Спиртове оточення Яценюка
Одного з ключових гравців ринку біоетанолу «Техінсервіс» очолює представник групи прем’єр-міністра.
Довкола «Укрспирту» зараз багато балачок у зв’язку з черговим передахуванням бездонної бочки, через яку можна заробляти мільярди на крадіжці спирту за різними схемами. У процесі боротьби за вплив на концерн народилось багато чуток, які у ЗМІ титрують як «злі язики кажуть», «неофіційна інформація». Одну з них ми перевірили.
Отже, кажуть, що соратник прем’єр-міністра Андрій Іванчук і Ігор Коломойський, який має значний вплив на фракцію «Народного фронту» Арсенія Яценюка, заробляють на одній зі схем по виробництву біоетанолу через компанію «Техінсервіс».
Біоетанольна схема – тупа як корінь з одиниці. Ця речовина виготовляється з тієї самої сировини, що і спирт для горілки. Офіційно біоетанол призначено аби домішувати його в бензин для більшої екологічності та здешевлення автомобільного палива. Відтак його не обкладають драконівськими акцизами, як горілчаний спирт. Так що для отримання суперприбутку достатньо простої шахрайської речі – виробити спирт, провести по документам як біоетанол, зробити з нього горілку і продати без сплати акцизів.
Цього у жодному випадку не можна зробити без даху у податковій, яка тримає свої блокпости на кожному спиртзаводі, і без сприяння керівництва «Укрспирту», яке призначає директорів на кожен окремий спиртзавод. Однак ця авгієва конюшня є предметом іншого дослідження, яким мають займатись усі правоохоронні органи. Повернімось до «Техінсервісу».
Звідки взялось прізвище Коломойського більш-менш зрозуміло. «Техінсервіс» є у тому числі великим постачальником обладнання для виробництва біоетанолу (фірма інвестувала 200 млн грн. в переоснащення заводів «Укрспирту»), і саме у цієї фірми «Укртатнафта» Коломойського закупила устаткування для виробництва спиртової домішки до бензину.
До того ж засновниками «Техінсервісу» є п’ять кіпрських офшорів «Банджімуп Холдінгз Лтд», «Денеміз Інвестментс Лтд», «Муратон Холдінгз Лтд», «Мурафол Лтд», «Оміредіо Холдінгз Лтд». Це також схоже на офшорні схеми оформлення власності формально неіснуючої групи «Приват».
Арсеній Яценюк і Андрій Іванчук
Однак чітких відбитків пальців Коломойського, або його менеджерів, або вже засвічених офшорів у «Техінсервісі» немає. А ось Іванчука є.
Директором біоетанольної компанії є Василь Палійчук. У 2004 році він став директором найбільшого виробника цукру України – ВАТ «Володимир-волинський цукровий завод», який до нього три роки очолював сам Іванчук. Нині Палійчук є депутатським помічником Іванчука.
На цьому ланцюжок доказів можна, в принципі, і завершити. Однак є ще кілька цікавих відгалуджень, які треба зафіксувати для кращого розуміння «хто є ху» у оточенні самого Арсенія Яценюка.
Іванчук у 2000-х роках був бізнес-партнером Яценюка по фірмам «Юрек-аудит» і «Юрек.,лтд» (кажуть, що саме в останній фірмі також працював Максим Бурбак, який у 2014 році побув міністром інфраструктури в уряді Яценюка, а зараз є заступником голови парламентської фракції яценюківського «Народного фронту»). А після того, як Яценюк у 2007 році очолив Верховну Раду, Іванчука призначили головою держпідприємства «Укрінтернерго», де він кілька років завідував експортом електроенергії та іншими коштовними речами. При цьому завідував фактично без відриву від приватного бізнесу.
Покинувши крісло директора «Володимир-Волинського цукрового заводу», він ще кілька років залишався його співвласником разом із братами Келестіними.
