Недоліки «ігрового» законопроекту №2285: провал самообмежень і гроші в нікуди
06.11.2019   //   8 Переглядів

Законопроект про державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор №2285  законопроект лобіює інтереси азартного бізнесу.

Слів «відповідальна гра», на яких базується легалізація азартних ігор в розвинених країнах, в законопроекті майже нема. Є декларативний обов’язок оператора дотримуватись принципів відповідальної гри без переліку цих принципів, їх опису та критеріїв, яким відповідальна гра повинна відповідати тощо.

Ч. 3 ст. 16 організаторам азартних ігор забороняється пропонувати в якості винагороди за участь в азартній грі алкогольні напої, пиво, слабоалкогольні напої чи тютюнові вироби. Але пропонувати їх в будь-якій іншій формі та вживати не заборонено.

Відповідно до ст. 17 законопроекту фізична особа може самостійно обмежити себе в участі в азартних іграх на термін від шести місяців до трьох років. Для цього потрібно особисто подати організатору азартних ігор або Комісії письмову заяву про самообмеження і пред’явити посвідчення особи. Необхідність особистої явки гравця до організатора азартних ігор є нонсенсом та сумнівним з точки зору фізичної реалізації, враховуючи необхідність знайти місцезнаходження організатора та зафіксувати факт подання заяви.

Урядова Комісії по розвитку та регулюванню азартних ігор, судячи по законопроекту, не матиме територіальних відділень. Отже людина з віддалених регіонів повинна витратити значний час та кошти для подання такої заяви. На додаток ще й передбачені випадки, коли такій людині заява може бути повернута без розгляду у зв’язку з помилками при оформленні.

Законопроектом не передбачено в рамках яких процесуальних норм суди розглядатимуть позови родичів щодо обмеження особи в праві брати участь в азартних іграх. А також час протягом якого такі судові рішення повинні бути виконані Комісією та суб’єкта, який звертається до Комісії з таким рішенням.

Законопроект не передбачає виключного переліку методів ідентифікації гравця, та дозволяє організатору азартних ігор передбачити свої правила ідентифікації, які на думку організатора дадуть змогу достовірно ідентифікувати особу та її вік. Таким чином не можна виключати, що бажаючі приховати своє відношення до азартної гри (політики, чиновники, правоохоронці, злодії) зможуть грати по «лівим» посвідченням.

Не передбачено право гравця «на забуття» в онлайн азартних іграх, коли всім операторам заборонено надсилати останньому будь-яку інформацію.

Виписані в законопроекті інструменти регулювання та контролю азартних ігор в мережі Інтернет декларативні та недієві на практиці. Законопроект не містить обмежень щодо комп’ютерних ігор «на гроші».

Законопроект дозволяє рекламу азартних ігор фактично без обмежень, в тому числі зовнішню та іншу, яка є доступною для неповнолітніх. Також не має обов’язку розміщувати на рекламних матеріалах інформацію про шкоду від азартних ігор.

Законопроектом не регламентовано відстань до окремих категорій об’єктів (наприклад школа), в межах якої не може розміщуватись казино або зал гральних автоматів.

Законопроект навіщось дозволяє розміщувати гральні автомати поза межами казино.

Передбачена відстань розміщення букмекерського пункту, наприклад від школи, не ближче 150 метрів, що є недостатнім.

Не передбачена заборона розміщення банкоматів, ломбардів  тощо на певній відстані від гральних закладів.

Відповідальність за порушення, в тому числі за організацію нелегальних азартних ігор передбачена у вигляді штрафу. Що, враховуючи можливість мати в користуванні (не на праві власності) приміщення та обладнання, не буде мати стримуючого ефекту від вчинення порушень.

Непрозоре витрачання коштів азартного бізнесу на «хороші цілі» закладено у ст. 14.

У спецфонді Державного бюджету буде створено Фонд підтримки медицини, спорту та культури, у який і будуть спрямовані кошти з ліцензійних платежів операторів. За різними оцінками, держава планує збирати від 2 до 8 мільярдів гривень на рік. При цьому не передбачено, який гарантований відсоток ліцензійних платежів буде спрямований до цього Фонду, в якому відсотковому відношенні ці кошти будуть розподілятись за різними напрямками та який контроль за наповненням та витратами цього фонду буде мати громадськість.

Крім цього передбачено, що діяльність Комісії буде також фінансуватись за рахунок цього фонду. Отже, остання буде зацікавлена видавати більше ліцензій та сертифікатів, а значить збільшувати кількість закладів, операторів та обладнання, що буде мотивувати її розвивати азартні ігри, що є шкідливим для суспільства. А значить кошти фонду будуть витрачатись, в  тому числі, на розвиток азартного бізнесу, хоча повинно бути навпаки.

Слабкий «face control» оператора на вході на ринок полягає в тому, що не передбачено вимог щодо доброчесності засновників та кінцевих бенефіціарів ігрових компаній.

Не передбачено алгоритму обов’язкової та максимально повної перевірки інформації про кінцевого бенефіціара, який перш за все повинен не допустити замаскований вхід на ринок резидентів держави-агресора, які на сьогодні в ЗМІ називаються одними з основних лобістів такої легалізації.

Бажаючі отримати ліцензію спочатку торгуватимуться на аукціоні та лише після перемоги перевірятимуться на відповідність вимогам закону, що створює площину для маніпуляцій та корупції.

Далі буде…

Раніше було:

Недоліки «ігрового» законопроекту №2285: маскування ігрових автоматів та вбивство нормальної лотереї

Агія Загребельська, Юрій Ніколов