Депутати хочуть переділити ринок цигарок радянськими методами регулювання «маржі» бізнесу
14.10.2019   //   69 Переглядів

Автор публікації – колишня держуповноважена АМКУ Агія Загребельська.

Верховна рада 4 жовтня прийняла законопроект 1049 разом з  поправкою, що була внесена народними депутатами О.Юрченком та О.Дубинським. Поправка встановлює мінімальний(!) розмір маржі, яку повинні заробляти оптові та роздрібні продавці сигарет. Це – погана ідея.

 

  1. Який буде механізм регулювання маржі?

 

В Україні регулюється максимальна роздрібна ціна сигарет (МРЦ) – це ціна, вище якої цигарки не можуть коштувати в магазинах та кіосках. МРЦ встановлюється виробником ще на етапі виготовлення цигарок і саме ця ціна друкується на сигаретних пачках фабричним способом (див. фото). З МРЦ виробник відразу сплачує податки. Сьогодні вже понад 60% від МРЦ масової продукції – це чиста вартість виробництва сигарет плюс податки та акциз.

Депутатська поправка змушує виробників продавати цигарки оптовикам за ціною не більше ніж 80% від МРЦ, а оптовик продаватиме роздрібним мережам за ціною не більше ніж 87% від МРЦ.

Тобто маржа роздрібу стане не меншою 13%, а маржа оптовиків – не менше 7%. Окрім цього фактично забороняються перепродажі між оптовиками, бо вони можуть купувати цигарки тільки до 80% від МРЦ, а цю ціну можуть дати лише виробники.

 

  1. Чим депутати обґрунтовують таке суттєве втручання у вільний ринок та запровадження нетипового для ринкової економіки регулювання маржі?

 

Монополією компанії «Тедіс Україна».

З часів президенства Януковича в Україні процвітає цигарковий монополіст «Тедіс». Саме ця компанія з 2011 року є ексклюзивним покупцем сигарет у виробників. Та всі інші продавці сигарет вимушені купувати їх тільки у «Тедіс», забезпечуючи компанії річний оборот у розмірі понад 50 мільярдів гривень.

Після втечі Януковича «Тедіс» зберіг свій вплив. Антимонопольний комітет, Генеральна прокуратура, Міністерство внутрішніх справ та низка інших державних органів швидко полишали спробу демонополізації ринку та припинення правопорушень на ньому, погрузнувши в кулуарних домовленостях.

Тепер депутати, визнаючи безпорадність та неефективність Антимонопольного комітету, пропонують боротись з монополіями регулюванням маржі. Мовляв, якщо ми поставимо маржу роздрібу не менше 13%, «Тедіс» буде вимушений ділитись частиною своїх доходів. А виробники, які завдяки «Тедісу» заробляють більше, будуть мати менший заробіток, та можливо почнуть розмірковувати над тим, щоб замінити «Тедіс» на іншого оптовика.

 

  1. Чому такий крок не дасть очікуваних результатів та є занадто ризикованим для ринкової економіки?

 

Оптовикам встановлюють маржу не менше 7%. А це значить, що заробіток «Тедіса» не зменшиться, а навпаки збільшиться, бо сьогодні його маржа складає близько 4%.

Також ми говорили вище, що ця норма фактично забороняє перепродаж цигарок між оптовиками, а значить ланцюг перепродажу на ринку буде виглядати наступним чином: виробник – оптовик – роздріб. Цим єдиним оптовиком може залишитись «Тедіс», у якого можуть в черговий раз змінитись власники, або місце монополіста може зайняти нова компанія, у якої маржа вже буде не 4%, а майже вдвічі більше.

Як варіант, виробники можуть створити своїх оптових продавців, що будуть працювати з роздрібними покупцями. Тоді на оптовому ринку не буде «Тедісу» або його аналогу. Однак чи виграє від цього роздрібний ринок, велике питання. Адже ринок виробництва сигарет вже сьогодні має ознаки колективного монопольного становища. Якщо виробники з цього ринку перейдуть на рівень нижче – на оптовий продаж – то ознаки монопольного становища перейдуть і туди. Тобто монопольний стан оптового ринку залишиться.

При цьому в різних варіантах монополії – одноосібній монополії «Тедісу» або колективній монополії виробників – роздріб все одно буде в програші. Оскільки яке б регулювання маржі не запроваджувалось законами, монополіст завжди зможе «взяти своє» за рахунок креативних маніпуляцій. Одним з видів зловживання монопольним становищем є «пов’язані продажі», коли монополіст погоджується продати товар за умови купівлі іншого товару, робіт або послуг. Що може бути використано як один з інструментів зменшення маржі роздрібу з обіцяних законодавцями 13%, та збільшення маржі опту.

Така маніпуляція знайома багатьом українцям ще з часів СРСР, коли дефіцитні товари можна було купити лише «в нагрузку» з непотрібними. І саме з тих часів нам знайоме адміністративне регулювання планової економіки, яке і мало наслідком створення дефіцитів з усіма витікаючими наслідками.

У своєму бажанні зменшити ринкову владу монополіста через регулювання маржі, цін, строків і обсягів поставок, та всього ланцюжку ринкового процесу ми можемо дійти до ситуації, яку мали на енергетичному ринку. Тут АМКУ закрив справу проти монополіста, бо монополіст нібито немає ринкової влади, оскільки ця влада належить державним регуляторам.

Нема успішних світових прикладів, коли державне регулювання на заміну конкуренції призводило б до довгострокових позитивних результатів. Конкуренція на ринку не відновлюється за рахунок державного регулювання маржі приватного бізнесу.

Мені особисто, ця поправка нагадує анекдот про болі в животі, з якими пацієнт звернувся до хірурга, а той йому запропонував відрізати вуха. Депутати своєю поправкою відрізали «вуха» тютюновому ринку, але болі в животі не пройдуть.

Уявіть собі, що держава регулює, якою повинна бути торгівельна надбавка на каву, або на папір або ще на якийсь інший товар. У вас це викличе подив. Але в стінах парламенту серйозно взялись за регулювання тютюнового ринку, який не є природною монополією, замість того, щоб запустити Антимонопольний комітет. Саме АМКУ має боротись зі зловживаннями монополістів, відновлюючи конкуренцію на ринку. Якщо парламент буде боротись з кожною монополією державним регулюванням маржі, то через невеликий проміжок часу ми можемо взагалі знищити ринкову економіку.

Back in the USSR.

Агія Загребельська