Законопроекти про АРМА. Хороші речі для нехороших рук
29.05.2020   //   103 Переглядів

 

З квітня до Верховної Ради зайшли три проєкти законів щодо Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА). Це 3335, ініціатором якого є Андрій Мотовиловець та його колеги, а також два проєкти Галини Янченко і її колег – 3335-1 та 3304. Два з цих трьох проєктів, швидше за все, стануть законами. Що вони можуть змінити у законодавстві? Коментарі авторів проєктів, АРМА та антикорупційних організацій “Центр протидії корупції” і “Transparency international Україна” – у тексті нижче.

В загальному: проєкти хороші і пропонують правильні речі, але в українських реаліях ці речі можуть розширити можливості для системних зловживань АРМА. Тому що майбутні закони не житимуть самі по собі. Вони регламентуватимуть роботу конкретного відомства. Що таке АРМА зараз? Це геть не антикорупційна структура, як її планували. Наразі це – рейдерський механізм. В українських реаліях людина, яка має вплив і гроші, може організувати конкуренту кримінальне провадження, передати його активи в Агентство, а потім отримати ці активи в управління, купити за безцінь чи поставити справу на “стоп”, щоб нічого не рухали взагалі. Можливо, це нівелювалося б, якби структурою керувала людина з бездоганною репутацією. Утім, старе керівницто АРМА, Антон Янчук, Андрій Потьомкін та Віталій Різник, асоціюються з обгрунтовано сумнівними продажами та передачею в управління активів. Нове тимчасове керівництво теж встигло засвітитися в скандалі з телеграм-переписками. Найближчим часом в АРМА буде конкурс на голову відомства, але, з огляду на те, як обирали кандидатів від парламенту в комісію для вибору голови АРМА та які ми потім знайшли конфлікти інтересів, на диво очікувати не варто. Відтак, у що гіпотетично можуть перетворитися хороші речі в нехороших руках?

Проєкт 3335 від 14 квітня 2020 року

Ініціатори: Андрій Мотовиловець, Олексій Мовчан, Єгор Чернєв, Олександр Маріковський, В’ячеслав Медяник, Мар’ян Заблоцький, Віталій Безгін, Андрій Жупанин, Олексій Жмеренецький, Олена Шуляк, Артем Нагаєвський, Максим Гузенко, Дмитро Гурін, Галина Третьякова, Ярослав Юрчишин, Інна Совсун, Ярослав Железняк, Вадим Струневич. Статус: 16 квітня 2020 року передано комітетам ВР.

По цьому проєкту в АРМА з’являється функція зберігання активу, якої раніше не було. Така функція необхідна, бо депутати пропонують, щоб АРМА могло після року зберігання повернути актив прокурору, якщо цим активом не можна ефективно управляти. Передбачаються лише виняткові випадки, переважно земельні ділянки, недобудови та витвори мистецтва. При цьому, що таке “неефективне управління”, чітко не прописали. Відтак, можна змоделювати ситуацію, коли працівники АРМА домовляються з власником активу, що не приймуть актив, потім лише формально шукають і тому не знаходять управителя чи продавця, і після цього повертають цей актив правоохоронцям. Це підвищить ризик повернення активів НАБУ-САП, із працівниками яких зазвичай домовитися складніше.

При тому, що АРМА формально по профільному закону вже має доступ до Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань (ЄРДР), Офіс Генерального прокурора їм його досі не дає, побоюючись, що при творчому підході такою інформацією будуть ділитися, з ким не треба. Цим законом передбачений остаточний доступ АРМА до ЄРДР. Ми поцікавилися в Агентства, наскільки йому важливий доступ до цього реєстру і чи могли б вони обійтися без нього. На що отримали ухильне “у нас прописаний доступ до ЄРДР у профільному законі”. В будь-якому випадку, колишній Генпрокурор Руслан Рябошапка у вересні 2019 р. писав прем’єру Олексію Гончаруку про цей пункт у проєкті таке: “Вважаємо це абсолютно безпідставним і таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, меті і цілям створення цього органу. Практика майже трирічної діяльності АРМА засвідчила відсутність суттєвих результатів із виявлення, розшуку та управління активами… Подекуди існування АРМА видається суто формальним, без фактичного виконання ключових функцій, що не відповідає завданням і викликам, які стоять перед ним”. Загалом Рябошапка пропонував Гончаруку переглянути “формат діяльності” Агентства, “статус як окремого органу”, і переформатувати його у структурний підрозділ в Офісі Генпрокурора.

