З якими робочими настроями АМКУ піде у 2020 рік
23.12.2019   //   726 Переглядів

Тенденції цьогорічної роботи Антимонопольного комітету не передбачають реалізації позитивних сценаріїв у 2020 році.

Орган ризикує стати «ручною» установою, де в залежності від ситуації застосовуватиметься або не застосовуватиметься практика, напрацьована упродовж минулих років.

Не менш плачевним для Комітету може стати відтік професійних кадрів на фоні низького інтересу потенційних кандидатів на вакансії в антимонопольному органі.

Насамкінець, малоперспективно виглядають уже на старті програшні для АМКУ судові процеси, ініційовані відповідачами у найбільш гучних справах регулятора за підсумками 2019-го.

  1. Монолітна колегіальність

Після «чистки» державних уповноважених АМКУ набір новачків завершився таким фінальним складом Комітету:

  1. Юрій Терентьєв (голова АМКУ, який скеровував до Офісу президента список членів АМКУ для звільнення – усіх, крім себе).
  2. Ольга Піщанська (перша заступниця Голови Комітету, очолювала закупівельний напрямок у «АрселорМіттал» у той же період, коли Юрій Терентьєв був генеральним юрисконсультом цього підприємства).
  3. Дар’я Чередніченко (заступниця Голови Комітету, прийшла в АМКУ з «Metro Cash & Carry Україна», де працювала разом з Юрієм Терентьєвим).
  4. Ніна Сидоренко (заступниця Голови Комітету, Сидоренко і Терентьєв були однокурсниками у КІМО з колишнім замголови Адміністрації президента Олексієм Філатовим).
  5. Марія Процишен (державна уповноважена, вважається близькою до Терентьєва, що підтверджується відповідними голосуваннями Процишен у ключових справах).
  6. Ірина Копайгора (державна уповноважена, донька викладача Криворізького економічного інституту Івана Копайгори, на лекціях якого Володимир Зеленський вивчав теорію держави і права, у цьому ж вузі працює батько президента).
  7. Наталія Буроменська (державна уповноважена, екс-юристка компанії «Водафон» та дружина відомого юриста Михайла Буроменського, знайомого з Борисом Ложкіним).
  8. Ольга Нечитайло (державна уповноважена, колишня працівниця АМКУ, що займалась питаннями ДТЕК, останні два роки працювала у BRDO під керівництвом нинішнього прем’єр-міністра Олексія  Гончарука і нинішнього міністра енергетики Олексія Оржеля. На початку вересня АМКУ підписав з BRDO договір про співпрацю).
  9. Сергій Тищик (державний уповноважений, газовий трейдер, у 2014-2017 роках був керівником дочірнього підприємства «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз»).

Проста математика: четверо з восьми державних уповноважених так чи інакше пов’язані з чинним головою АМКУ. Додайте його голос – і декларована колегіальність у прийнятті будь-якого рішення не викликатиме сумніву хіба що у найбільш довірливих.

  1. Вибірковість підходів

У другій половині 2019-го «Наші гроші» все частіше фіксували вибіркове застосування антимонопольниками власної практики у вирішенні питань різного радіусу дії. Численні неспівпадіння траплялись як при розгляді державними уповноваженими тендерних скарг, так і при визначенні ними розміру штрафу для відповідачів у справах про порушення конкурентного законодавства.

Немає жодного натяку на те, що у 2020-му щось зміниться. А зважаючи на уже згаданий склад державних уповноважених, послідовність Комітету може врешті полягати лише в тому, що регулятор послідовно підтримуватиме те, що треба підтримати.

  1. Реформа територіальних відділень

План голови АМКУ Юрія Терентьєва щодо скорочення кількості територіальних відділень, що вперше пролунав у 2017-му, буде реалізований вже весною 2020 року.

В Комітеті обіцяють, що наслідками реформи стануть:

  • Скорочення адміністративних витрат Комітету, що призведе до гнучкої та ефективної системи із захисту конкуренції;
  • Отримання міжрегіональними відділеннями найсучаснішого методологічного забезпечення, співробітники отримають кращу матеріальну винагороду;
  • Уніфікація правозастосування в регіонах;
  • Зниження залежності від обласних органів влади, що має дозволити ефективніше боротися із антиконкурентними діями цих органів влади
  • Зниження потенційних корупційних ризиків.

Усе це вже невдовзі вдасться перевірити. Проте треба пам’ятати і про загрози, які несе реформа. Одна з них – зменшення контролю регулятора в регіонах при активному курсі країни на децентралізацію. Фактично, замість того, щоб робити сильнішими територіальні відділення у кожному окремому регіоні, голова АМКУ вирішив скоротити їхню кількість та відійти на кілька кроків осторонь. З іншого боку, централізація влади в середині антимонопольного органу від цього стане лише стрункішою. Якщо все до цього йшло – то ось воно, уже на підході.

  1. Прокляття звільнень

У цьому році з центрального апарату АМКУ звільнились понад 50 працівників. Це майже вдвоє більше, ніж у 2017-му. Норма по звільненню спеціалістів за весь 2018-ий була фактично виконана вже за дев’ять місяців поточного року.

Сумна статистика не викликає подиву, якщо взяти до уваги заробітні плати працівників АМКУ, а саме їхній діапазон – прірву, що простягається між ЗП менеджерів АМКУ та ЗП спеціалістів.

Як стрімко скорочуватиметься штат антимонопольних органів по регіонах можна лише здогадуватись. Єдине, що відомо напевне, після суттєвих втрат професійних кадрів, відтворити їхній резерв буде нелегко. І це буде робота не на один календарний рік.

  1. Малоприємні судові процеси за ключовими справами 2019-го

Найбільш гучні справи 2019 року можуть принести Комітету найбільш неприємні програші у суді.

Йдеться, з-поміж іншого, про рішення АМКУ щодо примусового поділу монополіста – групи компанії «Азот». Про основну небезпеку щодо судового захисту цього рішення регулятора писала колишня державна уповноважена Агія Загребельська.

На порядку денному будуть захист рішень по цигарковому картелю, «Коруму», облгазах Фірташа та інші. Тож, в новому році АМКУ знадобиться хороший штат юристів.

Блог від: Юлія Костюк