Стимул для тендерника*
Тендерниця «Укрспецвагону» мало не втрапила у в’язницю за те, що не скористалась телефоном. Врятувала амністія.
«Наші гроші» часто фіксують, що замовники, купуючи товари по цікавих цінах, згодом пояснюють збитковий для держави результат торгів формальним дотриманням процедур.
Прикладів – сотні. Ось буквально тиждень тому таке трапилось з державним «Дзержинськвугіллям». Купили саморятівники майже по 7 тисяч гривень, хоча на ринку їх повно по півтори тисячі, шиканули отак загалом на 12 мільйонів. А потім пояснили це маніпуляціями «Наших грошей». Мовляв, державне підприємство не може орієнтуватись на ціни з інтернету, не може «запрошувати потенційних учасників» на свій тендер, щоб збільшити конкуренцію (почитайте саму новину, а потім перший коментар до неї). Себто журналісти поширили недостовірну інформацію, а шахтарські тендерники невинні як скупа чоловіча сльоза на товариському суді.
І справді, формально буква закону дотримана. На тендер прийшли лише дві фірми, замовник обрав формально дешевшу заявку. Однак нормальна логіка підказує, що дбайливий господар має інакше ставитись до тяжко зароблених шахтарями грошей. За хорошими та дешевими помідорами треба побігати по базару, а за саморятівниками хоч по інтернет-ринку, хоч по заводам-виробникам та їх дистриб’юторам.
Рецепт як господарю примусити свого найманого працівника буди економним при витрачанні бюджетних коштів ми знайшли у судовому вироку.
Згідно з ними, співробітниця ДП «Укрспецвагон» мало не потрапила на 3 роки за грати за те, що як начальник бюро цінового контролю держпідприємства не промоніторила ціни і допустила, що «Укрспецвагон» придбав товари за цінами дорожчими від ринкових. Забігаючи наперед повідомимо, що жінці пощастило і маючи малолітню доньку, вона потрапила під амністію. Але сам прецедент дуже непересічний: все-таки мова йде про реальне засудження, а не виправдання.
Йдеться про тендер 2012 року, коли «Укрспецвагон» купив гусеничний екскаватор та гідроножиці у ТОВ «Дніпро-інструмент» на 6,16 млн грн.
З’ясувалося, що на цій закупівлі держпідприємство переплатило 2 млн грн.
Згідно з матеріалами справи, підсудній було відомо, що фірма «Дніпро-інструмент» є посередником і продає товари з накрутками. Обвинувачена мала з’ясувати ціни виробників та офіційних дистриб’юторів і повідомити про них своєму керівництву.
На суді обвинувачена своєї вини не визнала. Вона заявила, що її робота стосується не тендерів, а лиш закупівель, що проводяться без тендерних процедур. Але цей аргумент був визнаний брехнею.
У її посадовій інструкції чітко прописано, що контроль цін стосується і тендерів. Там багато цікавого. Наприклад, начальник бюро цінового контролю держпідприємства зобов’язаний контролювати підготовку та укладання договорів з усіма постачальниками, постійно готувати альтернативні варіанти менш затратних закупівель, постійно досліджувати цінову кон’юнктуру ринків обладнання та комплектуючих виробів, забезпечувати ціновий контроль при укладанні договорів, вести контроль цінової політики по укладеним договорам.
Випадок із «Укрспецвагоном» змусив нас уважніше придивитися до питання, хто ж все таки вирішує, почім купувати на тендерах картоплю, екскаватори, бензин і т.п.
В Україні законодавчо ніде не закріплено обов’язок замовника проводити моніторинг цін перед закупівлею. Це зазвичай прописується у внутрішніх нормативних документах, зокрема у положенні про тендерний комітет. Це положення кожен замовник прописує для себе окремо, спираючись на типове положення, затверджене Мінекономрозвитку. Тобто в кожній установі по-своєму визначають відповідального за моніторинг цін.
Наприклад, у положенні про здійснення закупівель КП «Київський метрополітен» зазначено, що відділ організації проведення тендерів має організовувати моніторинг цін на товари.
У Жовтих водах на Дніпропетровщині відділ освіти, купуючи продукти, керується щомісячним моніторингом відділу торгівлі міськради і не може купувати продукти за ціною вищою, аніж встановлено моніторингом.
Водночас відсутність чіткої норми в законодавстві і можливість вирішувати це питання на власний розсуд часто призводить до того, що замовники легковажать цим питання. А контролюючі органи потім, якщо і знаходять порушення, то не завжди можуть знайти тих, хто понесе відповідальність.
Наприклад, у листопаді минулого року Держфінінспекція програла позов Запорізькому обласному центру зайнятості (ЦЗ). Ревізори стверджували, що чиновники ЦЗ не моніторили ціни перед тендером, тому допустили переплату. Однак суд у позові відмовив, оскільки ДФІ не зазначила нормативний акт, відповідно до якого ЦЗ зобов’язаний був провести моніторинг цін та визначити іншу вартість одиниці товару.
Таким чином, можемо констатувати, що приклад із бюро цінового контролю «Укрспецвагону» є радше винятком, аніж правилом. Однак цей досвід варто транслювати. Бо коли у Людочки з конкурсного комітету буде прописано у інструкції пошук ринкових цін, то вона двічі подумає яка цифра зрештою має опинитись у графі «очікувана вартість саморятівника» – 6 734 грн. чи 1 650 грн. І відразу виявиться, що моніторинг – це нескладно.
Тому порада директору державного підприємства така – пропишіть у внутрішніх документах вашої контори обов’язок конкретних працівників вивчати ринкову ситуацію для визначення очікуваних цін. І не будьте поблажливим, коли вам підсунуть екскаватор з переплатою 2 мільйони гривень і скажуть, що дешевших не пропонували. Це злочин. Доведено «Укрспецвагоном».
*Стимул – у Древній Греції та Рими так називали загострений прут або палицю, якими підганяли рогату худобу.
Ірина Салій, «Наші гроші», Павло Новик, «Наші гроші.Регіон»