Легалізація азартного бізнесу по сценарію №2285 – це катастрофа для українців

06.11.2019   //  

Ми дозволили собі такий жорсткий висновок у заголовку через провал головної місії законопроекту №2285 «Про державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор».

Поточна редакція законопроекту ніяк не вичищає з вулиць наявну навалу гральних салонів. Хоча саме це обіцяв президент Володимир Зеленський, анонсуючи довгоочікувану легалізацію азартного бізнесу. І саме цього очікують українці, що отримали розквіт ігорних салонів саме після їх заборони десять років тому.

Головна новина така: після Нового року легального грального бізнесу в Україні не з’явиться.

Справа в тім, що для роботи легальних казино, лотерей, ігрових салонів, букмекерів, покерних клубів, та ігор в інтернеті потрібно буде створити державну онлайн-систему, до якої потрібно буде підключати все існуюче гральне обладнання. Створення такої системи державним коштом з урахуванням тендерних процедур може затягнутись на багато місяців.

При цьому займатись цією системою має урядова Комісія з розвитку та регулювання азартного бізнесу, яке також не буде створена в одну мить. І різні порядки та протоколи не будуть виписані ще довго.

І ліцензії на право займатись азартним бізнесом швидко не роздадуть. І нові оператори не швидко сертифікують все обладнання та підключать його до онлайн-системи.

Оціночно всі ці процедури можуть зайняти щонайменше півроку. Тобто навіть якщо Рада прийме закон у листопаді, то раніше наступного літа очікувати появи легальних гральних салонів – не варто.

Однак виходячи саме з цього варто очікувати іншої новини – проблем у міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.

Законопроектом пропонується одномоментно закрити всі існуючі ігрові салони з 1 січня 2020 року. Проконтролювати це закриття муситиме Національна поліція. Але їй дають руки лише один інструмент – адміністративні штрафи за незаконний ігровий бізнес. Чи впораються поліцейські з завданням закрити всі салони по всій Україні в таких обставинах, враховуючи, що саме під наглядом цих поліцейських ці лотомутанти розквітли в останні роки?

Це не риторичне питання. Бо якщо нелегали залишаться відкритими – президент Володимир Зеленський муситиме питати за цей провал саме з міністра Арсена Авакова, який залишився в уряді від минулої влади саме під особисті гарантії Зеленського.

А тепер залишимо політичні інтриги та давайте розглянемо концептуально – на скільки катастрофічний сценарій легалізації пропонується в обгортці №2285 на довгострокову перспективу.

Десять років в Україні весь азартний бізнес, крім лотерей, є забороненим. Протягом всього цього терміну до парламенту подавились чисельні законопроекти, спрямовані на легалізацію азартних ігор, однак жоден з них так і не був прийнятий. Враховуючи недієвість повної заборони азарту, яка доводиться як українським, так і світовим досвідом, легалізація – є правильним кроком.

Світові моделі легалізації можна умовно розділити на дві:

1. Легалізація, основною метою якої є захист життя, здоров’я, прав та інтересів громадян;
2. Легалізація задля залучення інвестицій та наповнення державного бюджету.

Класичним варіантом другої моделі є Лас Вегас, Макао, Монте-Карло. Першу ж модель обрала переважна більшість європейських країн.

Азартні ігри відносяться до категорії адиктивних товарів, тобто тих, що мають мінусову цінність, попит на них засуджується суспільством та вони здатні викликати хворобливу залежність. Тож держава, обираючи модель, повинна враховувати думку більшої частини суспільства. Відповідно уряд України, зробивши вибір на користь першої чи другої моделі, повинен знати, чого хочуть українці: заробляти на азартному бізнесі чи максимально можливо не бачити його на вулицях своїх міст?

Далі, обравши модель, під неї вибудовується законодавство: або норми виписуються таким чином, щоб цей бізнес розвивався та приносив більше доходів, або максимально обмежується до рівня, щоб безпечно задовольнити попит менше 10% азартного населення.

Відповідно до публічної комунікації вищих посадових осіб України, можна зробити висновок, що держава обрала другу модель легалізації. Адже розмови ідуть про азартний туризм, про залучення інвестицій для будівництва готелів, про наповнення державного бюджету.

Така публічна комунікація відповідає змісту самого законопроекту, який фактично спрямований на розвиток азартного бізнесу в України, а не на максимальне його обмеження до соціально безпечного рівня в інтересах життя та здоров’я громадян.

При цьому така модель не співпадає з позицією українців, адже численні соціальні опитування, що проводились протягом цих десяти років, свідчать про те, що більша частина українців проти грального бізнесу, не зважаючи на можливість за рахунок нього поповнити державний бюджет.

Зазначене пояснюється тим, що українці:

• ментально не азартна нація;
• не вірять у чесну гру та можливість виграти;
• не довіряють чиновникам та впевнені, що додатково отримані бюджетом кошти все одно розкрадуть;
• мають низький рівень доходів, що не дозволяє витрачати їх на подібні розваги;
• не мають державних програм профілактики, лікування та реабілітації лудоманів, а отже знають про чисельні випадки самогубств, арештів тощо внаслідок цього захворювання;
• не вірять в спроможність державної машини контролювати та регулювати цей бізнес, а також карати за порушення, отже впевнені, що азарт буде поширюватись та «грати без правил», бо чиновники корумповані та безпорадні.

Отже, модель легалізації, що пропонується державою, не співпадає з моделлю легалізації, на яку готові погодитись більше 90% не граючих українців. Що не є правильним кроком, адже в такому варіанті легалізація наштовхнеться на суспільний супротив та невдоволення. Тим більш причини, з яких українці не погоджуються з такою моделлю, є об’єктивним, правдивим та реалістичним сценарієм запропонованої законопроектом моделі легалізації. Що в підсумку, з високою долею вірогідності, призведе до катастрофічних наслідків для життя та здоров’я громадян та майбутнього покоління, при цьому не компенсувавши жодним чином нанесену шкоду.

Приклади норм законопроекту, які підтверджують вищезазначене, ми зібрали в окремі публікації:

• Маскування ігрових автоматів та вбивство нормальної лотереї
• Провал самообмежень і гроші в нікуди
• Неспроможний регулятор з корупційними ризиками

Інтегральний висновок такий. Законопроект містить таку кількість недоліків, що, на нашу думку, простіше написати новий, ніж повністю переробляти цей.

Блог від: Агія Загребельська, Юрій Ніколов