Yura Yenakiivski not wanted!
29.03.2012   //   125 Переглядів

«Наші Гроші» дізнались з оголошення в офіційному урядовому бюлетені, що у Юрія Іванющенка все добре. Він живий, здоровий, і жодна карна справа його не доймає. Повідомлення підкріплено 90 мільйонами.

Мабуть, кожен чув хоча б краєчком вуха про проблеми, які виникли у бізнес-угрупування народного депутата від Партії регіонів Юрія Іванющенка.

У березні розгорнулась епічна сага про «33 нещастя» одного з найвпливовіших українців. Сюжет підходить для захопливого серіалу з життя буремних 90-х, замішаного на карних справах, розкритті банківської таємниці, згортанні мільярдних потоків, увінчаних втечею за кордон і розстрілом з автоматів.

Причому всі сюжетні ходи більш-менш документальні, з посиланнями на рішення судів, повідомлення міліції та представників учасників дійства.

Єдине «але»… Ви можете уявити, що ж таке насправді мало статись, аби відпала одна з  правих рук Віктора Януковича? І чи справді це сталось? Звісно, можна уявити і мишей, які в матросках танцюють гопака на жерлі ядерної гармати американського авіаносця «Авраам Лінкольн», що зайшов в гирло Дніпра для примусу мешканців «Межигір’я» до демократії.

Але це не наш метод.

«Наші Гроші» мають набагато більше довіри до повідомлень в офіційному виданні Міністерства економічного розвитку – «Вісник державних закупівель», де публікуються оголошення про вже укладені і підписані угоди, на підставі яких державний бюджет і державні підприємства платять приватним конторам шалені гроші. Ми співставили ці дані з кривавим трилером, який розгортається в мас-медіа, дещо порівняли, і дійшли висновку: в цьому сюжеті забагато бутафорщини, фальшивих сліз та постановочних сцен.

Нагадаємо, перше повідомлення про проблеми угрупування Іванющенка з’явилось в лютому. Це була історія про китайські труби за 157 мільйонів гривень, які державне «Укргазвидобування» повністю оплатило, але так і не отримало від такого собі ПАТ «Інвестбудсервіс».

У двох словах нагадаємо. Приватна фірма в 2010 році виграла тендер дочірньої фірми «Нафтогазу України» на поставку труб, далі замовила ці труби ще одній конторі, та у ще однієї «прокладки», і вже ці – треті руки – мали завезти труби з Китаю. Для цього «Укргазвидобування» і направило по ланцюжку всю суму у якості передплати. Два посередники, ясна річ, миттєво збанкрутували, розчинившись у мороці банківської таємниці про долю 157 мільйонів.

Оборудка звичайна як для наших пампасів. Проте щось пішло не за планом, або змінився план. Нещодавно слідчі зробили вигляд, що їм до лампочки реальні автори схеми і почали розплутувати клубочок. Ниточка Аріадни привела їх до Шевченківського суду столиці, який дозволив розкрити банківську таємницю по всім трьом ланкам збанкрутілого ланцюжка. Це відбулось 7 лютого. І звісно, що «Укргазвидобування» в цей час мало бути в курсі того, що їх постачальник – «Інвестбудсервіс» – виявився ненадійним джерелом і знаходиться в вирі слідчих дій. Але…

13 лютого державна компанія проводить розкриття пропозицій по тендеру на постачання апаратури для автоматичного регулювання та керування і знаходить серед трьох поданих заявок пропозицію від того самого ПАТ «Інвестбудсервіс» ціною 25,3 млн грн. Згідно з кваліфікаційними вимогами заявку учасника, якого визнано банкрутом, або визнано злочинцем, потрібно було відхилити. Але заявку «Інвестбудсервіс» не відхилили. Ба, більше того, відхилили заявку НПП «Укргазгеоавтоматика» ціною 8,6 млн грн. Бо ці ганебні харків’яни пронумерували не всі сторінки своєї заявки, не так оформили платіжне доручення, не так описали техніку, яку вони хочуть продати державі. Тобто рівно в три рази дешевша заявка відхиляється через штампи та підписи. А «Інвестбудсервіс», який, либонь, усе оформив правильно, залишається.

