Юрій Винничук. Тварина. Амінь
17.05.2012   //   201 Переглядів

Тут сталося таке. Чоловік на прізвище Юрій Винничук написав в журналі «Український тиждень» колонку, у якій повідомив, що журналістка Тетяна Чорновіл – курва. І закінчив це словом «Амінь».

Він, звичайно, приховав цю думку у тексті ніби про вибори. Бо Чорновіл вибрана КОДом як основний кандидат по Городоцькому виборчому окрузіна Львівщині. Але вийшло у нього це так:

«У результаті на Городоцький округ «БЮТ – Батьківщина» посилає чудову, прекрасну, а може, й непідкупну журналістку Тетяну Чорновіл, матеріали якої я читаю з великим задоволенням…

Чи є в неї шанси виграти вибори? Ймовірно, такі самі, як у тієї юнки, що балотувалася від БЮТ на мера Обухова (секретарка Бондарьова – авт.). Не певен, що там обійшлося без капусти…

Львівський КОД намагається протестувати, сперечатись, але ж проти капусти не попреш. Сутенер наказав – дівка лягає….

Що я можу на це сказати? Шановна Тетяно, на Городоччині ще й вашими парфумами не пахтіло, як магнати землю носами й копитами рили, гречкою вдобрювали, олією поливали, цукерками «Конті» засівали. Почули кожного. Чому б вам не звернути свій полум’яний зір на рідну Черкащину? Та ще й із вашим прізвищем! Хіба там олігархів мало? Один Губський чого вартий!».

Закінчив найкращий прижиттєвий свій текст Винничук наїздом на нардепа  Шкіля: якщо той  не піде по Городоцькій мажоритарці, то автор колонки в «Тижні»  буде вічно його називати хрунем. І закінчив всю цю словесну еякуляцію традийним словом «Амінь». Як Бог.

…Я не буду нагадувати Винничуку про те, що вся інтелігенція, галицька в тому числі, марить про «нові обличчя». Не буду йому відкривати очі на те, що Чорновіл свого часу багато працювала на цьому окрузі як довірена особа Шкіля. І ясна річ навіть не буду натякати, що його текст можна було би продати братам Дубневичам, які будуть балотуватись по  цьому ж округу. Хоча хто його знає, може в теперішніх письменників прагматика працює.

Я хочу згадати лише одну історію 10- річної давності. Коли я був редактором блоку «Суспільство»  журналу «ПІК», то якийсь тиждень невчасно отримав текст від журналістки Тетяни Чорновіл. Вона потім пояснила проблему: «Вибач, Олексо, я не могла. Ми в цей день з УНА-УНСО прикували себе перед поїздом кандалами до рейок».

А тепер особисте. Щоб ти так – «груша в тісті» – колись так полежав на рейках, як вона після наказу сутенера, п. Винничук. Буква «п» – це зовсім не «пан».

Блог від: Олексій Шалайський