Зміни до закону зобов’язують правоохоронців протягом 5 днів брати роз’яснення в АРМА – може Агентство нормально управляти активом чи ні. Зараз процедура передачі активу в АРМА така: слідство-прокуратура звертаються до суду з клопотанням про передачу активу в Агентство. І якщо суд актив передає, то АРМА може про нього дізнатися, уже коли отримає відповідне судове рішення, при тому, що іноді Агентству передають щось, чим фізично не можна управляти, наприклад, поле опіумного маку або щось, чим управляти дуже важко, наприклад, ТЕЦ чи аеропорт. Нові зміни до законодавства передбачають, що правоохоронці перед тим, як звернутися до суду, зобов’язані спитати в АРМА – може воно цим активом управляти чи ні, тобто, звернутися за роз’ясненням. Це дає можливість Агентству сказати, що, якщо хтось хоче передати йому актив, яким не можна управляти, то краще цього не робити.

Законопроєкт також предбачає, що в Агентство передаватимуть активи вартістю сукупно понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного року. Цей пункт прибирає розбіжність між вимогами Кримінального Процесуального Кодексу і профільним законом про АРМА. Так, зараз КПК визначає вартість активу для передачі в АРМА від 200 прожиткових мінімумів, нині це – 420 400 грн. Паралельно у профільному законі про АРМА говориться про 200 мінімальних зарплат, тобто – 944 600 грн. Відтак, між КПК і законом є поки неврегульована розбіжність, яку проєкт виправляє.

Передбачається, що особи, які купили продані АРМА активи, є добросовісними набувачами, тому актив у них не мають права витребовувати через суд. В ідеальному світі з верховенством права цей механізм справді необхідний. Бо якщо не захистити покупця активів АРМА, то фігурант кримінального провадження чи інші зацікавлені особи зможуть повернути такий актив через суд, як зараз. Відсутність такого захисту створює проблеми і покупцям такого майна, і АРМА, якому важко продавати арештовані активи. Утім, тут слід враховувати ситуацію з продажами, яка завжди була в Агентстві, до того, поки тимчасове керівництво перестало щось продавати. Наше АРМА може виставити на продаж актив, арештований по сфабрикованій справі чи тому, що хтось недодивився, як було, наприклад, з фермерами по справі “Агроінвестгруп”. Також Агентство може продати актив за заниженою, наприклад, у 10-50 разів ціною. При цьому, як показує аналіз “Наших грошей”, покупцями таких активів часто стають номінали – якісь автомийники, театральні актори, підозрювані в крадіжці автомобіля петеушники, спортсмени спортивних столичних клубів. І виходить, що актив не завжди винної людини можуть продати такому номіналу за копійки. Навіть якщо старий власник активу через суд доведе, що його майно продали незаконно, все, що йому врешті компенсують – це гроші, які за актив виручили на торгах. А як ми вже писали, зазвичай ціна на таких торгах занижена. Відтак, нескладно змоделювати ситуацію, коли у власника банально рейдериться актив, продається номіналу. А далі новоспечений закон гарантує цьому номіналу, що в нього цей актив ніхто не відбере. В Агентстві кажуть, що система з оцінкою скоро зміниться, тому що в штаті АРМА скоро з’явиться оцінювач, а активи Агентство, – все до того іде – скоро буде продавати через систему Prozorro, тож можлива корупційна складова зникне. Втім, нема гарантій, що перехід на Prozorro і хороші оцінювачі в АРМА з’являться одночасно з законом, який гарантуватиме “доброчесним набувачам” безперечне право на актив.

Закон дозволятиме АРМА перереєстровувати активи в будь-якому куточку України, перебуваючи в Києві, або там, де є територіальне управління Агентства. Зараз це можливо лише в межах округу, де розташований актив. Наприклад, для того, щоб зареєструвати управління заводом у Миколаївській області, працівники Агентства їдуть у Миколаївську область.