Кілька слів про партнерів. Івано-франківські бізнесмени-політики мають потужний профайл: Валерій був нардепом від Партії регіонів, Юрій – депутатом Франківської облради знову ж таки від ПР. Належність до правлячої партії відобразилась у тендерах – у 2011 році уряд купив у їхньої фірми цукру на 170 мільйонів. А вже через рік та сама влада Януковича відкрила проти «Володимирцукру» карну справу за цю поставку. Однак ніхто з братів у тюрму не потрапив ні за часів Януковича, ні вже після Майдану, хоча Інтерпол і оголосив Юрія Келестіна у розшук.
Однак Іванчук був партнером Келестіних лише до 2010 року, коли вже і Палійчук також пішов з цукрозаводу. Тож ця оборудка проводилась без них.
Окремо від Келестіних у Іванчука був власний цукровий бізнес – він очолював ТОВ «Цукрова компанія України», зареєстроване на Ірину Іванчук. А вона у свою чергу була прописана у одній з квартир по вул. Червоноармійська у Києві, де замість неї згодом були прописані Наталія та Василь Палійчуки (можливо, Іванчук продала квартиру Палійчукам).
А тепер важливий нюанс. Коли Андрій Іванчук склав повноваження директора «Цукрової компанії України», його місце зайняв Володимир Степанович Яценюк.
Нагадаємо, два роки тому Арсеній Яценюк був змушений визнати, що Володимир Степанович є його «двоюрідним або троюрідним братом». Така забудькуватість пояснювалась просто – тодішній лідер опозиції (Тимошенко сиділа у тюрмі і Яценюк її заміщав у «Батьківщині») був змушений відповідати на питання журналістів через скандал з розпилом майже 100 мільйонів гривень на будівництво медичного корпусу інституту Амосова.
Леонід Юрушев
Звісно, вважати, що уряд Азарова міг кинути таку суму на розпил задля благополуччя Яценюка було б занадто цинічно. Скоріше, це призначалось Леоніду Юрушеву, у компанії якого і трудився «двоюрідний чи троюрідний брат» Яценюка.
Юрушев справді є великим забудовником і справді був дуже близьким до угрупування Януковича. Достатньо сказати, що Янукович і його Партія регіонів проводили ночі виборів саме у юрушевському готелі «Інтерконтиненталь». І саме у цей готель ДУСя заганяла гостей президента Віктора Януковича. Також саме завод Юрушева був обраний виробником вагонів, які через януковичевську «прокладку» «Прем’єр-лізинг» мали піти на «Укрзалізницю».
Однак вважати, що схеми Юрушева жодним чином не обходять Яценюка теж неправильно. Бо саме у офісі Юрушева на Подолі квартирував «Фронт змін». А сам Андрій Іванчук публічно називав Юрушева спонсором партії Яценюка за часів оппозиції. А коли Арсеній Петрович став головою уряду, представник юрушевського інвестфонду Максим Бланк став першим заступником директора «Укрзалізниці» (див. «Зайвий мільярд для Юрушева»).
А тепер повертаємось до спиртової галузі.
Василь Палійчук після роботи на «Володимир-Волинському цукрозаводі» близько п’яти років очолював фірми Юрушева «БФ завод», «БФ склад», «Земля-48». І лише після цього став керівником «Техінсервісу».
«Техінсервіс» постачає спиртзаводам не тільки устаткування для виробництва біоетанолу. За даними «Вісника держзакупівель», компанія також постачає цукрову мелясу (сировину для виробництва спирту) на десятки мільйонів гривень щорік на два крупні спиртзаводи – Івашківський на Харківщині і Наумівський на Сумщині. І обидва заводи завдяки саме «Техінсервісу» стали одними з найбільших виробників біоетанолу в Україні.
Тож немає жодних сумнівів, що у випадку приватизації «Укрспирту» компанія Палійчука буде претендентом на частину активів державного концерну. Тому і не дивно, що Іванчук минулого тижня був у парламенті фактично єдиним лобістом рішення про приватизацію. І не викликає непорозуміння той факт, що законопроект про приватизацію «Укрспирту» розробляв уряд Яценюка.
Юрій Ніколов, «Наші Гроші»