«Укрзалізниця» і довірливі журналісти
24.09.2014   //  

UZ«Укрзалізниця» провела прозорий тендер на закупівлю дизпалива на 1,5 мільярда під пильним оком ЗМІ. По піару вийшло непогано, по економіці – як завжди.

А ми завжди говорили, що на чесних і прозорих тендерах можна зробити хороший піар. От «Укрзалізниця» і прислухалась. Уперше на розкриття тендерних пропозицій запросили журналістів. Про цей нечуваний акт ексгібіціонізму преса почала писати задовго до тендеру і не змовкала ще тиждень. Воно й зрозуміло: рідко випадає така хороша нагода процитувати багато правильних слів від залізничних керманичів.

Ми на розкриття не ходили. З двох причин: по-перше, документи набагато цікавіші від слів, по-друге, ми собі інакше уявляємо, як треба проводити «чесні і прозорі тендери».

Мета відкритих торгів полягає в тому, щоб найдешевше придбати якісний товар. Досягається це, як правило – великою кількістю справжніх конкурентів. Для цього треба зробити кілька простих кроків:

  1. Оголосити привселюдно, що тендер передбачається не корупційний. Паралельно обдзвонити потенційних учасників з цим же повідомленням та запрошенням.
  2. Надати консультаційну допомогу щодо тендерної документації. І якщо учасник не приніс потрібної довідки – дати час її донести. Тобто допустити до тендеру всіх реальних учасників.
  3. Чітко оголосити про те, як буде оплачуватись товар – і дотримати цього слова.

І останнє. Оскільки проведення некорупційних тендерів – це річ нова і незвідана для багатьох, то пілотний проект варто провести на чомусь простому: цегла, шпали, цукор і т.д. Потренувавшись на котиках, можна переходити до будівництва чи програмного забезпечення.

До речі, журналістів в такому випадку на розкриття можна не запрошувати. По-перше, вони і без запрошення мають право приходити, по-друге, самі учасники себе й проконтролюють, внісши зауваження у протокол розкриття пропозицій, який і публікується у «Віснику держзакупівель».

І от тільки після того можна переходити до слайдів, тобто до піару.

А тепер повертаючись до наших залізничників. У них якось не склалось з цим тендером. Купували, нагадаємо, – дизельне паливо на 1,5 мільярда гривень. Недавній тендер на примітивні шпали чомусь пройшов у більш закритому режимі.

Учасників прийшло, як і заповідалось – небагато: три фірми на два лоти. Один лот розіграли між собою фірма Єрємєєва і фірма Єрємєєва, другий лот – фірма Єрємєєва і ще якийсь «елемент». З цінами, обсягами й іншими нюансами можна ознайомитись тут.

Журналістів запросили освятити своєю присутністю фінальний акт, який вже ні на що не впливав.

Мало того. Як це не кумедно звучить, але ціна на цьому тендері – теж не надто важлива. Річ у тому, що бензин – товар специфічний, дуже залежить від імпортних цін, не говорячи вже про курс долара.

Так от, у судовому реєстрі можна знайти десятки старих і свіжих справ, коли переможець тендеру через суд постфактум піднімав ціну договору, зважаючи на зміну ринкових умов. Мало того, популярним є внесення в текст договору фрази про те, що ціна коливається в залежності від цін на АЗС. Сухою мовою це звучить так:

«Умовами укладеного між сторонами договору було погоджено, що ціна товару, зазначена у специфікаціях, не є твердою та буде змінена відповідно до кон’юнктури ринку на відповідні товари, що підтверджено висновком ДП «Держзовнішінформ».

Це цитата з весняного рішення суду між «Вог Аеро Джет» (це, до речі, один із єрємєєвських учасників цього тендеру) і «Укрзалізничопостачем». Це рішення легалізувало підняття договірної ціни у зв’язку зі зміною обставин. І таких, нагадаємо – десятки.

Так що теоретично в бензиновому договорі може стояти ціна «1 грн за 1 л», продавати його будуть за зовсім інші гроші.

Правда, у «відкритому тендері» залізниці є ще один специфічний нюанс. «Укрзалізниця» виставила очікувану вартість на рівні ринку: 18 990 грн./т. Учасники ж запропонували паливо по 21 300 («Елемент оіл») та 28 200 грн./т («Вог аеро джет»). Якщо вони стануть переможцями, а ціна на АЗС підніматись не буде – чи знизять вони договірну ціну, посилаючись на довідку «Держзовнішінформу»? Чи просто забудуть її взяти?

Цього, на жаль, сказати не може ніхто: комерційні договори – таємниця за сімома замками.

Ще одна важливе, а може, й найважливіше питання: як «Укрзалізниця» збирається оплачувати своє замовлення. Якось по-новому чи традиційно: друзям – «передоплата», ворогам – «як завжди»? Бо в тендерній документації учасникам самим пропонувалось визначити бажаний термін відстрочки по факту поставки.

Зважаючи на ці темні плями, нічого дивного, що на тендер прийшли тільки правильні хлопці, тобто ті, які знають правильні відповіді. Усе як завжди.

Так що чекаємо від «УЗ» наступних звершень на піарівській ниві. Тільки хотілося б, щоб наступні прес-релізи починались не словами «Відкритий тендер провели сьогодні…», а фразою «Завдяки тендеру бюджет поповнився додатковими коштами».

І щоб не забути – «бюджет» – маємо на увазі державний, а не особистий. А то знову все переплутають.

 

Юрій Ніколов, Олексій Шалайський, «Наші Гроші»