Законодавчі зміни можуть торкнутися армівських депозитів. По-перше, АРМА зможе тримати депозити не лише в державних банках, як зараз, а і в банках, де 50% належить державі, з умовою, щоб облікова ставка буде не нижча облікової ставки НБУ. Це збільшить вибір банків і можливість обирати вигідніші депозити. По-друге, депутати пропонують, щоб 10% від процентів за користування банком коштами або банківськими металами, розміщеними на депозитних рахунках АРМА, не рідше одного разу на місяць ішли державі, і ще 10% – до спецфонду АРМА. Те саме стосується і коштів від продажу активів. Агентство, за версією народних обранців, могло б за ці гроші фінансувати власну діяльність. Як кажуть у самому АРМА, кошти могли б іти на речі, “пов’язані з управлінням активами, наприклад, на витрати щодо проведення оцінок та зберігання”. Але тут є і сумнівний момент. Актив належить власнику на праві власності і може бути арештований у кримінальному провадженні навіть тоді, коли власник насправді є потерпілим, як, наприклад, було з “Братським маслопресовим заводом”. Тому відсотки з депозитів – це компенсація за проблеми власнику, що він був позбавлений права користуватися та розпоряджатися своїм активом. І держава до моменту судового рішення, яке би позбавило людину такого права власності, взагалі не має права зазіхати на це майно. Навіть на якусь його частинку. Інакше це втручання держави у володіння особою майном.

Законопроєкт (одним із ініціаторів якого, нагадаємо, є Андрій Мотовиловець, до того, як обратися депутатом – перший заступник директора ДП “Prozorro.Продажі”) реалізацію активів АРМА передбачає лише через дворівневу систему. Це означає, що активи АРМА можуть продаватися тільки на Prozorro, тому що СЕТАМ, через який зараз АРМА наразі торгує, не є дворівневою системою. Втім, СЕТАМ зможе брати участь у реалізації активів на Prozorro як один із майданчиків.

Якщо арешт із активу знімається рішенням суду, актив повертається власнику протягом 10 днів, а не 3, як зараз.

Єдиний державний реєстр арештованих активів, який створило і зараз адмініструє АРМА, адмініструватиме державна структура, за логікою – ДП “НАІС” Міністерства юстиції.

Також проєкт передбачає зміни в чотири кодекси, які унеможливлюють блокування роботи АРМА в судах некримінальних юрисдикцій, що наразі дуже люблять робити власники активів. Зокрема, забороняється забезпечення ухвал через зупинення рішень АРМА. Ще Агентство по проєкту стає учасником судового процесу в кримінальних провадженнях.

Проєкт 3335-1 від 4 травня 2020 року

Ініціатори: Галина Янченко, Роман Каптєлов, Сергій Бабак, Неллі Яковлєва, Олександр Літвінов, Галина Михайлюк, В’ячеслав Медяник, Максим Дирдін. Статус: передано в комітети ВР 6 травня 2020 року.

Те, що ми сказали про проєкт 3335, стосується і проєкту 3335-1, який по суті є копією 3335, але із трьома суттєвими відмінностями.

Стаття 19 проєкту Галини Янченко та її колег пропонує змінити суму сукупної вартості активів, які можуть передаватися АРМА, до 500 прожиткових мінімумів (станом на 1 січня – це 1 013 500 грн). Це дуже звузить перелік для передачі в Агентство активів, бо в цю категорію вже не потраплятимуть транспорт, частина нерухомості, корпоративних прав тощо, вартість яких нижча від цієї суми і які зараз Агентству передаються. Якщо в законі з’явиться така норма, то неузгодженість між профільним законом з КПК, яка є і зараз, не буде прибрана. До того ж, як зауважують в “Transparensy International Україна”, “така редакція суперечить ст. 100 КПК та Перехідним положенням ЗУ «Про АРМА», які встановлюють поступове зменшення цієї суми”.

Ще зі ст. 19 викреслили зміни щодо добросовісних набувачів. Тобто, проєкт пропонує не додавати в законодавство норму, за якою покупці активів АРМА на торгах є добросовісними набувачами і придбання таких активів не може бути оскаржене в суді.

