Ну, і в яку прокуратуру тепер писати?
30.05.2012   //  

Такої історії ми ще не мали. Починалось усе прозаїчно. «Вісник держзакупівель» повідомив, що 2 березня цього року державний завод «Електроважмаш» уклав угоду з двома приватними підприємствами – ТОВ «Argus ltd» і ПП «Альтур» на послуги з перевезення пасажирів авіаційним транспортом. Ціна послуги: 1.6 млн грн., тобто $ 200 000.

Нас дещо збентежило дві речі. По-перше, неможливо було зрозуміти, куди заводчани збирались літати – цієї документації на «Віснику» всупереч закону не опублікували.. Друга деталь: і в першій, і в другій фірмі був один власник – Наталія Чередник.

Однак найбільші дива почались пізніше. Наші давні партнери – «Центр протидії корупції» і народний депутат Леся Оробець – звернули на цей нестандартний тендер увагу Генеральної прокуратури України. ГПУ переправила депутатський запит в Держфінінспекцію і МВС.

І от прийшли відповіді. Прекрасні. І ДФІ, і міліція повідомили, що тендер насправді не відбувся. Через те, що «вказані підприємства є пов’язаними особами та їх власники є членами сім’ї посадової (службової) особи замовника (директора Заводу Чередника В.І.)».

Мало того, за словами правоохоронців, відмінили тендер ще 17 лютого, одразу після його проведення. Ось фрагмент відповіді Держфінінспекції.

 

Ну що сказати, молодці. Пильні хлопці і дівчата на варті державних інтересів. Залишилось лише одне питання: а хто зробив злочин? Бо те що він стався, не підлягає жодному сумніву.

Вертаємось назад. 14 лютого тендерний комітет «Електроважмашу» акцептував пропозиції переможців. Дані про це до цього часу знаходяться на «Віснику».

Що значить химерне слово «акцептував»? А значить воно, що тендер провели, переможців визначили, і залишилось тільки підписати угоду. Між акцептом і підписанням угоди минає два-три тижні. Час дають для тих незадоволених учасників тендеру, які мають намір поскаржитись в АМКУ.

У даному випадку ніхто нікуди не скаржився, і в суворій відповідності до законодавства 2 березня угоду було підписано. 7 березня про це повідомив і «Вісник державних закупівель». Дані про це до можна побачити тут і зараз.

Історія про відмінений тендер сплила лише після того, як в ГПУ полетів депутатський запит.  А тепер питання: як ДФІ і МВС перевіряли проведення тендеру, якщо навіть не зазирнули на основне джерело інформації – офіційне видання Мінекономрозвитку? Чи їм вистачило листів від «Елетроважмашу»? Ну, так таке дослідження балансує на межі між службовою недбалістю і корупцією.

А головне питання: кому тепер про це все розповідати? Стовпи української законності – ГПУ, ДФІ, МВС своє слово сказали. І слово це мовчазне.

Відтак ми приречені звернутись до народу: що в такій ситуації робити? Кудись щось ще писати, чи плюнути і втертись?

P.S. Сам директор «Електроважмашу» вже позбувся своєї посади. Сталося це 15 лютого, тобто наступного дня після проведення тендеру. За власним бажанням, «через зміну місця проживання».

Олексій Шалайський, «Наші гроші»