Хабарники продовжують годувати армію
17.03.2015   //  

konsМіноборони замовила консерви на 6 мільйонів фірмі «Візит», замдиректора якого тільки-но засудили за хабар тиловику Нацгвардії і відразу випустили на волю.

Харчування військових завжди було ласим шматком для полегшення бюджету на гігантські суми коштів. Часто бонусом військові отримують харчі невідповідної якості. Сказати, що всі постачальники годують силовиків лайном або за хабарі – було б явним перебільшенням. Проте, нижче йдеться саме за таких.

За дивним збігом, фальсифікатори, хабарники та змовники часто отримують левову долю військових державних контрактів. І зовсім не збираються припиняти це свято життя, яке неможливе без сприяння військових.

Про це, зокрема, свідчать обставини, що супроводжують процес над головним тиловиком Нацгвардії, підозрюваним у отриманні хабарів принаймні від двох постачальників харчів за останні місяці.

Нагадаємо, начальника управління тилу та логістки Нацгвардії Святослава Манжуру 19 січня було затримано при отриманні хабара у 232 тисячі гривень від посадовців ТОВ «Візит». Сторони «домовилися» за 10% від суми тендерної угоди, але хабар зрештою склав лише половину від оговореної суми.

Манжуру ухвалою Печерського суду було взято під варту із можливістю звільнення під заставу у розмірі 243 тисячі гривень. Манжура вийшов під заставу, скарга прокурора на його звільнення з-під варти була відхилена Апеляційним судом Києва. Добре хоч Апеляційний суд відмовився відновлювати Манжуру на посаді тиловика Нацгвардії та повертати йому арештований автомобіль. Процес триває.

манжураЗатриманий за хабар начальник управління тилу та логістки Нацгвардії Святослав Манжура. Раніше працював нацпродом Харківської академії Нацгвардії, яку очолював міністр оборони Степан Полторак. Манжура підпорядкований приведеному Полтораком до Головного управління Нацгварії колишньому начтилу Харківської академії НГУ Олегу Мясникову, котрий продовжує обіймати посаду заступника командувача НГУ з тилу та логістики.

Разом із Манжурою за передачу йому хабара було затримано двох представників ТОВ «Візит». А вже 24 лютого один із затриманих отримав від Солом’янського райсуду Києва вкрай цікавий вирок.

Як слідує з вироку, «засудженим» виявися відомий годувальник бюджетників Роман Березюк, засуджений у статусі заступника директора «Візиту». Згідно з його показами, Манжура нібито сам наполягав на участі «Візиту» у постачанні консервів гвардійцям і вимагав за це 10% від ціни контракту.

Тетяна Глиняна навіть не потрапила на лаву підсудних.

Тетяна Глиняна навіть не потрапила на лаву підсудних.

Довіреність Березюку на участь у переговорах виписала тодішній директор «Візиту» – друга затримана при передачі хабара, не менш відома бюджетна годувальниця Тетяна Глиняна, яка за сумісництвом є тещею Березюка (сама фірма зареєстрована на доньку Глиняної і дружину Руслана Олену Березюк і Ірину Кут). За суддівською версією, Манжура почав вимагати хабар чомусь саме від Березюка, а не від його шефа-тещі, і лише після поставки до Нацгвардії половини консервів. При цьому підполковник погрожував проблемами при прийманні решти товару через його низьку якість.

Березюк погодився дати грошей. Попросив Глиняну взяти суто його власних 232 тисячі, не сказавши навіщо, і разом із тещею поїхав давати хабара Манжурі просто під Головним управлінням НГУ.

19 січня одразу після передачі хабара «візитівцями» Манжурі в його службовій «Audi Q7» (теща при цьому, певно, закривала очі, затуляла вуха та відключала мислення, щоб в жодному разі не бути в курсі характеру взаємин зятя із Манжурою) трійцю пов’язали СБУшники.

