Законопроект 2047-1: нові можливості для картеля “майданчиків”

17.09.2019   //  

Група народних депутатів партій «Слуга народу» та «Голос» два тижні тому внесла до парламенту законопроект №2047 про ліквідацію схеми «майданчиків-прокладок», які «паразитували» на державній «оціночній» базі ФДМУ. Цю схему журналісти ще рік тому нарекли «майданчиками Антона Яценка». І саме для її викорінення з законодавства і було розроблено 2047.

Однак швидкому і безболісному прийняттю законопроекту може стати на заваді альтернативний законопроект 2047–1, поданий групою інших депутатів «Слуги народу». Він не тільки ще більше цементує схему, а ставить в залежність від «картелю майданчиків» ринок нерухомості в Україні та успішність земельної реформи.

Майданчики, про які іде мова, це саме ті «прокладки», які депутати парламенту колишнього скликання «зацементували» в Податковому кодексі як посередників між громадянами та державною базою. За наслідком творчих задумів геніїв корупційних схем кожен громадянин України, щоб продати або купити квартиру, був вимушений сплачувати приватним «прокладкам» кілька сотень, а пізніше і більше тисячі гривень за просте звернення до державної бази оцінок майна. Не хочеш платити – не продавай свою нерухомість.

«Картель прокладок» вів довгу та виснажливу боротьбу із залишками посадовців, хто продовжував виступати проти. Апогеєм було прийняття депутатами поправок до кодексу, які заборонили Антимонопольному комітету розслідувати будь-які справи та торкатись будь-якої діяльності, пов’язаної з об’єктами інтелектуальної власності.

Народні депутати Верховної ради попереднього скликання подавали законопроекти на скасування схеми: Віктор Чумак, Тетяна Чорновол, Ігор Лапін… Але парламент в своїй більшості «загрався в кулуарні домовленості», які переважували не тільки інтереси громадян, а й здоровий глузд. Законопроекти, на жаль, тоді навіть не потрапили до зали голосування.

31 народний депутат партії «Слуга народу» та «Голос» наважились зазіхнути на корупційну схему, яка приносить її бенефіціарам мільйон гривень на день та внесли до парламенту законопроект 2047, який її повністю знищує, прибираючи приватних посередників з алгоритму взаємодії між державною базою та громадянами. Вони молодці, здатні на вчинок. Адже розслідуючи діяльність «прокладок» та роль Фонду у їх появі та процвітанні, я дуже добре ознайомилась з можливостями  творців та бенефіціарів схеми.

Однак наприкінці минулого тижня друга частина депутатів партії «Слуга народу» зареєструвала альтернативний законопроект 2047–1, який не просто залишає існуючий стан речей, а й збільшує грошові надходження для приватних майданчиків, підсилює та розширює їхній вплив, та віддає їм в заручники ринок нерухомості країни.

Мій короткий аналіз змін у різні закони, що пропонуються законопроектом 2047-1, та висновки нижче.

Податковий кодекс стаття 172-3

1. «Дохід від продажу об’єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче податкової вартості такого об’єкта, визначеної (розрахованої) авторизованим електронним майданчиком»

Модуль електронного визначення оціночної вартості – є складовою Єдиної бази та знаходиться саме «на боці» бази, а не майданчика. Більше року тому за розробку модуля держава сплатила бюджетні кошти. Розробка була завершена, акти-приймання передачі підписані та модуль передано ФДМУ.

Відповідно, не є логічним використовувати програмне забезпечення приватних компаній, що потягне за собою покладення зайвих витрат на населення, якщо держава саме для цих цілей придбала своє.

Також майданчики згідно з законопроектом не несуть відповідальності за некоректно визначену вартість. Тому використання модуля оцінки для кожного конкретного майданчика окремо – може призвести до різних підходів у визначенні оцінки, маніпуляцій та зловживань.

2. «Єдина база даних податкової вартості (далі – Єдина база) – державна автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, до складу якої входять база даних та модуль електронної перевірки податкової вартості об’єкта нерухомості».

В редакції діючого закону зазначений модуль визначається як «модуль електронного визначення оціночної вартості», що відповідає функціям, які він повинен виконувати, та за забезпечення виконання яких було сплачено бюджетні кошти.

Законопроектом пропонується звузити функціонал модуля до перевірки, не дивлячись на те, що стадії перевірки вартості передує стадія визначення вартості для отримання показника, з яким потрібно здійснювати порівняння для проведення перевірки.

