Реконструкція АМКУ. Акт 1: «Недонезалежність»
08.11.2019   //   236 Переглядів

Незалежність – доля небагатьох.
Вона – привілей сильних.

(Фрідріх Ніцше)

7 листопада на Міжурядовій зустрічі з питань реформування конкурентного законодавства України представники парламенту та уряду презентували своє бачення реформування АМКУ.

Почнемо з презентованих змін, які можна віднести до перемог в напрямку незалежності Антимонопольного комітету.

Парламент призначає та звільняє голову і членів АМКУ. Голова Комітету вже сьогодні призначається та звільняється Верховною Радою. Державні уповноваженні до 2000 року також призначались та звільнялись парламентом. Однак потім їх віддали президенту, що зробило членів Комітету фактично залежними від волі президента. Нинішній президент хоче як і його попередник, що займав посаду у 2010-2014 роках, мати право одноособово звільняти членів Комітету і навіть відстоює цю опцію в судах. Для того, щоб нарешті витягнути АМКУ з під каблука адміністрацій та офісів президентів – це обов’язковий, необхідний та важливий крок.

АМКУ перетворюється з ЦОВВ у державний орган зі спеціальним статусом. На сьогодні в Законах «Про Кабінет міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади» та «Про Антимонопольний комітет України» в статусі Комітету є плутанина, яку уряд трактує на свою користь. Як наслідок, це покладає на буцімто незалежний Комітет низку обов’язків щодо погодження певних фінансових, кадрових та інших питань з Урядом або окремими міністерствами. Іноді такі погодження можуть містити елементи «помсти» Комітету за вже прийняті рішення, або торгів – за майбутні. Прибрати все це – однозначно вірний та перезрілий крок.

На цьому перемоги в напрямку незалежності Комітету закінчились. Тепер про зради.

Представники Уряду та парламенту вирішили легалізувати давно існуючий квотний принцип призначення членів Комітету: 5 від президента, 2 від уряду, 2 від парламенту. Про що іде мова?

Враховуючи те, що вісім членів комітету призначались президентом на підставі подання прем’єр-міністра, це було завжди певним компромісом між вищими посадовими особами держави. Однак компроміс був «понятійний», та особливо про нього ніхто не поширювався, крім журналістів, які висували свої версії «хто-чий». Від закріплення цього компромісу в законі не стане по суті ні краще, ні гірше. Хіба що простіше, бо все буде легально. Знов з-під стола будуть діставатись друзі, колеги, родичі колег, знайомі батьків, однокурсники, сусіди, куми, які не маючи досвіду в галузі конкурентного права, та тільки перед самим призначенням навчившись промовляти назву відомства без помилок, заїдуть в кабінети. А як вони будуть дякувати за такі призначення, ми спостерігаємо, на жаль, роки поспіль.

Якщо ми хочемо призначити найкращих, найефективніших та незалежних – критеріями повинен бути досвід, професіоналізм та довіра суспільства до кандидата. Та ні в якому разі не близкість до того чи іншого високопосадовця.

Зарадити цьому може лише прозорість конкурсної процедури призначення, яка повинна в себе включати кваліфікаційні критерії до кандидатів на посаду, оприлюднення інформації щодо пошуку претендентів, можливість бажаючих направити свою пропозицію щодо призначення, конкурентний та неупереджений відбір тих, кого будуть пропонувати до голосування в парламенті. Сукупно це дозволить на етапі вибору кандидату хоча б спробувати відсіяти одіозних і некваліфікованих персонажів.

На міжурядовій зустрічі лунали слова про підвищення фінансового забезпечення Комітету та заробітних плат працівникам відомства. Однак, ніякої конкретики, як це буде зроблено, не було зазначено. Не додає оптимізму й той факт, що в проекті державного бюджету на 2020 рік видатки на АМКУ залишились на рівні 2019 року. А це середня заробітна плата майже половини співробітників на рівні 7-10 тис грн., відсутність паперу, техніки, коштів на експертизи та багато чого іншого.

В розвинених країнах бюджетну автономію конкурентного відомства забезпечує одночасне застосування двох інструментів:

  • довгострокове планування – визначення бюджету конкурентного відомства на багаторічну перспективу, а не щорічно;
  • диверсифікація джерел фінансування – джерела фінансування повинні бути змішаними, та не залежними у своїй питомій вазі від уряду та політиків (фіксований відсоток від сплачених податків та зборів компаніями/плата за окремі послуги відомства/фіксований відсоток від сплачених штрафів порушниками).

Без підняття зарплат очікувати інтелектуальної та політичної незалежності Комітету теж не доводиться.

Тому в підсумку, на жаль, не дивлячись на багато хороших та правильних слів, що лунали, в частині незалежності АМКУ поки маємо тільки «недоперемогу». Однак точно знаємо як легко та просто перетворити її у справжній прорив, що зробить конкурентне відомство незалежним, а значить сильним. Якщо розмови про незалежність були щирими, сподіваюсь урядовці та парламентарі дослухаються.

Мої пропозиції що і як варто зробити вже оприлюднювала раніше:

https://biz.censor.net.ua/columns/3139208/retsept_zahistu_amku_vd_tisku_poltikv

Агія Загребельська