Небезпечні ігри «Енергоатому»
Заради приватної фірми державних науковців «Енергоатом» зробив неможливе. Із тендеру по атомній безпеці викинули профільне державне підприємство, яке насмілилось принести нотаріальну копію замість оригіналу витягу з ЄДР.
Україна якщо чим вже і відома, так це свою ядерністю. То всім світом вирішують проблему Чорнобиля, то Обама приймає в подарунок від Януковича черговий «останній» кілограм збагаченого урану. Однак в самій Україні немає іншої галузі народного господарства, настільки закритої від сторонніх очей.
Ми не будемо залізати в секретну сферу безпеки наших атомних джерел енергії. Однак дякуючи «Віснику державних закупівель» змогли дослідити історію приватного збагачення на мирному атомі, що вже саме по собі є великим знаком питання щодо безпечності цього атому.
Отже є таке собі ТОВ «Енергориск», що постійно отримує багатомільйонні підряди в сфері «Енергоатому». Тут і переоцінка «безпеки енергоблоків українських атомних станцій з урахуванням уроків, які були отримані з аварії на АЕС Фукусіма-1» в середньому по 3 млн грн. за одну АЕС. І розробка оперативного імовірного аналізу безпеки для різних АЕС по 13-17 млн грн. за одну станцію. (Усі ці тендери було проведено після минулорічного жаху на японській «Фукусімі»).
Очевидно, що в «Енергоатомі» знають, люблять і довіряють цій фірмі. Але ж не настільки, щоб зробити все задля її перемоги, як це сталось на Миколаївщині.
29 березня «Южно-Українська АЕС» за результатами тендеру уклала угоду з «Енергориском» на розрахункові обґрунтування системи скидання парогазового середовища з ГО блоків №1, 2. Наукова розробка коштуватиме жалюгідні як для «Енергоатому» 348 тис грн. Однак саме на цьому тендері відбулось одне з найяскравіших явлень чиновницького «бєзпрєдєлу».
Річ у тім, що окрім «Енергориску» на тендері було ще дві заявки. Трохи дорожча від ТОВ «Атоменергосервіс», яке є постійно другим учасником тендерів «Енергориску», забезпечуючи мінімальну необхідну кількість учасників відкритих торгів. А окрім них на тендер подалось державне підприємство «Державний науково-інженерний центр систем контролю та аварійного реагування» з пропозицією в 310 тис грн.
Здавалося б які питання. Держпідприємство пропонує державній атомній станції виконати роботи на 10% дешевше ніж приватна фірма.
Але конкурсний комітет ЮУАЕС знайшов унікальну зачіпку. Дешева пропозиція держпідприємства була відхилена, бо замість оригіналу виписки з ЄДРЮО та ФОП була надана нотаріально завірена копія вказаного документу станом на кінець січня 2012 року, тобто на початок тендеру.
Чесно кажучи, в практиці «Наших Грошей» це перший випадок, коли нотаріально завірена копія була б відхилена як документ, недостовірно підтверджуючий, що ви не верблюд, тобто що ваше підприємство існує (ось так, пане Лавринович, не вірять вашим нотаріусам). Тим більш у відношенні до держпідприємства, яке існує вже більше десяти років і має бути добре відомим «Енергоатому». Бо не так вже і багато підприємств наплодила бідна Україна в цій сфері. Та, мабуть, не так багато і потрібно їх в такій важливій і секретній галузі промисловості.
Перше пояснення, що спадає на думку, це режим всілякого сприяння в отриманні державних підрядів приватній компанії «Енергориск». Нехай сума невелика, лише третина мільйона, але лише за останні дев’ять місяців ми нарахували 41,91 млн грн. тендерних здобутків цієї компанії.
Називати «Енергориск» банальною «прокладкою» для зливу мільйонів в офшорному напрямку не будемо, оскільки фірма належить широко відомим хоча й в вузьких колах людям. До складу засновників компанії зараз входять Валерій Шіхабутінов, Олександр Марняло та Станіслав Шоломицький. Лише в вересні 2011 року (так співпало, що саме після перших повідомлень «НГ» про цю контору) пан Марняло змінив в складі засновників Григорія Громова. Так от Громов є директором ДП «Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки», а Шоломицький – його першим заступником в цьому держпідприємстві.
