Китайські об’єкти в Україні, по яким російські ракети не б’ють через таємну змову Кремля і Пекіна
Ви помітили, що під час нещадних бомбардувань промислових центрів України росіяни примудрялись не попадати у деякі об’єкти?
Липень 2022, українські партизани підпалили китайський завод в Маріуполі, який росіяни не обстрілювали під час захоплення міста.
Наприклад, під час тотального знищення промзони Маріуполя залишився цілісіньким маслоекстракційний завод «Сателіт», обладнаний сепараторами і сховищами для зерна і соняшнику, та портова інфраструктура, потрібна для вивезення олії звідти. Тож українським партизанам довелось палити цей завод, коли Маріуполь був остаточно захоплений окупантами.
Внизу знищений рашистами порт “Ніка-тера”. Вище – необстріляний порт з китайськими інвесторами.
Або рашисти не жаліють «калібрів» для ударів по прифронтовому Миколаєву і вже знищили другий за розмірами зерновий термінал в Україні – «Ніка-тера», який належить колишньому агенту Кремля по газовій корупції Дмитру Фірташу. А от сусідній логістичний комплекс «Дунайської судоходно-стивідорної компанії» у Миколаївському морському торгівельному порту залишився неушкодженим (портові споруди, зерносушарки і елеватор).
Недоторканні об’єкти в Маріуполі і Миколаєві поєднує спільний власник – китайська корпорація COFCO.
Китайський «Путь і шлях» через Україну
COFCO зайшла в Україну кілька років тому та почала будівництво об’єктів в рамках проекту «Путь і шлях», що Китай почав просувати у 2013 році. Це гігантський інфраструктурний проект мав об’єднати Китай з Європою новими шляхами поставок товарів та по дорозі зачепити купу країн в Азії і Африці.
Це план дійсно планетарного масштабу, в рамках якого китайці для затвердження себе у ролі світового гегемона видавали кредити на будівництво портів, елеваторів, сховищ, залізниць, доріг. Аби тільки зерно, метал, руда, контейнери з товарами обертались в рамках нового «Шовкового шляху».
Безумовно головним партнером Китаю у цьому проекту від початку стала Росія. Саме через неї передбачалось будівництво нових доріг і колій для розширення трафіку. Однак з часом між Путіним і Цзіньпінєм промайнула тінь недовіри і китайці трохи змістили акценти.
Спочатку китайці скоротили кредитування Росії по цьому проекту і зрештою довели його нуля у першому півріччі 2022 року:
Дані «Financial times» про інвестиції та будівництво Китаю в «Пояс і шлях» на території Росії, мільярди доларів (джерело)
Натомість китайці вирішили вкладатись у нові напрямки. Вони дещо перерорієнтувались на Саудівську Аравію з нафтою і газом Персидської затоки. А наземний маршрут мав об’їжджати Росію та лише через Україну зазирати в Москву:
Проект передбачав запуск контейнерних поїздів з Китаю до Європи, які б долали моря на поромах. І вже після нападу Росії на Україну у 2014 році цей проект потрошку почав функціонувати. Ривок відбувся після днопоглиблення у одеському порту «Південний» у 2018 році, виконаного китайською компанією «China Harbour Engineering company Ltd.» (CHEC). Контейнерний поїзд з побутовими та електротоварами з Гуанчжоу почав регулярно курсувати до морського терміналу «DP World TIS Pivdennyi» влітку 2021 року.
Плани у китайців були капітальні. Для збільшення потоку контейнерів на цьому напрямку вони у 2021 році почали будівництво найбільшого в Європі(!) контейнерного терміналу у Феньєслітке (Угорщина) поруч з українським кордоном. Його запуск на повну потужність планувався на весну 2022 року. Однак широкомасштабне вторгнення Росії в Україну внесло свої корективи.
Змова Росії та Китаю про контроль над Україною
За даними видання «Intelligence Online» (стаття по платній підписці), на початку вторгнення Пекіну вдалося домовитися з Москвою про те, щоб продовжувати самостійно управляти своїми інтересами в Україні незалежно від результату війни. У Пекіні вважають найбільш імовірним результатом конфлікту передачу України під «протекторат Росії». Тож угода з росіянами, укладена за посередництва юристки Оксани Карел, представниці Ініціативи «Пояс і шлях» (Belt and Road Initiative, BRI), гарантує, що китайська інфраструктура не буде знищена в ході бойових дій та вже заплановані інвестиції будуть збережені. У свою чергу Китай пообіцяв публічно не приймати жодної сторони в суперечці. За інформацією Intelligence Online, у ЗМІ та внутрішніх документах державних і приватних компаній Китаю заборонили слова «війна» та «вторгнення», що стосуються України. Єдиний термін, який можна використовувати, це «напруженість».
Посол Китаю в Києві Фань Сяньжун у березні заявив своїм українським державним, військовим і діловим контактам, що Китай не покине Україну, а його інвестиційні плани будуть збережені та, можливо, розширені незалежно від того, як закінчується війна:
«Я как посол могу ответственно сказать, что Китай навсегда будет хорошей силой для Украины и в экономическом, и в политическом плане. Мы всегда будем уважать ваше государство, развивать отношения на основе равенства и взаимовыгоды».