Чисельні нарікання на роботу майданчиків стосувались, в том числі, відсутності необхідності їх існування в якості посередників між державною базою та населенням, та схожість їх функціоналу зі звичайною електронною поштою, яка забезпечує пересилання інформації до бази від оцінювача та отримання інформації з бази нотаріусом. Враховуючи зазначене, така редакція норми схожа на спробу виправдати існування майданчиків та забезпечити неможливість функціонування бази без них.

3. «Авторизований електронний майданчик – авторизована Фондом державного майна України інформаційно-телекомунікаційна система, яка… має впроваджену та підтверджену підписаним протоколом(-ами) обміну між усіма вже авторизованими електронними майданчиками можливість використовувати інформацію та документи»

Норма, що вимагає від нового учасника для виходу на ринок отримати письмову згоду від інших учасників ринку – є суттєвим бар’єром для вступу на ринок нових компаній. Передання повноважень щодо допуску на ринок конкурентам, порушує логіку конкурентного законодавства, обмежує та спотворює конкуренцію, дає інструмент учасникам ринку для усунення та недопущення конкуренції.

Законопроектом не передбачено механізму дій потенційного учасника ринку у випадку, якщо вже існуючі на ринку чотири приватних майданчика не підпишуть протокол обміну. До того ж Антимонопольним комітетом вже було притягнуто зазначені майданчики до відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії.

Отже, така норма закриває ринок для виходу на нього нових учасників до того часу, поки вже присутні на ринку компанії не висловлять письмове бажання їх туди пустити.

Також зазначеної норми не було в першій редакції закону, що була прийнята в «бюджетну ніч 2017 – 2018». Вона з’явилась в наступну «бюджетну ніч 2018 – 2019», та однією з причин її появи була в тому числі загроза виходу на ринок нової компанії, яка вже на той момент перебувала на фінішній прямій розробки програмного забезпечення та починала процес проходження авторизації.

За наявною інформацію вже сьогодні є приватний майданчик, який розробив програмне забезпечення, пройшов всі погоджувальні процеси, в тому числі в Держспезв’язку, однак не може пройти авторизацію по причині того, що чотири приватних майданчики не підписують останньому протокол обміну.

4. «Єдина база здійснює перевірку розрахунку податкової вартості на предмет її відповідності ринковим цінам та у разі її відповідності реєструє розрахунок податкової вартості»

Відповідно до Податкового кодексу України, ринкова ціна — це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Одне з нарікань на роботу бази полягало в тому, що ринкова ціна, яку база бере за основу по окремим об’єктам, є або суттєво завищеною (в кілька разів) у порівнянні з реальною ринковою вартістю об’єкта), або навпаки – суттєво заниженою (так само в кілька разів). Досі достеменно не відомо, де база бере ринкові ціни та яким чином ці данні постійно оновлюються внаслідок цінових коливань на ринку. У зв’язку з чим стверджувати, що база володіє достовірною інформацією щодо ринкових цін, є маніпуляцією, яка може мати негативні наслідки для подальших економічних процесів в країні.

Адже визначення ринкової ціни, що міститься в кодексі, надає «ринковим цінам» майданчика та бази юридичної значимості. Що може бути використано в подальшому в інших процесах: господарських, кримінальних, антитрастових. Фактично, це є ринковою ціною, визначеною державою, а не спеціальним суб’єктом – оцінювачем, та має ознаки втручання держави у вільне ціноутворення на ринку нерухомості.

5. «Під час посвідчення правочинів з об’єктами нерухомості нотаріус через авторизований електронний майданчик вносить інформацію…»

Норма зобов’язує нотаріуса також бути споживачем послуг приватних майданчиків, які будуть виконувати функцію посередника (електронної пошти) між нотаріусом та державною базою, отримуючи з цього прибуток.

Не зрозуміло, чому нотаріус не може вносити та перевіряти інформацію в державній базі, що була розроблена за бюджетні кошти, без приватних посередників. На схожих/аналогічних ринках держава побудувала ефективну електронну пряму комунікацію.

6. «Порядок визначення (розрахунку) податкової вартості об’єктів нерухомості регулюється виключно відповідно до вимог цієї статті».

