АМКУ має запровадити додаткову відповідальність для засновників та керівників порушників. Але як це зробити?
09.09.2020   //   94 Переглядів

Тетяна Симоненко, фахівець з питань антимонопольної діяльності платформи «Ліга антитрасту»

Рахункова палата проаналізувала розмір розрахованих та накладених АМКУ у 2019 році штрафів на порушників антимонопольного законодавства, обсяги стягнених штрафів, та дійшла до невтішних висновків (https://cutt.ly/DfsuXS5). Ми погоджуємось з переліком констатованих хвороб, але… Але більшість зазначених нижче недоліків та рекомендацій Рахункова палата вже констатувала та надавала Антимонопольному комітету у попередні роки. І попри це ситуація не змінилась (https://cutt.ly/IfmC26M ). Тобто діагноз і як наслідок план лікування має бути дещо іншим. Давайте розглянемо конкретні проблеми і запропонуємо ефективні шляхи вирішення.

Проблема: Антимонопольний комітет не притягає до адміністративної відповідальності керівників компаній-порушників антимонопольного законодавства.

Кодекс про адміністративні правопорушення передбачає можливість складання АМКУ адміністративних протоколів на керівників-порушників та притягнення їх до відповідальності у вигляді штрафів за:

  • зловживання монопольним становищем на ринку;
  • неправомірні угоди між підприємствами;
  • дискримінацію підприємців органами влади і управління;
  • недобросовісну конкуренцію;
  • порушення порядку подання інформації і виконання рішень органів АМКУ.

Ми впевнені, що притягнення до відповідальності разом з компанією ще й її керівника, виступало б стримуючим фактором від вчинення порушень в майбутньому.

Однак АМКУ не застосовує такі норми багато років, що пояснюється різними причинами: від відсутності людського ресурсу до нормативних колізій та мізерного розміру штрафу. Невже хтось думає, що штраф від 85 до 850 грн. зупинить керівника великого підприємства від ЗМС?

Тому вважаємо за потрібне:

  • суттєво збільшити розмір штрафу,
  • передбачити додаткове покарання у вигляді заборони займати певні посади,
  • більш чітко регламентувати процедуру на законодавчому рівні;
  • забезпечити АМКУ додатковим людським ресурсом для виконання цієї функції.

Проблема: АМКУ розраховує штраф непрозоро та є ризик застосування вибіркового підходу.

За конкурентним законодавством штрафи АМКУ можуть сягати до 10% річного доходу компанії-порушника за попередній рік. При цьому, це може бути від 1 гривні до сотень мільйонів. І визначення цифри у цьому величезному діапазоні – вільний вибір відомства.

Нарікання на суб’єктивний підхід Комітету під час розрахунку штрафів лунали постійно, та в 2016 році відомство вперше прийняло документ, який визначає як має цей розрахунок здійснюватися (http://www.amc.gov.ua/amku/doccatalog/document?id=128682&schema=main). Однак, ці Рекомендаційні роз’яснення мають не обов’язковий характер. Отже Комітет може їх застосовувати, а може й не застосовувати. І судові органи під час оскарження порушниками рішень АМКУ не можуть посилатись на нього та відповідно перевіряти правильність розрахунку. Документ немов би є, але користь від нього – сумнівна.

Але Рахункову палату в Рекомендаційних роз’ясненнях зацікавило інше – коефіцієнти, що впливають на розмір штрафу, але при цьому не зрозуміло, як вони розраховуються (п.п. 11.1, 11.2 Роз’яснення). А саме – вплив порушення на суміжні ринки, соціальна значущість товару та рівень прибутковості діяльності, пов’язаної з порушенням. За практикою АМКУ такі коефіцієнти вираховуються на розсуд членів Комітету за їх суб’єктивною оцінкою.

«Ліга антитрасту» вже зверталась до АМКУ з рекомендаціями закріпити на нормативному рівні методику розрахунку штрафу та більш детально її виписати. Однак при цьому варто врахувати, що як тільки методика набуде статусу нормативного акту, суди зможуть переглядати, користуючись нею, штрафи АМКУ. Отже варто все ж таки попіклуватись про створення спеціалізованих палат (або спеціалізованих судів) для розгляду подібних спорів, інакше низька кваліфікація в антимонопольному праві та велика спокуса від олігархів та інших впливових порушників зробить свою справу, та дивом колись накладений на гіганта мільярдний штраф «іменем України» може перетворитись на непомітні кілька мільйонів.

Проблема: АМКУ у 2019 році штрафував більше, але показник стягнення штрафів зменшився.

В 2019 р. органами АМКУ було накладено штрафів у загальному розмірі 8,7 млрд грн, що на 8,4 млрд. грн. більше за попередній рік. Така суттєва різниця – завдяки п’яти справам, на які прийшлось 93% загального  обсягу накладених штрафів, серед них найбільшим був штраф на тютюновий картель у розмірі 6,5 млрд. грн.

Але з цих мільярдів до державного бюджету у 2019 р. було сплачено лише 155 млн грн. Це вдвічі менше від 2017 року, та на 28 млн грн. менше у порівнянні з 2018 роком. Отже, у 2018 і 2019 роках порушники неохоче добровільно сплачували штрафи, що, на думку Рахункової, свідчить про погіршення платіжної дисципліни підприємств та їх взаємодії з конкурентним відомством.

Рахункова палата, як і в попередні роки, констатувала відсутність у звіті фактичних даних про сплату штрафних санкцій та розмір пені за результатами судових рішень.

Впровадження такого обліку, на думку Рахункової, має систематизувати роботу АМКУ, зробити її послідовною, відкритою, особливо враховуючи плинність кадрів.  А формування та ведення реєстру справ, які перебувають у судовому провадженні, підвищило б ефективність та прозорість роботи відомства та забезпечило б уникнення в майбутньому аналогічних зауважень.

Насправді стягувати штрафи – це робота зовсім не Антимонопольного комітету, а виконавчої служби. По друге, такий низький показник фактичних стягнень пояснюється у тому числі занадто громіздкою процедурою. Спочатку АМКУ повинен відстояти своє рішення у трьох судових інстанціях під час його оскарження порушником, а потім знов пройти три судові інстанції в якості позивача з вимогами про примусове стягнення штрафу. На все це може бути витрачено від року до іноді десяти. Зрозуміло за цей час компанія може збанкрутитися або перебудувати бізнес-модель так, щоб ні з чого виконавцям було стягувати.

Також, на прикладі справ проти тютюнового монополіста або паливного картелю, ми бачимо, що навіть якщо рішення АМКУ встояло у Верховному, – це ще не кінець. Адже може з’явитись ще якась компанія, що не приймала участь в процесі, але її прав це стосується, та оскаржити те ж саме рішення по другому колу.

На зазначені проблеми звернув увагу навіть Міжнародний валютний фонд та рекомендував Україні спростити процедури та надати рішенню АМКУ статусу виконавчого документа, щоб після завершення судового оскарження Комітет міг одразу іти до виконавчої служби для примусового стягнення штрафу. Тому, проблеми, на які звернула увагу Рахункова плата, дуже важливі, актуальні та давно потребують вирішення. Але лише силами АМКУ ситуація не зсуниться з місця. Та крім волі Комітету, потрібно також бажання парламентарів змінити законодавство на користь українців.

Тетяна Симоненко, “Ліга антитрасту”