Замкнутий ланцюг: навіть прокурор не може покарати замовника за невмотивоване підняття ціни на газ
29.10.2019   //   421 Переглядів

Автор публікації – колишня держуповноважена АМКУ Агія Загребельська.

Свіже рішення Північного апеляційного госпсуду підтвердило існування чорних дір у закупівлях газу для опалення. Навіть прокурор не може сам по собі, хоч навіть і в інтересах держави, оспорювати додаткові угоди про підвищення ціни блакитного палива.

Уманський національний університет  садівництва у січні 2018 року за результатами тендеру уклав угоду з ТОВ «Євроенерготрейд» на постачання газу для Тальнівського коледжу по 9 630 грн за тисячу кубометрів. А вже наступного дня після укладення угоди – замовник і постачальник уклали додаткову угоду про підвищення ціни до 10 593 грн.

Місцева прокуратура звернула увагу на таке швидке підняття ціни і оспорила в інтересах замовника додаткову угоду.

Прокурор посилався на те, що додаткова угода  була укладена   на наступний день після укладення договору за результатом закупівлі. Тоді як експертний висновок, яким підтверджувались діапазони коливання цін на газ, існував вже на момент укладення договору. А значить фірма добровільно погодилась укласти договір за ціною нижче ринкової.

Також прокурор зазначав, що відповідно до інформації ГУ статистики у Черкаській області індекс споживчих цін на природний газ був сталим та не змінювався.

У зв’язку з чим заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки просив суд визнати недійсною додаткову угоду про підвищення ціни договору.

Суд першої та апеляційної інстанції відмовили прокурору в задоволенні позову з підстав відсутності у нього повноважень виступати в якості позивача у подібних правовідносинах.

Так, суд зазначив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

– якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

– у разі відсутності такого органу.

При цьому суди встановили, що Міністерство освіти і науки України не має повноважень на представництво інтересів держави у сфері публічних закупівель, а отже позов було подано прокурором в інтересах органу, який не може виступати позивачем по подібним справам.

Такими органами-позивачами могли б бути Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Державна аудиторська служба України. Однак і в їх інтересах прокурор не міг подати такий позов, бо ним не вживалися заходи щодо спонукання Міністерства економічного розвитку і торгівлі та Державної аудиторської служби України до подання ними позову у справі.

Отже, підсумовуючи, маємо наступне- прокурор може звернутись з позовом про визнання недійсним додаткової угоди про підвищення ціни до договору про закупівлю у таких випадках:

– якщо позов подається або в інтересах замовника, або МЕРТу, або ДАСУ;

– якщо прокурор вжив належні та вичерпні заходи для спонукання зазначених вище органів до подання ними позову від свого імені.

Що ми маємо в підсумку для сфери закупівель завдяки такій судовій практиці?

З одного боку, все вірно. Прокуратура не повинна бути альтернативним позивачем та за відсутності для цього обґрунтованих причин втручатись у господарські відносини, подаючи позови у інтересах однієї зі сторін договору, навіть якщо ця сторона державна.

Такою обґрунтованою причиною може бути як раз бездія державної сторони, яка наносить шкоду державному бюджету, а значить кожному з нас – платників податків. І саме в таких випадках прокуратура повинна іти в суд від нашого імені – десятків мільйонів українців, що наповнюють казну своїми грошима, які потім не зовсім економно та ефективно витрачають на процедурах закупівель.

Але з іншого боку, коли на наступний день після підписання договору замовник укладає додаткову угоду про підвищення ціни на газ на підставі експертного висновку, що був наданий до підписання договору, хіба такі дії не містять ознаки кримінального правопорушення? Чому компанія торгується на аукціоні, опускає ціну нижче за всіх, щоб саме з нею уклали договір, а потім по домовленості із замовником одразу її піднімає?

Чи можна говорити в такому випадку, що бездіяльність замовника та погодження на додаткову угоду достатньо обґрунтована підстава для втручання прокуратури в судовий процес?

Суд посилається на те, що ми маємо контролюючі органи: МЕРТ та ДАСУ. Але чи бачили ми хоч раз, щоб МЕРТ виступав позивачем в суді щодо визнання недійсною додаткової угоди із замовником з якогось маленького міста, розташованого за сотню кілометрів від самого МЕРТу? Чи має МЕРТ для цього ресурси, як людські, так і фінансові? Та чи повинно взагалі міністерство цим займатись?

Щодо ДАСУ, то аудитори можуть зазначити, що нема порушень, а можуть написати, що є. Все залежить в тому числі від суб’єктивного відношення посадовця ДАСУ до тієї чи іншої ситуації. Тому розраховувати на них також не варто.

Отже маємо в підсумку рішення суду з правильно складеними літерами, але з небезпечно неправильними наслідками. Один з видів ефективної  зброї проти підвищення ціни договору допками – знешкоджений, а новий – не створений. Отже порушники можуть почувати себе в більшій безпеці. Їх інтереси – захищені. Чого, на жаль, не можна тенденційно сказати про платників податків:(

Агія Загребельська