А вже 31 січня у день відкриття провадження щодо Березюка та у законну прокурорську вихідну суботу Березюк швиденько уклав із прокурором угоду про визнання вини. І 24 лютого вже був «засуджений» за дачу хабара на мінімально передбачені Кримінальним кодексом 4 роки позбавлення волі – та спокійно звільнений судом від покарання із випробувальним терміном 1 рік без жодних службових обмежень. Щоправда, вилучений хабар у 232 тисячі довелося віддати до бюджету за процедурою спеціальної конфіскації без додаткових фінансових санкцій. Однак ця економія не враховує видатків Березюка у вигляді втрачених нервів та розумової напруги для пошуку виключно законних переконливих аргументів на «угоду із прокурором», довірливість судді та зафіксовану правоохоронцями та судом невинність тещі – директорки, якій тепер точно не загрожує навіть таке гуманне покарання.

До слова, прокуратура підозрює Манжуру в отриманні хабара й від іншої фірми–постачальника м’ясних консервів для Нацгвардії. За даними поінформованих джерел, йдеться за хабар від тернопільської фірми «Славпродукт», котра має консервний завод у Волочиську. Власником фірми значиться Сергій Гаврилюк з Санкт-Петербургу, директором – Олександр Гаврилюк.

Останній, згідно до даних судового реєстру, трохи більше як півроку тому був фігурантом кримінального провадження за фактом отримання хабара іншим тиловиком – чиновником Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту.

«Славпродукт» тоді поставив транспортникам овочеві консерви у банках меншої ваги, порівняно із договірною. Але завдяки чиновнику-хабарнику вони були прийняті, бо Гаврилюк мав із ним домовленість про хабар у 80 тисяч – 20% від суми контракту.

Проте при передачі чергової партії грошей їх взяли СБУшники.

Хабарник–транспортник теж уклав чарівну «угоду про визнання вини» із прокурором та відбувся штрафом аж у 17 тисяч гривень із неможливістю повернутися на посаду протягом двох років. А «Славпродуктівцю» без жодних претензій до оплаченої хабарем недопоставки товару чи тої ж таки дачі хабара повернули вилучені гроші.

Втім, жодних судових результатів плідної співпраці «Славпродукту» із гвардійцем Манжурою поки не оприлюднено. Та реальні результати роботи правоохоронців по справі «консервників-хабарників» та реакція військових на «гвардійсько-консевний скандал», наразі, фактично нульові.

А поки тривають всі ці «інтриги, скандали, розслідування» інша сімейна фірма Березюка–Глиняної ТОВ «Укрпродакорд ОР» продовжує годувати армію за схемою «подовження тогорічного договору». Й має всі шанси залишитись в пулі годувальників Міноборони.

Також протягом 26-28 січня, тобто вже після затримання Березюка але до його «угоди про винуватість» та вироку, «Візит» та «Укрпродакорд ОР» спокійно брали участь у харчових тендерах прикордонників – разом із «Славпродуктом». Втім, всі ці закупівлі прикордонники відмінили.

А от Міноборони наприкінці лютого запросило «Візит» та «Славпродукт» на серію переговорів із постачання консервів разом з іншими фірмами, які не палились на хабарах.

І треба ж такому трапитись, що 10 березня Міноборони уклало із «Візитом» (який про всяк випадок оперативно змінив директора Глиняну на Людмилу Ціліцьку, що працювала бухгалтером у білоцерківській заготконторі «Хутровик», яку очолювала та ж Глиняна) договір на постачання м’ясних сніданків на суму 5,83 мільйони. Все це попри тогорічні заяви радника президента Юрія Бірюкова та його обіцянку оприлюднити результати незалежних досліджень вкрай сумнівних «Візитівських» консервів з точки зору походження м’яса.

Тож, хабародавці можуть спати спокійно. Правоохоронці ніяк не хочуть впроваджувати в життя невідворотність жорсткого покарання за корупцію. Та й військові злодіїв не цураються. Бо їм хоч круть, хоч верть, а треба купувати харчі для солдатів. І навіть те, що прізвище хабарника з Нагвардії через фейсбук світив сам президент України яко приклад успішної боротьби з корупціонерами, виявилось звичайною парою в свисток. Середня ланка прокурорських робить своє діло, маючи глибоко на увазі, те що думають про корупціонерів і Порошенко, і рядові українці, і рядові солдати.

А читачам «Наших грошей» невдовзі буде надано розширений рейтинг найскандальніших військових годувальників, яким все «по». Що по-старому, що по-новому.

Володимир Лютий, для «Наших Грошей»