На думку «Intelligence Online», ця обіцянка китайців матиме ще більшу вагу, якщо Україна опиниться під контролем Москви. Оскільки ослаблена економіка Росії після санкцій завадить Кремлю профінансувати відбудову та економічне відновлення України. Тож фактично китайці запропонували українському істеблішменту свої гроші та підтримку на випадок нашої поразки або гибридного миру на користь загарбників.
Китайські об’єкти в Україні
Отже китайсько-російська угода про недоторканність китайських об’єктів в Україні дає нам певну можливість. Як вже говорилось на початку статті, російські ракети та бомби досі обходили олійний завод у Маріуполі та зерновий порт у Миколаєві. Відтак українським партизанам довелось підпалювати маріупольський «Сателіт» вже після повної окупації міста рашистами.
| Об’єкт | Де знаходиться і в якому стані | Власник |
| Десять сонячних електростанцій | Миколаївська та Одеська області, у ЗМІ немає згадок про пошкодження | Державна китайська національна група будівельних матеріалів (CNBM) |
| Маслоекстракційний завод «Сателіт» | Маріуполь, спалено українськими партизанами | COFCO |
| Логістичний комплекс «Дунайської судоходно-стивідорної компанії» | У Миколаївському морському торгівельному порту, не ушкоджено | COFCO |
| Олійні підприємства з елеваторами і зерносушарками «Белгравія» та «Юнігрейн-Базис» | Дніпропетровська область, нема згадок про пошкодження | COFCO |
| Новоолексіївській елеватор | Окупована територія Херсонської області, російські окупанти вивезли зерно до Криму | COFCO (Додано: восени минулого року елеватор перейшов у власність запорізького бізнесмена Альберта Черепахи) |
| Китайсько-українська сільськогосподарська компанія «Фанда» | Село Наумівка Чернігівської області, нема згадок про пошкодження | Державна китайська компанія Huangfantsu |
В безпеці себе почувають «Український банк реконструкції та розвитку» та київська фондова біржа ПФТС, які контролює китайська державна група товарних бірж «Бохай».
А от що відбувається з невеликими сільськогосподарськими підприємствами у Дергачівському районі поблизу Харкова, які пов’язані з лідером неурядової організації «Китайська діаспора в Україні» Лі Сюєганом, достеменно невідомо. Йдеться про такі підприємства, як ТОВ «Агро-інвест», ТОВ «Китайсько-українська інвестиційна компанія по сільському господарству», ТОВ «Ексім-союз» та деякі інші, які вирощують і продають зернові.
До 2021 року частина акцій відомого підприємства «Мотор Січ» належали китайським компаніям (зокрема, Skyrizon). Не дивлячись на націоналізацію підприємства, китайці судяться за «Мотор Січ» і, напевно, будуть в подальшому боротися за нього. А тому цей завод теж предствляє для них інтерес після війни.
Більше про історію проникнення китайців в економіку України читайте у дослідженні «Центру економічної стратегії» (див. повний текст дослідження 2021 року).
Китайські гроші – це отруйна пілюля для інших країн
Пояснює Агія Загребельська, засновниця «Ліги антитрасту»:
«Гроші КНР особливо популярні в бідних країнах з корумпованими політичними елітами. Адже на відміну від заходу, Китай видає великі кредити на «грандіозні» проекти, не вимагаючи взамін реформ. І навпаки, чим дорожче проект – тим КНР краще. Бо його мета не розвиток країни, а отримання впливу на неї в своїх цілях.
Вони видають кредити в значній частині на будівництво чогось дорогого і безглуздого з економічної точки зору. Корумпованим елітам добре, бо вони можуть на цьому більше вкрасти та зробити популістичну картинку для виборця. Китаю добре, бо ця країна потрапляє в боргову яму та, як наслідок, залежність від нього. Погано лише населенню країни-боржника, бо їх рівень життя погіршується пропорційно тому, як зміцнюється влада клептократів.
І якщо, щоб отримати фінансування в ЄС та США ви маєте зробити низку реформ, провести тендери, а потім прозвітувати про витрачені гроші та збудовані об’єкти, з Китаєм все просто: попросили – швидко отримали. Без жодних перевірок, антикорупційних та демократичних вимог.
Більш того, Китай активно експортує корупцію, попри те, що в самому КНР за неї можна і отримати смертний вирок. Якщо Китаю щось потрібно від лідера–плутократа, він буде обдаровувати його елітними віллами та авто, надсилати «червоні конверти», діставати «зірочки з неба», аби досягнути цілі. Але, ці «залицяння» завершується, як не було, коли він досягає результату. І настає сувора реальність, обличчя якої весь світ нещодавно чітко побачив в Шрі-Ланці».
Юрій Ніколов, Віктор Волокіта, «Наші гроші»