Збройні барони президента

03.10.2016   //  

Стара школа торгівців зброєю увійшла в конфлікт із молодою порослю.

Досліджувати оборонну промисловість України можна хіба що методом Уінстона Черчіля під назвою «битва бульдогів під килимом».  Поки бульдоги мирно ділять кістку – дізнатись про них бодай щось – неможливо. Як тільки почали гризтись – з’являється шанс.

Ну, от вони і почали. У результаті чого ми дізнались, що в таємних нетрях «Укроборонпрому» існує принаймні два угрупування. Одне з яких – дотичне до людей, оспіваних Ніколасом Кейджем у фільмі «Збройний барон», а інше – просто друзі президента.

Підкилимне вовтузіння проявилось через анекдотичне відновлення на посаді заступника директора державного підприємства «Спецтехноекспорт» Володимира Муцинова.

ДГЗП «Спецтехноекспорт» – дочірнє підприємство «Укрспецекспорту», яке підпорядковується концерну «Укроборонпром». Уже з назви підприємства зрозуміло, що до його функцій входить експорт зброї, обладнання та технологій. А після початку війни з Росією підприємству поставили завдання забезпечити вітчизняні заводи імпортними  комплектуючими.

Про компанію мало що було чути до початку літа, аж поки туди не зайшли детективи НАБУ в пошуках фіктивних контрактів. Обшуки завершилися взаємними звинуваченнями в тиску, але в результаті всіх цих подій було звільнено заступника директора оборонної фірми Володимира Муцинова. Звільнили його з нестандартним поясненням: він зробив якесь «аморальне» селфі чи то в офісі НАБУ, чи то біля нього.

Згодом суд відкотив усе назад, і чоловіка поновили на роботі. Із компенсацією третини мільйона гривень за «вимушені прогули» – з розрахунку  зарплати: понад  6 тис грн. на день.

Здавалося б, звичайний внутрішньокорпоративний конфлікт, який забудеться через пару-трійку вдалих контрактів. Але ця судова справа виявила, що в компанії існує, принаймі дві групи впливу. І одна з них може мати досить сумнівну репутацію. Так от.

Останні два роки «Спецтехноекспорт» очолює  29-річний виходець з Одеси Павло Барбул. Про те, як людина, що до того займалася виключно юридичним бізнесом отримала таку посаду, ходять різні версії. Одна з них пов’язана з постаттю його батька Олексія Барбула, який в 2010 році очолював Управління дорожнього господарства Одеської міськради, а потім був заступником начальника.

Але до цього, в 2009-2010 роках він займався бізнесом і був засновником ПП «Будівельна фірма «Югавтодор». Після виходу його із засновників нетривалий час фірма була записана на Олександра Ращупкіна, з яким Барбул працював в нині ліквідованому ТОВ «Пантеон-ЮГ». А потім фірма змінила назву на ПП «Київшляхбуд» і перейшла у власність віргінського офшору «Соєр і Брантон ЛТД». Саме на цей офшор та депутата Одеської міськради Юрія Шумахера від партії «Довіряй ділам» Геннадія Труханова зареєстроване ТОВ «Інвестиційна група «Рост» Олександра Жукова (про нього трохи нижче).

Після цього перепідпорядкування офшору «Київшляхбуд» стає відомим своїми перемогами в коштовних тендерах в Києві. До речі, «Пантеон-Юг», де до останнього часу бухгалтером працював Барбул-старший, також входить до орбіти людей, які контролюють і «Київшляхбуд». Простіше кажучи – сліди ведуть до мера Одеси Генадія Труханова та його оточення.

Але ця гіпотеза про можливу близькість керівництва «Спецтехноекспорту» до людей з Одеси знаходить ще одне підтвердження. «Звільнений-поновлений» Муцинов два останні скликання Верховної Ради був помічником одеського нардепа Олександра Пресмана.

Пресман в інтерв’ю не приховує дружні стосунки з Трухановим, називає його «духовним братом». Але також цікаво, що Пресману і Труханову добре відомі люди, у яких вже є досвід в постачанні зброї з України…

У 2005 році на екрани вийшов фільм «Збройний барон» з Ніколасом Кейджем в головній ролі, яких грав вихідця з Одеси. Після цього з’явилося припущення, що прототипом персонажу став інший одесит – Леонід Мінін. В 2001 році він був затриманий італійською поліцією за підозрою в організації злочинного угрупування контрабандистів. Під підозру тоді потрапили і інші бізнесмени, які мали стосунок до Одеси: Олександр Ангерт та згаданий вже вище Олександр Жуков. Принагідно: дочка Жукова живе з Романом Абрамовичем, якого ЗМІ називають «гаманцем Путіна».

Перед цим італійці затримали крупну партію зброї з України: автомати, керовані ракети та протитанкові гранати. Але з часом, за відсутністю доказів Мініна звільнили.

Так от, за даним «Слідство. Інфо», в середині 90-хх охоронцем Мініна був Геннадій Труханов, якого тоді знали під ім’ям Генадіаса Озопулоса.