Під час розслідування діяльності «картеля майданчиків» та участі в їх появі та функціонуванні окремих народних депутатів та посадових осіб Фонду державного майна, в якості елементу можливого «шантажу» лунала ймовірність заблокування всіх процесів купівлі-продажу нерухомості в країні через зупинку роботи чотирьох приватних майданчиків.

Зазначена норма підсилює такі можливості для шантажу та створює загрозу повної залежності ринку нерухомості в Україні від діяльності чотирьох приватних компаній, місцезнаходження яких не встановлено. Як і місце знаходження обладнання, що забезпечує їх роботу.

Чотири приватні компанії можуть за кілька хвилин «покласти» весь ринок нерухомості України, зірвати сотні правочинів, що потягне за собою мільйонні збитки для фізичних та юридичних осіб по всій території України.

7. Законопроектом не виключаються норми, що були внесені в «бюджетну ніч 2018 – 2019» та передбачають:

• заборону АМКУ розслідувати справи, досліджувати ринки, перевіряти наявність/відсутність ознак порушення щодо будь-якої діяльності, яка будь-яким чином стосується об’єктів прав інтелектуальної власності (норма була внесена для блокування розслідування АМКУ проти майданчиків);
• дію змін до закону на минуле (норма була внесена для легітимації процесу сплати коштів майданчикам нотаріусами за письмовою згодою посадових осіб ФДМУ, попри відсутність такого законодавчого обов’язку);
• неможливість відшкодування шкоди, що спричиняється майдачиками, в тому числі у випадку некоректної роботи останніх.

Земельний кодекс, абз. 2 ч. 5 ст. 201

8. «Визначення вартості земельних ділянок у випадках їх продажу (обміну) фізичними особами здійснюється авторизованими електронними майданчиками відповідно до вимог статті 172 Податкового кодексу України».

Законопроектом пропонується розширити сферу дії такої процедури на земельні ділянки, що продаються (обмінюються) фізичними особами.

Отже всі зазначені вище загрози, ризики та край негативні наслідки будуть поширені на ринок землі, у випадку його впровадження, та поставлять під сумнів можливість здійснення успішної земельної реформи.

Фактично, успішність земельної реформи в країні буде залежати, в тому числі, від того, наскільки якісно буде працювати «картель приватних компаній», на який держава немає впливу, не володіє інформацією про його діяльність, не висувала вимог щодо його власників та топ-менджменту, не має повноважень щодо регулювання та контролю стосовно нього, не передбачила окремої відповідальності за порушення. Та фактично опиняється в заручниках останніх, не маючи можливості вивести на ринок нову, навіть державну компанію, без отримання від них письмової згоди або без внесення змін до Податкового та Земельного кодексу.

У випадку порушення майданчиками вимог законодавства ФДМУ може їх відключити від єдиної бази. Однак враховуючи те, що ринкова поведінка останніх з моменту створення була узгодженою, наслідком відключення може бути блокування всіх операцій з нерухомістю.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, абз. 2 ст. 1

9. «Дія цього Закону не поширюється на визначення вартості нерухомого майна у випадках його відчуження фізичними особами відповідно до вимог статті 172 Податкового кодексу України».

Зазначене позбавляє можливості оскаржити (пройти процедуру рецензування) визначену приватним майданчиком вартість майна. Що, враховуючи наявну вже сьогодні кількість (сотні) тільки виявлених випадків заниженої/завищеної оцінки, грубо порушує як конституційні права громадян України щодо вільного законного розпорядження своєю власністю, так і держави на отримання податкових надходжень, та можливості здійснення переслідування у випадку штучного заниження доходів з метою ухилення від сплати податків.

Аналогічно з оцінкою земель.

…………………………………………..

Не думаю, що 2047-1 може бути проголосований в сесійній залі. Скоріш, це схоже на «регламентні ігри», адже подання альтернативного законопроекту гальмує прийняття основного. А значить, поки два проекти не потраплять до зали та один з них не буде відхилений, інший – не буде прийнятий.

Щиро сподіваюсь та вірю, що група народних депутатів, що є авторами законопроекту 2047, виявиться потужнішою та оперативно переконає колег в необхідності якнайшвидшої підтримки саме 2047, та відхилення 2047–1. Адже за грубими підрахунками чотири приватних майданчики, поки в раді вірують «регламентні пристрасті», заробляють мільйон гривень на день.

Блог від: Агія Загребельська