Також автори пропонують, щоб суди розглядали клопотання слідчого або прокурора про передачу активів в АРМА, повідомляючи про це підозрюваного, обвинуваченого чи власника майна. Розгляд без такого повідомлення проєкт не передбачає, і це дуже ускладнить роботу Агентства. Що це недоцільно (якщо ви, звичайно, не власник такого майна) кажуть і логіка, і в самому АРМА. Майно передається в Агентство для того, щоб власник на ньому не міг заробляти гроші, і щоб ці гроші заробляла, умовно кажучи, держава, – каже заступник голови АРМА Володимир Павленко. – Часто майно є таким, що його можна поділити. Наприклад, якщо йдеться про завод, то вивезти з цього заводу обладнання. Проєкт передбачає, що суд повідомляє власника завчасно, мовляв, плануємо передати ваше майно в АРМА, прийдіть, будь ласка, на засідання, повідомте, чи ви не проти. Як поводиться власник, коли про це дізнається? З великою вірогідністю, щось робить, щоб зберегти це майно собі. Щоб, коли прийде АРМА, вже не було що брати в управління або щоб воно було непридатне для управління. Тому, якщо власника попереджати про те, що актив передають в Агентство, він може вжити заходів, щоб частково це майно по можливості приховати чи ще щось із ним зробити”.

Павленка в цьому підтримують експерти “TI-Ukraine”, зауважуючи, що “повідомлення про можливу передачу майна в управління АРМА може призвести до відчуження, знищення чи перетворення цього активу”.

Проект 3304 від 6 квітня 2020 року

Ініціатори: Галина Янченко, Денис Монастирський, В’ячеслав Медяник, Олексій Жмеренецький, Олексій Краснов, Максим Дирдін, Олена Мошенець, Олександр Бакумов, Владлен Неклюдов, Іван Юнаков, Роман Каптєлов, Мар’яна Безугла, Галина Михайлюк. До авторського колективу, який створював цей проєкт, входили заступник міністра закордонних Євген Єнін та заступник голови АРМА Філіп Пронін. Статус: 20 травня 2020 р. прийнято в першому читанні ВР.

Якщо проєкт стане законом, Україна зможе наймати для повернення “корупційних” активів з-за кордону фандерів. Фандери (або litigation funds чи судові фонди) – це юридичні компанії, які допомагають державам розшукувати у закордонних юрисдикціях кошти корупційного походження, арештовувати їх і повертати назад країнам у межах цивільних позовів, а не кримінальних проваджень. “Наочним прикладом ефективності застосування цивільно-правових механізмів в іноземних юрисдикціях, зокрема, у Лондонському суді, є кейс “Приватбанку”, – кажуть автори законопроєкту. – Коли державний “ПриватБанк” ініціював позови в різних країнах щодо виведених попередніми власниками Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим грошей. Кількома ухвалами арештовано активи відповідачів по всьому світу, витребувано інформацію по десятках офшорних компаній і тисячах фінансових операцій. Наступні судові рішення можуть бути на користь позивача, а отримана протягом судового процесу інформація – суттєво посилить позиції сторони обвинувачення в кримінальному процесі в Україні. У той час, як у кримінальному процесі аналогічний результат досягається роками. Що ми, в принципі, і спостерігаємо в нашій державі”.

За свою роботу фандери отримують відсоток від повернутих державі грошей. Тобто, якщо фонд нічого не повернув, то він нічого і не заробив. Чи залучати фандера до якоїсь справи, вирішуватиме міжвідомча робоча група, до якої входитимуть представники органу досудового розслідування, прокуратури та АРМА.

З критикою проєкту 3304 виступив “Центр протидії корупції”. Який каже про ризики зловживань АРМА при судових позовах за кордоном. “Головна небезпека проєкту в тому, – коментує членкиня правління Центру протидії корупції Олена Щербан, – що він настільки нечіткий, не містить детальних процедур і алгоритмів, що дозволяє агентству зловживати. АРМА зможе втручатися у вже існуючі за кордоном судові процеси, наприклад, ініційовані “ПриватБанком”. Наприклад, Агентство ініціює паралельний з “Приватом” позов до колишніх власників і попросить до його вирішення зупинити процес самого “Привату”. Але водночас у своєму процесі банально завалює роботу і представництво держави. За таких умов шанси на виграш втрачають усі”.