Суто де-юре таке може бути. Оскільки в афері з трубами збанкрутів не «Інвестбудсервіс», а його «прокладки». І рішення суду щодо покарання винних по цій справі ще нема, є тільки попередні слідчі дії. Тому де-юре «Інвестбудсервіс» мав право вигравати новий тендер. І він це зробив. Угоду з «Укргазвидобуванням» укладено 13 березня і днями опубліковано в «ВДЗ».

Однак з точки зору де-факто є великі питання. Нормальною реакцією нормальної людини було б ніколи більше не заходити до їдальні, в якій тебе отруїли неякісним майонезом і ще й змусили заплатити купу грошей за вітрину розбиту не вами. Хіба що ви не впевнені, що виною отруєння є саме цей заклад, бо ви в той же день їли ще й пиріжки, і не пам’ятаєте що робили у стані афекту від харчового отруєння.

Тож можливо «Укргазвидобування» знає, що насправді «Інвестбудсервіс» не має проблем з законом? Ця версія більш вірогідна, оскільки навіть думку про те, що державна компанія знову хоче наступити на граблі з передоплаченою непоставкою товару на 25 мільйонів ми з обуренням відкидаємо.

І все ж залишається голий факт. 7 лютого суд дає санкцію на розкриття таємниць «Інвестбудсервісу» по афері з трубами «Укргазвидобування», 13 лютого «Укргазвидобування» знову вподобує цю фірму по темі електроніки, і ще через місяць скріпляє все це печатками, підписами та освяченням в «Віснику держзакупівель».

І ці 25 мільйонів – ще не все. Того ж таки 13 березня «Укргазвидобування» за результатами тендерів укладає ще дві угоди на постачання електроніки з фірмами ТОВ «Д енд К груп» на 23,70 млн грн. і ПАТ «СКТБ Комплекс» на 40,44 млн грн. Ці тендери пов’язані з вищеописаним спільним складом учасників.

Три електронних підряди на загальну суму 89,42 млн грн. насправді були розіграні між чотирма фірмами. Окрім трьох згаданих компаній брало участь ще й ЗАТ «Ламітек-Укрізоліт», яке пропонувало продукцію на 0,01% вище, чим забезпечувало наявність двох мінімально необхідних учасників відкритих торгів. З непроханими «шлепарями» з втричі дешевшою ціною, які не дуже розуміли в чию тему потрапили, поводились дуже чемно, з повним юридичним обґрунтуванням, вказуючи вихід без зламаних ніг і роздроблених щелеп.

Усі вищезгадані фірми – «Інвестбудсервіс», «Д енд К груп», «СКТБ Комплекс», «Ламітек-Укрізоліт» – також пов’язані між собою. Чи акціонером, чи співзасновником, чи одним з керівників в цих компаніях в різний час був Сергій Дядечко. Цей персонаж днями став відомий всій Україні у якості бізнесмена, обстріляного впритул із автоматів, але який не  схопив жодної кулі, і після цього нібито евакуював себе і свою сім’ю за кордон з метою просити притулку від українського бєзпрєдєлу.

Ще раніше його персону назвали провідником між ще приватним «Родовід-банком» та Юрієм Іванющенком (тут схема зв’язків, розколупана «Економічною правдою»). А по «Родовід-банку» ведеться карна справа, в якій вже є один труп – свідок нібито самотужки викинувся з вікна. Зв’язавши докупи ці два факти, неважко дійти до висновку про зачистку ланок між розкраданням коштів «Родоводу» і списком підозрюваних, який має бути у слідчих. «Дзеркало тижня» це зробило, докладно зупинившись на версії з інсценованим нападом (тепер ключовий свідок має всі підстави втекти від слідства цілим і неушкодженим).

В цей сюжет прекрасно лягає і повідомлення «Forbes-Україна», який наприкінці лютого дізнався, що Іванющенко і його найближчий партнер Іван Аврамов нібито покинули Україну. І нібито саме після того, як суд дав санкцію на розкриття таємниць по трубам «Укргазвидобування». У статті з посиланням на помічника Іванющенка повідомлялось, що ця бізнес-пара може повернутись в Україну вже в березні.

Після цього минуло два тижні офіційної мовчанки, і 12 березня прес-служба Іванющенко спростувала дані про втечу. А 13 березня «Укргазвидобування» уклало угоди на 90 мільйонів гривень в тому числі з тією фірмою, з якої і почався весь ґвалт. Єдине питання: навіщо було з таким медійним розмахом влаштовувати двотижневе провітрювання на «монакіївських» курортах?

 

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»