Закупівельний FAQ. Шкільне харчування за методологією: спрощення для замовників та бізнесу
Мінекономрозвитку затвердило методологію для здійснення закупівель шкільного харчування. Цей довгоочікуваний документ було оприлюднено на сайті міністерства в кінці жовтня.
Чому для закупівлі шкільного харчування так потрібна методологія? Це пов’язано, в першу чергу, із специфікою проведення таких закупівель та із самими замовниками. Документацію для закупівлі готують тендерні комітети замовників – закладів освіти, а в найкращому випадку – відділи освіти в районах. Всі погодяться, що в цих установах підготовка і проведення торгів це не основна і профільна діяльність, тому, зазвичай, якість складених тендерних документацій залишає бажати кращого. І, очевидно, що всі «творіння» замовників відрізняються одне від одного: дехто бажає від учасників «зірочку з неба», а іншим взагалі не потрібно надавати жодних документів, аби тільки поставили продукти. Враховуючи, що мова йде про харчування дітей, ця ситуація є неприпустимою.
Відсутність єдиного підходу до визначення умов для постачальника спричиняє повний закупівельний хаос, який легко прослідкувати в статистиці органу оскарження:
За даними електронної системи закупівель протягом 2019 року в електронній системі закупівель за було проведено 1244 відкритих торгів з шкільного харчування, з яких:
- завершено 708;
- не відбулись 390;
- були відмінені 91.
При цьому, до органу оскарження надійшло 382 скарги на дії, з них розглянута 301 скарга, а задоволено 185.
Як бачимо, відсоток оскарження закупівель шкільного харчування дуже високий.
Якщо не брати до уваги людський фактор, коли учасники припускаються механічних помилок під час підготовки документів, то основні проблеми, які оскаржують – встановлення замовниками надлишкових вимог в частині кваліфікаційних критеріїв, вимоги надати величезну кількість різноманітних довідок, «приховані» вимоги надати якісь документи, що прописуються у найнесподіваніших розділах документації.
Найпопулярнішим поясненням для «обтяжених» тендерних документацій серед замовників є необхідність переконатись у добросовісності та спроможності постачальника, адже мова йде про дитяче здоров’я. однак, не завжди більше значить краще.
Декілька прикладів надлишкових вимог, які встановлюють замовники:
Закупівля 1: Назва предмета закупівлі: «Код ДК 03220000-9 Овочі, фрукти та горіхи (Овочі свіжі врожаю 2019 року на осінньо-зимовий період)». Встановлена вимога надати інформацію та документи на підтвердження наявності досвіду виконання аналогічного договору. Аналогічним є виконаний договір на постачання товару відповідно до предмету закупівлі: овочі свіжі: капуста, морква, буряк, цибуля.
Чи замовнику не підходять постачальники, які мають досвід поставки, скажімо, картоплі або редису? Та чому замовнику потрібно, щоб договір учасника був одночасно на поставку всіх овочів – капусти, моркви, буряку та цибулі?
Очевидно, що такі вимоги не сприяють конкуренції у цього замовника.
Закупівля 2: Назва предмета закупівлі: «Код ДК 15540000-5 — Сирні продукти». Встановлена вимога надати інформацію та документи на підтвердження наявності працівників відповідної кваліфікації. Серед інших посад, учасник повинен мати працівника з кваліфікацією «комірник» та надати на всіх працівників дипломи про освіту та медичні книжки.
Знову постає питання, навіщо учаснику, який повинен просто привезти сир та розгрузити його, мати дипломованого комірника.
Саме з метою уникнення такого «різнобою» та уніфікації документацій для замовників, Мінекономрозвитку повинен був розробити і затвердити методологію.
Оприлюднена методологія містить рекомендації для замовників щодо складання тендерних документацій – як визначати предмет закупівлі, встановлювати кваліфікаційні критерії, які документи варто вимагати для підтвердження кожного з цих критеріїв та як підтверджувати відповідність товару якісним характеристикам.
Однак, виключно ця методологія не є запорукою успіху, адже вона не забороняє замовникам на власний розсуд встановлювати додаткові вимоги, а лише визначає, які варто встановити.
Наступним кроком для вирішення проблеми з уніфікацією вимог може бути розробка і затвердження типової тендерної документації для закупівель, при чому, окремо для постачання продуктів та окремо для кейтерингових послуг. Такі типові документації повинні містити перелік найнеобхідніших документів в залежності від предмету закупівлі та бути необтяженими зайвими «забаганками» замовників та бюрократичними вимогами надання десятків беззмістовних довідок.
Анна Сулима, вперше опубліковано у «Юридичній газеті»