Як кажуть у “ЦПК”, автори проєкту не пропонують чіткої процедури представництва та умов визначення конкретних осіб, які представлятимуть за кордоном державні інтереси. Як наслідок, процедура визначення юристів, які вестимуть такий процес, може бути дуже кулуарна та заангажована і залежатиме виключно від доброчесності керівника АРМА.

Щодо робочих міжвідомчих груп за участі представників АРМА, прокуратури і органів слідства, то проєкт, кажуть “ЦПК”, взагалі не регламентує їх роботу. А відтак, прийняття рішень такими робочими групами без чітких процедур може перетворитися у колективну безвідповідальність. “Ми вже бачили на практиці, коли, наприклад, СБУ вимагала від “ПриватБанку” погоджувати позови до олігарха Коломойського навіть без наявності на це підстав, – каже Олена Щербан. – Те ж саме може бути з АРМА. В підсумку, такі робочі групи перетворяться на інструмент гальмування або пришвидшення позовів без жодної відповідальності”. Крім того, з проєкту не зрозуміло, яким чином повноваження АРМА будуть розмежовуватися з повноваженнями прокурорів або інших органів представляти державу в судах.

Як кажуть автори законопроєкту, наразі в України немає дієвого механізму повернення активів, а серед переваг пропонованого – швидкість, підвищена стійкість до корупційних ризиків через залучення найкращих іноземних юристів та жодних витрат з бюджету, бо розрахунок відбувається лише по факту повернення активів в Україну. Вимоги до таких фандерів затверджуватимуться Кабміном, серед них обов’язково мабуть бути наявність відповідної експертизи в поверненні активів, зокрема, успішні кейси, наявність працівників відповідної кваліфікації, відсутність конфлікту інтересів з фігурантами кримінального провадження. Такий механізм відбору юридичних радників уже активно використовується вітчизняним МЗС та Мін’юстом. Фандери, як правило, цінують свою репутацію та гроші інвесторів, якими вони користуються при оплаті видатків, пов’язаних з поверненням активів. Тому жоден фандер не ризикуватиме грошима своїх вкладників у випадку, якщо, приміром, вже існують паралельні судові процеси за тими самими фактами. А жоден іноземний суд, за версією авторів проєкту, не візьме таку справу до провадження, якщо схожі факти досліджуються в інших провадженнях. Також передбачається, що роль міжвідомчої робочої групи буде виключно дорадча, а кінцеве рішення все одно лишається за фандером. Логіка авторів проєкту така: це – бізнес, і тому ніхто не вкладатиме гроші у справи з сумнівною перспективою. Досвід іноземних країн, таких як Британія, Америка, Казахстан підтверджують дієвість цього механізму.

Зараз нам анонсують, що всі три законопроєкти допрацьовуватимуться і, можливо, змінюватимуться після «фахових обговорень». Частина цих обговорень процедурно має бути в парламенті. А от решта для АРМА є справою добровільною. Не могли не звернули увагу, що своє власне обговорення проєктів Агентство з розшуку та менеджменту активів проведе на базі майданчика “Асоціація з пошуку та повернення активів”. У засновниках цієї асоціації – заступник голови АРМА Володимир Павленко, який раніше був партнером у юридичній компанії “Integrites”, чинний партнер “Integrites” Дмитро Марчуков та юрист Віталій Власюк, який входив у стару громадську раду при Агентстві. Що ви чули про“Integrites” в контексті АРМА? Бо ми – лише три моменти: історію з управителями АРМА для холдингу “УМХ”, другу історію з приватними замовленнями для АРМА на розшук активів та встановлення громадянства Грановського та Адамовського, а також випадок із можливим втручанням у роботу Антирейдерської колегії Міністерства юстиції через Павленка та головного юриста Агентства Володимира Рудниченка, який тривалий час теж трудився в “Integrites”. Тому з нетерпінням чекаємо можливих змін до проєктів. Щось підказує, що зміни обов’язково будуть. Правда, треба уважно слідкувати – хто ними за потреби зможе скористатися і як. Поки АРМА ще офіційно не перетворилася в філію однієї приватної юридичної компанії.

Аліна Стрижак, «Наші гроші»