Історико-архітектурна опорна профанація для Києва
29.05.2020   //  

Історико-архітектурний план від Кличка замість того, аби зберегти історичну спадщину – остаточно легалізує «нахаббуди».

Насправді, профанації відразу дві – це сам історико-архітектурний опорний план і його фіктивне громадське обговорення, яке Мінкультури тишком-нишком проводить під час карантину (строк обговорень продовжено до 17.06.2020).

Для тих, хто ще не в курсі, що таке ІАОП: це така науково-проектна документація, що визначає режими використання території історичних населених місць і затверджується в складі Генерального плану.

Внаслідок дерегуляції, відміни погоджень тощо, конче важливим є конкретне встановлення в ІАОП всіх обмежень – вони мають бути достатніми для визначення граничних параметрів об’єктів будівництва. А ще з минулого року, забудова історичних ареалів має відбуватися виключно з урахуванням положень, затверджених ІАОП.

Якщо скласти пазл із розпорошених по різних законах, підзаконних актах та ДБН норм, що відносяться до ІАОП, то склад і зміст ІАОП можна умовно поділити на три основні частини:

1) Яку саме культурну спадщину треба охороняти та зберігати.

2) Які побудовані останнім часом будівлі та споруди негативно впливають на культурну спадщину і що з ними робити (зносити повністю чи частково, або як інакше нейтралізувати негативний вплив).

3) Що саме, де і як можна будувати, щоб це негативно не впливало на культурну спадщину.

Так от, у представленому КМДА на початку року та викладеному у середині квітня Мінкультури на громадські обговорення проекті ІАОП Києва, є лише перший пункт. І навіть якість виконання цього першого пункту ще слід оцінити спеціалістам, адже чого варте лише зменшення площі історичних ареалів, яке спробували замаскувати фіктивним їх збільшенням за рахунок включення територій частина Дніпра та островів, що за визначенням до історичних ареалів не мають включатися.

Ані дисгармонійних будівель, ані чітких режимів використання територій в новому проекті ІАОП немає, а є лише цитування загальних норм.

Фактично хрестоматійний випадок «на сараї слово із трьох букв написали»: інформацію про наявну культурну спадщину доповнили посиланнями на загальні вимоги законодавства, а на обкладинці гордо написали, що це є ІАОП.

Як наслідок, замість документу, який має зберегти культурну спадщину, ми можемо отримати такий собі довідник культурної спадщини, за яким наші нащадки будуть досліджувати, що саме колись було, а потім спливло…

Яким чином розробники це пояснили? Ви тільки не смійтесь: «визначення точних висотних параметрів нової забудови (реконструкції існуючої) пов’язана зі складним унікальним рельєфом міста Києва, до якого неможливо застосувати метод узагальнення, покладений в основу розробки ІАОП». Ну, а якщо не можна визначити точні допустимі висотні параметри нової забудови, то і неможливо визначити, які із побудованих в останні десятиліття «фалосів» є дисонуючими з історичною забудовою.

І відповідні пропозиції від розробника:

1) Законодавче запровадження розроблення, уточнення та деталізація Історико-архітектурного опорного плану для подальших стадій містобудівного проектування історичних міст, в іншій роздільній здатності в залежності від масштабу креслень, передбаченого відповідним нормативом.

2) Розроблення окремих науково-проектних робіт, пов’язаних з встановленням поквартального обмеження параметрів нової забудови на основі висотних показників рельєфу із залученням 3D технологій з метою збереження традиційних просторових зав’язків між об’єктами культурної спадщини, панорам та міських видів з їх провідною участю.

3) Проведення спеціальних наукових досліджень при розробленні містобудівної документації наступного рівня стосовно визначення переліку дисонуючої нової забудови та пропозицій щодо подальшої її нейтралізації.

Всі ці пропозиції виглядають як нахабство. Підпорядкований Мінкультури профільний Український державний інститут культурної спадщини за гроші бюджету Києва розробляє ІАОП, використовуючи метод, який апріорі не може бути застосовано для такої роботи. Після цього, вони пропонують затвердити свою «наукову роботу» під виглядом ІАОП і змінити законодавство, щоб їх стос паперу перетворився у ІАОП вже за новими вимогами.

