіх чиновників спійманих на подібних правопорушеннях. Окрім того врахував суд й наявність двох неповнолітніх дітей.
Оскаржити ухвалу Ігор Немировський та прокуратура мали змогу протягом трьох місяців з моменту її проголошення, однак станом на сьогодні інформації про такі оскарження немає.
Завершальним актом цієї майже трирічної епопеї стало оголошення повного тексту ухвали Апеляційного суду, на який прибули не лише підсудний разом з адвокатом, але й чимало журналістів. Прочекавши з півгодини початку засідання захисник Ігоря Немировського вирішив проявити ініціативу, та напряму пішов до секретаріату після чого, повернувшись з якимись документами, разом з екс-чиновником покинув приміщення суду.
Журналісти ж вирішили дочекатись офіційної частини та оголошення вироку, однак ще через 40 хвилин отримали від прес-секретаря Апеляційного суду Нaтaлі Глaдуняк вельми дивний коментар: «У зв’язку з тим, щo стoрoнa не з’явилaся, пoвний текст ухвaли буде нaдіслaнo їй для oзнaйoмлення пoштoю».
Чи стане дана справа показовою ? Адже незважаючи на досить довгий термін розгляду справи та відверто поблажливий вирок, свої три роки за хабарництво Ігор Немировський таки отримав. Відповідь на це питання — скоріш за все ні. Заступник прокурора Кіровоградської області Олексій Варакін, начальник Світловодського підрозділу ДСНС в Кіровоградської області Володимир Дементій, суддя Кіровоградського районного суду Микола Сарап, інспектор Держекоінспекції в області Валентин Чабан, в.о. начальника ГУ Держгеокадастру в Кіровградській області Андрій Піньковський… Цей список можна продовжувати ще дуже довго, справи по усім цим потенційним хабарникам знаходяться нині в судах і результати розгляду поки не надто втішні. У будь-якому разі, це по суті перший посадовець такого високого рангу на Кіровоградщині, вину якого було таки доведено в суді.
Павло Лісниченко для «Наших грошей»