КРУ крутіше від прокуратури. Мільйонів на п’ять
06.12.2012   //  

Тут у людей черговий тендер завалився. Цього разу у Дніпропетровську. Але теперішня історія цікава не цим. А тим, як це сталось.

Отож, почалось усе в жовтні, коли ДП «Український інститут по проектуванню металургійних заводів» купило собі будиночки біля моря. Обмежились без багатолюдних тендерів: вибрали одного продавця і уклали договір через біржу.

«Центр протидії корупції» ( чи як його назвали в одному фахово-тендерному товаристві: «спецназ «Наших грошей» ) за допомогою Лесі Оробець потурбували місцеву прокуратуру і столичну ДФІ ( в заголовку –  КРУ, бо так звучить страшніше).

Один із прокурорів Кіровського району Дніпропетровська провів дослідницьку роботу і виявив, що порушень нема. У принципі було би дивно, якби сталось навпаки. Однак його обласний керівник вказав молодшому товаришу, що той не до кінця знає законодавство, а відтак відправив його назад, пообіцявши киянам, що звернеться в суд з вимогою розірвати угоду (відповідь тут).

Говорячи про законодавство, обласна прокуратура послалась на маловідоме протокольне рішення Кабміну (п.8, 16.11.2011, N 84). Воно забороняє держпідприємствам фінансувати будь-що інше, окрім поточних виплат. Бо – криза. До речі, свого часу за цією ж нормою був відмінений тендер в Енергодарі.

Ми, правду кажучи, до цього протокольного рішення ставимось скептично. Бо за його логікою можна повідміняти половину тендерів.

Зате Держфінінспекція відверто потішила. Нікуди не їздячи, просто витребувавши документи, вона виявила, що проданий товар виявився меншим, ніж декларувалось. Тобто, якщо по всіх паперах проходило, що за 3,88 млн грн. було куплено 578 кв. метрів. То де-факто виявилось, що квадратура є меншою на 100 м. За ті самі гроші. Повна відповідь ДФІ – тут.

Зрозуміло, що висновок ДФІ виявився безапеляційним: «запропоновано розглянути питання щодо розірвання договору з ТОВ «Рантьє».

Ми, чесно кажучи, вперше зустрілись із такою схемою: продати на тендері будинок, який потім виявиться «трохи меншим». І головне ж – могли би й цього не робити: маржа там і так зашкалювала. Скажімо, другий лот на цій же базі цьому ж підприємству був проданий  за ціною $1360 за квадратний метр. Під Саками. На вбитій базі.

Але немає меж людській захланності. Зрештою, нічого дивного. У кожної людини – своя функція. Хтось купує, хтось заробляє,хтось пише, а хтось садить.

 

Блог від: Олексій Шалайський