Папандос для Нусенкіса
Усім бізнесменам – любителям ховатись за офшорами і підставними особами – взяли по 30 грн і пішли купили останній «Форбс».
Читати треба текст про радісне буття Нусенкіса і Васільєва і «друга їхньої сім’ї» – Константінуса Папунідіса.
Суть телеграфом: таємнича бізнес-група «Енерго» (таємнича у тому сенсі, що, по-моєму, це перша адекватна стаття про неї).
Засновники: Віктор Нусенкіс і екс-генпрокурор Генадій Васільєв. Роль у заснуванні групи Васільєва в милій цитаті: «У 1990-і і на початку 2000-их Васільєв, будучи високопоставленим чиновником, надавав певні послуги із захисту від можливих посягань кримінальних елементів та інших недружніх дій стосовно українських активів Нусенкіса».
Якщо перенести смисл цього речення на рівень базару, то в міліцейських зведеннях це називається –«рекет». А словник рекетира це може товкмачити як «мєнтовський дах». Скільки хто мав процентів у бізнесі – неясно. Васільєв вирішив, що у нього – 50.
Товктися православні ( а і один, і другий – круті меценати УПЦ МП) почали ще з 2005. Але тільки в 2011 Васільєву «поперла карта». Бо саме в цьому році на його бік став «друг сім’ї» – Папунідіс.
Коли банк групи – «Кредитпромбанк» – вирішив реструктуризувати кредити, Папунідіс заявив, що власником банку є він. Люди Нусенкіса твердять, що грек мав лише 4.91%, а решта – 70.08% – були в довіреності. Але крутизну Папунідіса підтвердив Васільєв. Ну, а той зрозуміло – навзаєм.
Результат: кіпрський суд арештував можливі продажі всіх підприємств групи – 92 підприємства із шести країн. Сам же Васільєв рванув бомбу на українському фондовому ринку, коли Держкомісія заборонила продаж акцій енергівської «Донецьксталі». При чому таким способом, що не налізло на голову жодному фондовому аналітику. І вже після того, як президент Янукович повернув його до Верховної Ради, звільнивши з посади заступника голови Адміністрації президента, де Васільєв курував діяльність правоохоронних органів.
А тепер, либонь, ідуть тягучі торги про проценти власності чи радше просто – про банальний відкат. А не було би Папунідіса – скільки би років ще Васільєв шукав аргументів для кіпрського суду?
Так що, мужики, переставайте ховатись за мертвими паспортами і підставняками… Ті, кому треба – і так усе знають. Лишіть народу хоч одну радість – він як не має таких грошей, то хоч вуайеризмом позаймається. А то ні собі, ні людям.
Блог від : Олексій Шалайський