Як розігнати чергу бажаючих взяти на поруки. Інструкція
Зовсім недавно Фейсбук таврував ганьбою міністрів-депутатів, які прийшли брати на поруки Миколу Мартиненка. Виявилось, однак, що «засоби громадського впливу» – це не те, чого бояться наші очільники.
Натомість на одному судовому засіданні ми натрапили на більш дієвий спосіб розігнати натовп поручителів. При чому згідно з буквою закону. Мало того, виявилось, що судді давно володіють таким методом. Просто дехто про нього згадує, а хтось – «забуває».
Отож кілька днів тому до Солом’янського райсуду столиці прийшли чотири «народнофронтівці» – Юрій Береза, Геннадій Кривошея, Віталій Сташук і Олег Кришин. Брати на поруки гендиректора «Східного гірничо-збагачувального комбінату» Олександра Сорокіна
Олександр Сорокін (крайній праворуч) зі своїми адвокатами. Стоїть народний депутат від НФ Олег Кришин
Нагадаємо, Сорокін – директор єдиного в Україні підприємства, яке видобуває уранову руду і виробляє урановий концентрат. Це підприємство закупило урановмісну сировину через австрійську фірму-прокладку, в якій осіло $17,28 млн коштів держпідприємства. Саме Сорокін ініціював проведення цієї закупівлі на підприємстві. Організаторами цієї схеми, за даними слідства, є екс-нардеп Микола Мартиненко і в.о. гендиректора ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» Руслан Журило.
Суддею була Вікторія Кицюк. Так от вона не просто прийняла заяви Берези, Кривошеї і Сташука (Кришин відволікся на інтерв’ю), а почала змушувати їх пояснити, чи розуміють вони, чого сюди прийшли.
«Як вбачається з цього письмового зобов’язання – ось ці рисочки стоять (деякі графи зобов’язання були не заповнені, у них стояли прочерки – Ред.). Невідомо вам, в чому підозрюється Сорокін? Так?», – допитувалася Кицюк у Берези.
У відповідь Береза, жодного разу так і не назвавши Сорокіна по імені, розповів про те, що від діяльності «СхідГЗК» залежить соціальна ситуація в м. Жовті Води, розповів про «діяльність цирку шапіто імені Саакашвілі», і закінчив обіцянкою, що «ця людина (Сорокін – Ред.) буде співпрацювати зі слідством, не покине межі країни, і буде вести себе в межах чинного законодавства».
Так само, як і Береза, не заповнили повністю ці документи двоє інших «народнофронтівців».
«Кривошея і Сташук, якщо є бажання, заповнюйте відповідні графи стосовно своєї адреси проживання і інших даних, які ви бажаєте зазначити, якщо хочете, щоб суд врахував це обґрунтування на предмет застосування такого запобіжного», – вирішила допомогти їм суддя.
Крім того, двоє із трьох нардепів уникли прямої відповіді щодо того, як довго і як добре вони знають Сорокіна. Так, Береза заявив: «Я знаю цю людину як керівника того підприємства, яке є бюджетонаповнювачем міста Жовті Води».
Сташук: «Я не можу сказати, що ми якісь давні друзі. Але те, що я знаю про пана Сорокіна, воно дає мені підстави виступати з цим клопотанням». І лише Кривошея розповів, що його з Сорокіним познайомив Кришин, і знає він його більше двох років.
У підсумку суддя Кицюк, яка визнала обґрунтованою висунуту Сорокіну підозру, не прийняла клопотання трьох «народнофронтівців», оскільки «вони, незважаючи на відмітку про це у відповідних клопотаннях не в повній мірі ознайомлені із характером повідомленої підозри Сорокіна, а також із тим, які обов’язки підозрюваний повинен нести на даному етапі».
«Їх емоційні виступи більше характеризують особу підозрюваного виключно з позитивної сторони за критеріями трудової функції», – додала суддя.
Ми вже не раз бачили двох і більше народних депутатів-«народнофронтівців», які приходять поручатися за фігурантів справ про розкрадання на ОГКХ, ОПЗ і СхідГЗК. Здебільшого суди нардепам все-таки відмовляють. Однак відмовляють із формулюваннями про те, що особиста порука є занадто м’яким запобіжним заходом для цих справ.
А от відмов із формулюванням, що поручителі не розуміють до кінця, у чому підозрюється особа, ми ще не зустрічали.
Тепер у журналістів нашої редакції з’явилась ще одна опція: питати суддів, чому вони не вповні не використовують можливості, які їм дає закон?
Блог від: Ірина Шарпінська