Проспиртовані. Збільшиться чи зменшиться алкоголізм у українців внаслідок демонополізації спиртової галузі?
Автор публікації – Агія Загребельська, держуповноважена АМКУ у 2015-2019 роках
– Це горілка? – слабо запитала Маргарита.
Кіт підстрибнув на стільці від образи.
– Та що ви, королева, – прохрипів він, – хіба я дозволив би собі налити дамі горілки? Це чистий спирт!
М. Булгаков «Майстер та Маргарита»
15 листопада 2019 року парламент розглянув президентський законопроект №2300 щодо лібералізації діяльності у сфері виробництва спирту та прийняв його за основу із скороченням строків підготовки.
Законопроект, що складається з 358 слів, передбачає повне знищення державної монополії на виробництво та оптову торгівлю спиртом. Якщо за діючим законом цим займатись можуть лише державні підприємства, то законопроектом пропонується надати це право суб’єктам господарювання будь-якої форми власності за умови одержання ліцензії. Також на два роки вводяться обмеження по імпорту – ввозити спирт в Україну із-за кордону зможуть лише державні підприємства, спеціально уповноважені на це урядом.
В той же час уряд та Офіс президента заявили про наміри щодо приватизації ДП «Укрспирт». Саме це держпідприємство і є носієм державної монополії на виробництво та оптову торгівлю спиртом. Заступник голови ОП Юлія Ковалів заявила, що приватизація “Укрспирту” принесе країні не менше 5 млрд грн.
Тобто президентський законопроект пропонує дозволити виробляти спирт приватним компаніям, а урядова концепція передбачає продаж державних заводів-виробників спирту.
Зазначені два процеси є пов’язаними між собою. Від моделі демонополізації залежить, чи буде держава разом із заводами продавати монополію (ексклюзивне право на виробництво спирту), або все ж таки продаватись будуть тільки заводи. Однак достеменно алгоритм наразі невідомий, і дії держави викликали критику з боку окремих експертів, представників ринку тощо.
Давайте проведемо власний тест на «зрадо-перемогу» для запропонованого державою сценарію.
Перемоги: наміри держави щодо демонополізації та приватизації
Державна монополія на ринку алкоголя може бути виправдана єдиною метою: захист життя та здоров’я українців. Якщо українці менше п’ють, і якщо вже п’ють то якісний алкоголь – то державна монополія ефективна.
Світовим досвідом доведено, що монополія на виробництво спирту або алкоголю такі цілі не досягає. Успішні приклади в інших країнах стосуються лише монополії на роздрібні продажі алкоголю.
Успіх побудований на тому, що державна роздрібна монополія не зацікавлена у збільшенні продажів, лояльніше відноситься до ринкових обмежень та спроможна виконувати державну функцію контролю за якістю. А тому «казенні винні лавки» більш охоче НЕ ПРОДАЮТЬ алкоголь неповнолітнім та людям напідпитку.
Так, виробники змагаються за те, щоб їх товар потрапив на полиці державного монополіста. Але той вже не змагається ні з ким за те, щоб продати цей товар кінцевому споживачу. Відповідно маємо менший рекламний тиск на споживачів будь-якого алкоголю.
Державна монополія на виробництва спирту, в свою чергу, не здатна істотно вплинути на зменшення споживання алкоголю населенням та суттєво вплинути на його якість. Натомість, породжує корупцію та тіньовий ринок, що ми спостерігаємо роки поспіль в Україні, незалежно від зміни президентів, урядів, міністрів та прокурорів.
Тому демонополізація та приватизація – однозначно добре та це потрібно робити. Питання лише в тому, як? І саме в розрізі «як» точаться дискусії, та держава в цих обговореннях, на жаль, демонструє некомпетентність, прагнення до фасадних реформ та небажання витрачати час та ресурси на відпрацювання ефективних моделей.
Зради. Що не так з демонополізацією?
Перше. Держава не презентувала нову модель функціонування алкогольної галузі.
Поки все виглядає так, що чиновники, які займаються цим питанням, не мають чіткої програми реформування. Демонополізація презентується як один з кроків, але уявлення про весь шлях немає. В той час як успішна реконструкція можлива лише за умови наявності цілісної програми реформи з етапами, строками, відповідальними виконавцями та прогнозованими наслідками кожного етапу.