На початку 90-х Труханов після звільнення з армії повернувся в Одесу в чині капітана. Невдовзі він створив перший в СНГ клуб з тайського боксу муай-тай «Капітан», а також однойменну охоронну фірму. Фірми цієї давно не існує, але Труханов до цього часу очолює Українську національну федерацію тайського боксу муай-тай.

У зв’язку з цим цікава деталь. Одним з найфартовіших переможцем держтендерів останнього часу є ТОВ «СК Автострой» (610,38 млн грн  з 2012 року), записане на одесита Віктора Гнезділова. Це колишній тренер по тайському боксу у фітнес-центрі «Магія» екс-депутата Одеської міськради Геннадія Чекіти, який нині є нардепом від «Блоку Петра Порошенка».

Також збереглись зв’язки з колишніми підозрюваними в контрабанді зброї. Наприклад,  власником ТОВ «Ростдорстрой», яке виграє коштовні тендери на ремонт доріг, є віргінський офшор «Сайдлейк інтернешнл лімітед», який контролюється вже згаданим Жуковим та «труханівським» депутатом  Шумахером. Останній разом з Трухановим володіють ще одним віргінським офшором «Corderoy Trading Limited».

Але історія про звільнення-поновлення замдиректора «Спецтехноекспорта» була б неповною без згадування іншої причетної групи учасників. Наказ про звільнення Муцинова підписав не директор Барбул, а тимчасово виконуючий обов’язки директора Владислав Бельбас.

Владислав Бельбас до останнього часу очолював та був співвласником ТОВ «Дозор Авто», яке прославилося постачанням китайських автомобілів Нацгвардії. Раніше ця фірма називалася «Богдан Схід Авто», а її засновником було ПАТ «ЗНКІФ «СОВА» Олега Гладковського – першого заступника секретаря СНБО, голови Держслужби з експорту зброї та давнього бізнес-партнера Петра Порошенка і Ігоря Кононенка. Ще раніше Бельбас працював у «Хюндай Мотор Україна», якою нині керує Ігор Гладковський – син головного контролера експорту зброї. Саме Гладковському-старшому підзвітні експортні операції з озброєння та комплектації. І за даним ЗМІ, саме Гладковський наполягав на звільненні «одесита» Муцинова.

Звісно, у такій делікатній сфері як торгівля зброєю більш-менш володіють ситуацією хіба що спецслужби. Журналісти ж бачать лише зовнішні прояви підкилимних сутичок «порошенківських» і «одеських». Також ми можемо хіба що фіксувати негаразди у збройних королівствах через Державний судовий реєстр, у якому правоохоронці час від часу залишають дані про виявлені оборудки. Лише за останній час стало відомо про наступні кримінальні провадження по «Спецтехноекспорту» (дані «Дзеркала тижня» і «Наших грошей»):

• З листопада 2014-го по жовтень 2015-го «Спецтехноекспорт» перерахував на рахунки ТОВ «Хартех» за поставки авіаційного обладнання та послуги понад 59 млн грн. Далі «Хартех» переказав ці кошти на рахунки кількох фізичних осіб, які одержали їх через каси банків.
• «Спецтехноекспорту», для того щоб підписати й реалізувати контракт із білоруським підприємством «Техносоюзпроект», знадобилася допомога підприємства з Великої Британії «Brasen Development LLP», яке зобов’язалося сприяти підписанню контракту, організувати приймання обладнання, забезпечити своєчасність і повноту платежів. За своє посередництво британська компанія одержала майже $3,6 млн. Послуги британського агента обійшлися Україні більш ніж у 13% від загальної суми угоди. Але правоохоронці одержали офіційну відповідь від Міністерства податків і зборів Республіки Білорусь про те, що компанія «Brasen Development LLP» узагалі не брала участі у переговорах щодо підписання згаданого контракту з ТОВ «Техносоюзпроект».
• У 2013 році Міністерство оборони вирішило переобладнати два стратегічні бомбардувальники ТУ-95МС, які за радянських часів були озброєні крилатими ракетами великої дальності, в розвідувальні літаки «екологічний патруль» для контролю радіаційного та хімічного стану повітря на території України. Однак замість того, щоб передати літаки державному «Миколаївському авіаремонтному заводу «НАРП», їх включили у Перелік військового майна Збройних Сил України, що підлягає відчуженню, і «Спецтехноекспорт» продало їх такому собі ТОВ «Авто-Трейд Україна» за 4,1 млн грн. Хоча за оцінкою слідства вони коштували на 6,9 млн грн. дорожче.

Чим закінчаться ці історії – невідомо. Як  невідомо і те, чи долетять чергові звуки боротьби з-під килима. Єдине, що можна сказати: життя під килимом – яскраве і насичене. Головне, щоб фактів із цього життя не набралось для зйомок чергового фільму – «Збройний барон-2».

Юрій Школяренко, «Наші гроші»