Отже немає сумнівів в тому, що приватна фірма має стосунок до атомної науки. Також немає сумнівів в тому, що її власники можуть відчувати дискомфорт в вузьких штанцях державного фінансування. Всі ці сумніви (точніше їх відсутність) можуть наштовхнути на висновок, що держава таким чином допомагає своїм науковцям отримувати трохи більше грошей, ніж це передбачено бюджетним розкладом.
Але в цьому місці виникають сумніви геть іншого порядку.
Фірму наймають для безпеки наших атомних станцій. А це не розрахунок міцності батарейки в ноутбуці. Тут як шваркне – вся планета миттю відчує. І ось ці важливі речі віддають в руки приватній фірмі, від якої залежить безпека набагато більшою кількості людей, ніж живе в Україні. Тобто ми всі маємо вірити, що «Енергориск», отримавши від «Енергоатому» десятки мільйонів, в своїх висновках напише те, що потрібно для безпеки людей, а не те, що потрібно «Енергоатому» для бадьорого рапорту про наш мирний і нібито безпечний атом?
Ні автор статті, ні будь-хто з вулиці не має можливості перевірити це. Саме для впевненості в безпеці держава взагалі і створює власні профільні підприємства. Але в них замість оригіналів лише нотаріальні копії…
Звісно, нас можна звинуватити в накручуванні панічних настроїв на підставі одного тендеру жалюгідної вартості. Але у нас є всі підстави хвилюватись за власне життя і здоров’я. Тим більш після Чорнобилю. І ці підстави дає не лише одна приватна фірма державних науковців.
Джина з пляшки днями випустив міністр з надзвичайних ситуацій Віктор Балога, написавши відкритого листа до міністра енергетики Юрія Бойко з проханням втрутитися в ситуацію із забезпеченням пожежної безпеки на діючих атомних електростанціях України. Ось як міністр пояснив свій крок в інтерв’ю «Дзеркалу тижня»:
«Спеціально виніс цю тему в публічну площину з двох взаємопов’язаних причин. Доволі широкий резонанс у ЗМІ засвідчив, що це був виправданий крок. Безпека стосується кожного, і дефіциту знань про неї бути не може.
По-перше, енергоблоки всіх наших АЕС — від найстарших до введених в експлуатацію 2004 року — на 65 відсотків свій ресурс відпрацювали. Всю пожежну автоматику, встановлену на них, проектували й монтували в радянські часи. Зрозуміло, що фізично, і тим більше морально, це обладнання себе вичерпало. Оскільки такого вже давно не виробляють, замінювати або лагодити його нічим. Крім того, ця техніка не сертифікована за українським законодавством і тому не може застосовуватися на АЕС.
Висновок: подальша експлуатація систем пожежної автоматики не гарантує безпеки діючих енергоблоків. Це — об’єктивна реальність, замовчувати чи ігнорувати яку безвідповідально і межує зі злочином.
Компанія «Енергоатом» викреслила протипожежні заходи на атомних електростанціях із переліку пріоритетних. Причина проста, як амеба: немає грошей. Це можна зрозуміти, однак суть питання не змінюється. Терміни виконання протипожежних робіт зривалися, і не раз. На них виділялися копійки, які залишалися від фінансування пріоритетів.
Держінспекція техногенної безпеки, яка підпорядкована МНС, у цій ситуації практично безсила. Згідно із законом, вона не може заборонити експлуатацію енергоблока, на якому не дотримуються протипожежних норм. Ні струм вимкнути, ні опломбувати, ні опечатати, — все заборонено через ризик аварії.
Це ж не склад картонної тари, а працююча ядерна установка!
Тому єдине, що ми можемо, — писати в усі інстанції. І тут виникає друга причина, яка примусила мене оприлюднити лист своєму колезі по уряду: наші офіційні звернення розчиняються в просторі і часі. Але одне із завдань МНС — запобігти, відвернути надзвичайну ситуацію. Тому ми усвідомлено надали цій проблемі розголосу», – розповів Балога.
Ця цитата настільки розлога, що можливо не всі змогли її прочитати. Але вона варта уваги. Бо це не гра в «енергориски». Це питання національної безпеки і життя кожного.
Юрій Ніколов, «Наші Гроші»