А що робить Мінкультури? Замість повернути відразу на переробку цей стос паперів під назвою «ІАОП», прямо в якому написано, що він розроблений з порушенням встановлених вимог, Мінкультури починає процес протягування афери, намагаюсь прикритися «громадськими обговореннями», які взагалі не передбачені законодавством для ІАОП. При цьому, Мінкультури не робить повідомлень про початок громадського обговорення в стрічні новин, а тихенько розміщує повідомлення та посилання та частину матеріалів в розділі, де ніхто не буде шукати проект ІАОП, бо його там за законодавством не має бути.

І те, що відбувається – це проблема не лише для Києва, а для країни в цілому, бо створюється прецедент затвердження «історичних довідок» під виглядом вкрай важливого та принципового регуляторного документу. Коло потенційних жертв – культурна спадщина в близько 300-х історичних населених пунктів, для яких ІАОП наразі ще не затверджено.

Зверніть увагу, що розробник псевдо-ІАОП добре знає, як та що він мав робити для розробки правильного документу. Але не зробив…

Чому не зробив? Перед ним була поставлена саме така задача – розробити під виглядом ІАОП документ, який не буде обмежувати найбільш прибуткову забудову Києва, та наукоподібно обґрунтувати, чому нормальний документ було неможливо зробити.

А тепер цікава історія розробки ІАОП.

ІАОП Києва розробляється вже майже 11 (!) років з червня 2009 року. Більше половини часу прийшлося на правління Віталія Кличка. І якби діючий міський голова бодай трохи хотів навести лад із забудовою міста, а не лише отримувати відсоток з потоків незаконної забудови, він би давно забезпечив розробку детального і правильного ІАОП.

Презентований зараз новий проект розроблявся поспіхом за 5 місяців на підставі додаткової угоди від 05.06.2019. Це вже третій проект із тих, що надходить на затвердження Мінкультури і з положеннями якого змогла ознайомитися громадськість.

Перший проект було розроблено за часів Януковича, коли містом керував Олександр Попов. Зазначений ІАОП було погоджено Мінкультури 07.10.2011, після чого проект потроху допрацьовувався паралельно з розробкою нового Генплану.

Саме на початок керування містом Кличка, припадають протести киян проти прийняття Генплану Черновецького-Попова. Результат протестів – Мінкультури наказом від 29.10.2014 № 911 зупиняє дію наказу 2011 року.

У червні 2015 року починається розробка нового проекту ІАОП, який мав врахувати всі основні зауваження до ІАОП Попова. Новий проект в січні 2016 року було оприлюднено на сайті Мінкультури для обговорення.

Цей проект був не ідеальним, але в разі його затвердження Кличко не зміг би легалізувати скандальні будівництва свої друзів, на кшталт ЖК «Сонячна Рив’єра» Микитася, не було би ДПТ із забудовою території навколо парку Феофанія та багато іншого.

Серед основних недоліків ІАОП Попова – узагальнюючий характер, який не можна застосовувати в даному випадку, не врахована дисгармонійна забудова, не встановлені конкретні обмеження для будівництва… Нічого не нагадує?

Правильно, нагадує всі ті недоліки презентованого зараз нового проекту ІАОП. Все, чого громадськість досягла своїми вимогами за перші п’ять років Кличка, було на шостому році правління Кличка викинуто на смітник – було замовлено розробку третього проекту ІАОП, який за змістом та підходом є лише актуалізованою редакцією ІАОП часів Попова з його «узагальненою системою».

На останок просто додам, що такий псевдо-ІАОП необхідний особисто Віталію Кличку і не лише тому, що це додатковий прибуток з корупційних потоків.

Перший проект ІАОП епохи Кличка розроблявся на підставі вихідних даних станом на 01.01.2015 і дисгармонійні споруди в ньому (див фото нижче) – це наслідок правління попередників Кличка, бо наслідки «мудрого керування» видатним боксером, культурна спадщина міста тоді ще не відчула.

А зараз в будь-якому разі проект ІАОП мав бути актуалізований з врахування вихідних даних станом на 01.01.2019, і тому розроблений відповідно до вимог законодавства проект вже містив би і наслідки правління Кличка.

Ну навіщо Віталію Кличку напередодні чергових виборів замовляти документ, де кожен небайдужий киянин зможе подивитися на дисгармонійні споруди і побачити, що насправді для історичного Києва зробив цей міський голова?

 

Георгій Могильний, для «Наших Грошей»