Російський суд не дав статусу біженця переселенцю, який боявся переслідувань в Україні за проросійськість

Астраханський обласний суд відмовив громадянину України Федоренку Г.А. у задоволенні скарги на рішення Управління Федеральної міграційної служби, яким йому було відмовлено у наданні статусу біженця. Про це йдеться у рішенні суду від 1 и0 грудня.

«Свою заяву Федоренко Г.А. мотивував тим, що він має активне політичне світогляд, уряд України переслідує інакомислячих, а він підтримує політику Росії і планує написати книгу про незгоду з правлячим на Україні режимом. З цих підстав, він побоюється стати жертвою переслідування на Україну за своїми політичними переконаннями. У цьому зв’язку, вважає відмову у визнанні його біженцем незаконною», – вказано у рішенні.

Суд з’ясував, що Федоренко є холостим, за національністю – українець, рідна мова – російська, є знання англійської мови. Він навчався в медичному інституті, останін роки не працював, не перебував у політичних, військових та громадських організаціях. У розшуку в Україні не перебував, не судимий.

Прибувши на територію Росії повідомив про своє небажання повертатися у Україну з причини криміногенної обстановки в країні, переслідування російськомовного населення, а також незгоди з політичним режимом, які встановився в Україні.

Міграційна служба не визнала Федоренка біженцем, однак «з гуманних міркувань надала право на тимчасове перебування у Росії з правом подальшого продовження».

Суд встановив, що міграційна служба вчинила правильно, і не знайшов підстав вважати, що Федоренко може піддатися переслідуванню з політичних мотивів.

«Побоювання Федоренко Г.А. за особисту безпеку з правової точки зору не можуть розцінюватися як цілком обгрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за політичними мотивами», – йдеться у рішенні суду.

Нагадаємо, у вересні Слідчий комітет Росії порушив карну справу про геноцид російськомовного населення на території «Луганської і Донецької народних республік». Представник СКР Володимир Маркін заявляв, що «невстановлені особи з числа вищого політичного і військового керівництва України, Збройних сил України, національної гвардії України і “Правого сектора” віддавали накази, спрямовані на повне знищення саме російськомовних громадян, проживаючих не території Донецької та Луганської республік».