На це також звертається увага у висновку Головного науково-експертного управління Ради:
«Прийняттю рішення щодо зміни моделі спиртової галузі, на наш погляд, мав би передувати значно ґрунтовніший аналіз її поточного (у динаміці хоча б за останні 5 років, в тому числі із зазначенням методики оцінки параметрів тіньового обігу спирту) та очікуваного (хоча б на середньострокову перспективу, з визначенням ймовірних ризиків та загроз, переваг та вигод, в тому числі в частині перспектив приватизації та її ефективності (як для галузі, так і для бюджету) при різних моделях галузі – монополізованої та демонополізованої, відповідно, зміни структури ринку – за суб’єктним складом, за співвідношенням легального та тіньового сегментів тощо) станів (виробничого, фінансового, конкурентного, в тому числі на зовнішніх ринках, тощо), аніж представлений у пояснювальній записці до проекту».
Друге. Здоров’я українця не стоїть в центрі уявної «деолігархізації».
Чиновники говорять про надходження до бюджету, про боротьбу з корупцією, про зменшення тіньового ринку. Однак на питання «чи будуть українці менше пити, чи більше після реформи?» відповіді не має.
На засіданні парламенту голова підкомітету з питань промислової політики Євген Шевченко («Слуга народу») зазначив, що планується також демонополізація олігархічних кланів, які виробляють горілку, тому що практично весь ринок захоплений чотирма компаніями.
По-перше, не зрозуміло про яких олігархів-виробників алкоголю, говорив депутат, адже якраз в цій галузі класичних олігархів ми навряд чи побачимо. А по-друге, не є зрозумілим, якої мети хоче досягнути держава замінивши кількох великих гравців на ринку виробництва горілки, на десятки менших. Навряд чи це призведе до того, що українці стануть менше пити, а горілка буде якіснішою. Тим більш в Україні ще немає і навряд чи буде найближчим часом ефективна система контролю, яка дозволить державному «оку» слідкувати за десятками або сотнями компаній-виробників.
Третє. Модель «спочатку демонополізація, потім приватизація» призведе до продажу державних заводів за ціною металобрухту.
Багато експертів говорили про те, що у державних заводів застаріла матеріально-технічна база, вони мають численні борги та ніхто достеменно не знає, що взагалі там відбувається (від «Наших грошей»: докладніше в інтерв’ю т.в.о. голови «Укрспирту» Юрія Лучечка).
Отже одна з найбільших цінностей таких заводів для інвестора – ексклюзивне право на виробництво спирту. Якщо це ексклюзивне право у заводу забрати, то більшість інвесторів підуть по шляху отримання ліцензії та будівництва нового заводу з сучасним обладнанням. А тому спиртову галузь при такому сценарії чекатимуть безумовні скорочення зайнятих людей.
Під час розгляду законопроекту депутат Шевченко зазначив, що між першим та другим читанням цей недолік буде усунено та введено мораторій на 2 роки на будівництво нових заводів. Однак, залишається незрозумілим, чи призведе цей крок до бажаного результату: продаж заводів за найкращу ціну. Оскільки не проведено аудит підприємств і ринкову оцінку активів, то держава достеменно не знає, які з об’єктів реально чи потенційно прибуткові, які ж не будуть однозначно користуватись попитом. Відповідно навряд чи можна розраховувати на продаж за найкращою ціною для країни.
Четверте. Невідомо як держава буде регулювати та контролювати спиртову галузь після демонополізації.
Тривалий час виробництво спирту було виключною монополією держави. Не дивлячись на вірність руху в напрямку демонополізації, це не може бути простим процесом: зранку прокинулись та ринок відкритий. Адже виробництво адиктивного товару, який несе шкоду для життя та здоров’я людини, здатен викликати хворобливу залежність та вживання якого засуджується суспільством, повинно бути предметом пильної уваги з боку держави. А контролювати державну монополію та конкурентний приватний ринок – дві великі різниці. При цьому законопроект взагалі не містить даних, яка в нових конкурентних умовах буде роль держави на цьому ринку, повноваження та обов’язки. Та за якими правилами нові учасники нового ринку будуть діяти.
Ми будемо і далі уважно слідкувати за процесом реформування спиртової галузі та ділитись з вами своїм аналізом та висновками.
Блог від: Агія Загребельська