Фінанси Межигір’я. «Радикал Банк»
30.05.2014   //  

banka«Укрбізнесбанк» виявився не єдиною «придворною» фінустановою Межигір’я, послугами котрого активно користувалися «Танталіт» і пов’язані з ним компанії.

(Продовження. Про «УкрБізнесБанк» – тут)

Уперше «Радикал» привернув нашу увагу у зв’язку з підозрілими контрактами фірми ТОВ «Девелоперська компанія «АВК», що займалася зведенням об’єктів резиденції. Упродовж всього двох місяців 2010 року ця компанія підписала майже два десятки актів виконаних робіт загальною вартістю понад 1,6 мільярда гривень. Захмарні суми йшли на оплату аморфних послуг: моніторинг ЗМІ оцінили в 56 мільйонів, дослідження ринку медустаткування в Україні – у 96 млн грн., підготовка нерухомості до продажу коштувала 82 млн грн., а послуги з інжинірингу потягли на 600 млн грн.

контракт3 контракт2 констракт1

Окрім високих сум і розмитого формулювання у більшості цих актів є ще одна закономірність: рахунки «АВК» як замовника обслуговував «Укрбізнесбанк», а рахунки виконавців вказувалися у «Радикал Банку». При цьому більшість із фірм-отримувачів або ж припинили існування через кілька місяців після отримання грошей, або ж надавали послуги далекі від тих, за котрі отримала мільйони.

Із часом «Радикал Банк» стає все важливішим у фінансовій діяльності «Танталіту» і пов’язаних із ним структур. Наприклад, восени 2013-го співробітники «Танталіту» організовано відкривають персональні картки в цьому банку, а сам «Танталіт» розміщує тут частину куплених цінних паперів. Виявляється, «Радикал» сподобався підприємцям аж настільки, що вони навіть вирішили купити в ньому долю.

На початку «Радикал» контролювався позафракційним депутатом Київської обласної ради Андрієм Пасічником – станом на 1 квітня 2012-го, він опосередковано володів43,4% банку. Ще частина акціонерів та співробітників прийшла в «Радикал» із київської філії «Зембанку». Згідно з рішенням Господарського суду Києва, у 2010-му працівники київського «Зембанку» навіть запевняли своїх клієнтів, що їхні депозитні договори мали переводитись у «Радикал».

Влітку 2012-го у фінустанові відбуваються значні зміни: Пасічник залишає «Радикал Банк». Вже за рік СБУ оголошує в розшук підприємця за шахрайські схеми з кредитами та заставними земельними ділянками. Але ще до цього на місце Пасічника приходить нова група акціонерів – без значного досвіду управління банком, зате з масштабними планами вивести фінансову установу у третю групу.

Своїм приходом у банк «молода команда», імовірно, повинна завдячувати торговцю цінними паперами Ярославу Бері, який з травня 2010-го був радником голови правління «Радикала». Після часткової зміни акціонерів він збільшує свою долю з 0,0067% до 9,97% акцій та стає головою наглядової ради банку. За результатами зборів акціонерів 12 квітня цього року Бера стає заступником голови наглядової ради.

Четверо нових співвласників або їхні представники тим чи іншим чином пов’язані з Берою. Особливо варто виділити Дмитра Сідляренка, який також отримав 9,95% акцій. Упродовж років він був заступником директора з фінансових питань компанії «Танталіт», а з Берою він знайомий щонайменше з 2010 року, коли обоє почали працювати в лізинговій компанії «Ліор».

Зв’язки із президентським бізнесом має і ще один новий акціонер «Радикала» – Микола Горон (9,96%). Раніше він жив в тій же багатоповерхівці на околиці Тернополя, що й Ярослав Бера.

Screenshot_47У 2011-му Горон був директором у фірмі «Скайвест-Україна», власницею якої була Марина Сергіївна Литовченко. За нашою інформацією, саме так звуть дружину директора «Танталіта» Павла Литовченка (дівоче прізвище – Кисельова). І в рідному Гольмівському (Донецька обл.) і вже у Києві, в квартирі на оболонських Липках, Марина Литовченко була прописана разом з Іриною Сергіївною Кисельовою. Таке ж ім’я мала одна з секретарів «Танталіта» і наступний після Горона директор фірми «Скайвест».

Невдовзі після того, як Горон стає співвласником «Радикал Банку», на нього покладається ще одна важлива місія. Згідно з документами, знайденими в «Межигір’ї», Микола Горон був представником фірми BPT Express Ltd з Британських Віргінських островів. А вона, в свою чергу, володіє більшою частиною своєрідного межигірського ЖЕКу – компанією «Київуніверсалсервіс». Незважаючи на залученість до президентського бізнесу, Горон, вірогідно, підтримував зміну влади в країні. Інакше важко пояснити те, що він став активістом Автомайдану, від чого в результаті і постраждав. Наприкінці січня 2014-го він взяв участь у протесті в Черкасах, де його побили бійці “Беркуту».

Із президентським бізнесом пов’язаний також директор департаменту інвестиційного бізнесу «Радикала» Валерій Бут. Його фірма «Київ-Ост» є співзасновницею компанії «Старкада», яка хотіла збудувати житлово-офісний центр майже у дворі школи на Печерську. Документи щодо діяльності «Старкади» були знайдені в Межигір’ї, а сама фірма міститься в переліку на інвентаризацію, що проходив під контролем директора «Танталіта» Павла Литовченка.

Нові акціонери і справді почали реалізовувати свої «великі амбіційні плани». Всього за один 2013-й рік активи «Радикала» збільшились на 144% – з 748 млн грн до 1,82 млрд грн. Це дозволило йому опинитись у ТОП-5 українських банків за темпами зростання.

Однак повністю прозорою діяльність «Радикал Банку» все ж назвати важко. Наприклад, за даними журналіста Володимира Чопенка, на рахунках «Радикала» опинилась частина виручки Державної продовольчо-зернової корпорації України (ДПЗКУ) – 40,5 мільйонів доларів. Гроші, отримані Україною за рахунок китайського зернового кредиту, мали б повністю надійти до їхнього головного розпорядника – державного «Укрексімбанку», однак частина невідомим чином нібито перепала й «Радикалу».

Впродовж місяця співробітники «Радикал Банку» так і не відповіли на інформаційний запит щодо акціонерів та діяльності фінансової установи.

Схема- радикал

Леся Іванова, Катерина Каплюк, Максим Опанасенко, Марія Землянська

Матеріал підготовано у рамках проекту “YanukovychLeaks”.