Світовий банк та Єврокомісія написали про їх роль в прийнятті корупційного закону (неофіційний переклад)

Керівники українських представництв Світового банку Мартін Райзер та Єврокомісії Жозе Мануел Пінту Тейшейра відповіли на критичну інформацію, викладену у статті журналістів «Наших грошей», опублікованій минулого тижня на «Українській правді». У листі, адресованому головному редактору «Української правди» Олені Притули, викладена позиція міжнародних інституцій стосовно прийняття законопроекту №7532, яким суттєво змінюються правила проведення державних закупівель в Україні. Друкуємо листа без скорочень.

“17 березня 2011 року в «Українській правді» було опубліковано статтю, яка стосується проекту Закону про внесення змін до Закону про державні закупівлі (Проект Закону № 7532). Світовий банк і Європейська Комісія хотіли б роз’яснити деякі важливі питання, які – можливо, через брак інформації чи недостатнє дослідження цього технічного питання – було в цій статті опущено або неправильно витлумачено.

Насамперед, ми хотіли б підкреслити, що процес ухвалення цього законопроекту є внутрішнім питанням України. Наші установи відіграють лише роль радників Уряду України. Це нормальний процес нашої співпраці з усіма партнерами, в основі якої лежить найкраща світова практика та принципи прозорості.

Що стосується вимог до оприлюднення інформації, то ми підтримуємо повну прозорість, як ключовий принцип державних закупівель. У початковій версії проекту закону № 7532 зроблено спробу скоротити обтяжливі та дублюючі етапи процесу оприлюднення інформації, які ускладнюють доступ громадськості до найважливішої інформації. В законопроекті збережено вимоги до оприлюднення інформації, яка необхідна для забезпечення прозорості та підзвітності в цьому процесі, зокрема оголошення про закупівлю та про її результати. Крім того, детальну інформацію про процес закупівель можна отримати від установи, яка здійснює закупівлю, на вимогу будь-якого громадянина чи юридичної особи відповідно до Закону про інформацію. Його, норми не змінюються Законом про державні закупівлі.

Що стосується відмови від схвалення процедури закупівлі у одного учасника Міністерством економіки, то ми хотіли б прокоментувати, що метою цього заходу є підвищення підзвітності установ, які здійснюють закупівлю. Зростання відповідальності за вибір процедури закупівлі в одного учасника, має підвищити застосування конкурентних процедур. Процедура закупівлі в одного учасника є неконкурентною за своєю природою і може використовуватися лише за дуже особливих обставин. Установа яка приймає рішення закупити товари, роботи або послуги в одного учасника, повинна нести всю відповідальність за прийняте рішення. Такий підхід є нормальною практикою в країнах ЄС.

Вилучення з-під дії цього Закону державних підприємств не має загального характеру. Міжнародна практика підтверджує доцільність чіткого поділу державних підприємств на такі, що мають комерційну природу, та такі, що слугують суспільним потребам. Державним підприємствам, які мають комерційну природу, а отже стикаються з конкуренцією приватного сектора, варто дозволити використовувати практику закупівель приватного сектора. Це, наприклад, визначено у Директиві ЄС з цього питання. Для інших державних підприємств, що працюють у комунальному секторі, природних монополій та інших, що слугують суспільним потребам, Україні потрібно ухвалити окреме законодавство, яке встановлюватиме правила закупівель. Це відповідає міжнародній практиці. В проекті Закону № 7532, початково поданого до Верховної Ради, це питання чітко визначене і встановлено часові межі для виконання цього завдання.

Звичайно, зміни, передбачені в проекті Закону № 7532, не є досконалими. Але ці зміни є кроком у напрямку посилення функціональності та запровадження ефективної системи державних закупівель. Для поліпшення законодавства у сфері державних закупівель та його впровадження необхідно виконати значну роботу. Ключовими елементами для руху вперед є: (1) схвалення низки законодавчих і нормативно-правових актів, які забезпечили б роботу системи державних закупівель, у тому числі для комунальних підприємств і природних монополій; (2) встановлення та введення в дію законодавчої бази моніторингу та оцінки роботи системи державних закупівель, яка включала б доступні для громадськості і зручні для вимірювання показники (наприклад, відношення кількості закупівель у одного учасника до всього обсягу державних закупівель), що дало б громадянському суспільству змогу стежити за процесами закупівель; (3) подальше поліпшення законодавчої бази про державні закупівлі відповідно до Директив ЄС.

Ми хотіли б наголосити, що вдосконалення державних закупівель – це процес, і попереду ще багато роботи. Участь журналістів як важливої складової громадянського суспільства в нагляді за державними закупівлями дуже необхідна і бажана, особливо тоді, коли інформація, яку вони отримують і наводять, є точною”.

З повагою,