Законопроект 1076 дарує замовникам право ігнорувати «24 години»?
10.09.2019   //   1 Переглядів

Ще однією важливою новелою законопроекту №1076 про внесення змін до тендерного законодавства є збільшення кількості підстав для викидання учасників з тендерів.

У діючому законі шість підстав для відхилення, законопроектом їх збільшують до 14. Тобто бачимо однозначне посилення функціоналу замовника.

Але проблема не стільки у кількісному вимірі, скільки у якісному. Ініціатори законопроекту неймовірним чином залишили у законопроекті розбіжність, яка загрожує не тільки похоронити прекрасну репутацію норми «24 години», а й створити ще один дискреційний «ручник», який у руках недобросовісних замовників перетвориться на ще один інструмент впливу на небажаних йому учасників.

Відразу оговорюсь: це дрібниця, яку можна легко виправити ще на стадії прийняття законопроекту.

Отже законопроектом пропонується дозволити учасникам виправляти певні помилки у своїх пропозиціях впродовж 24 годин з моменту того, як замовники їх виявив та повідомив про них. Це однозначно хороша ідея, яка вже реалізована в термінових закупівлях для потреб оборони. Уявіть собі, що фірма з найдешевшою пропозицією з якихось причин прогледіла якийсь папірчик, і через це її мають відхилити. А значить переможцем стане більш дорогий конкурент, і фактично держава заплатить більше лише через чиюсь некритичну неуважність. Тобто даючи добу на виправлення папірчика держава фактично економить наші гроші.

Однак при інтеграції військових «24 годин» у цивільні тендери трапився конфуз.

З однієї сторони, стаття 29 законопроекту каже, що якщо замовник виявив у пропозиції учасника якісь недоліки, то він має повідомити учасника через оголошення у «Прозорро». І з моменту того оголошення включаються 24 години на виправлення знайдених недоліків.

Але з іншого боку у законопроекті є стаття 31, де пункт 1 каже, що

«Замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі якщо учасник процедури закупівлі не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону».

Тобто зі старого закону залишилась норма, яка означає, що замовник має відхилити пропозицію з недоліками.

Дивіться як це протиріччя може бути конвертовано у «ручник».

На тендер до замовника приходять бажаний і ̶н̶е̶д̶о̶г̶о̶в̶о̶р̶о̶з̶д̶а̶т̶н̶и̶й̶ небажаний учасники.

У бажаного фаворита замовник знаходить дві проблеми з документами і повідомляє про них. Фаворит виправляє і у нього все стає чикі-пукі.

У небажаного конкурента замовник теж знаходить дві проблеми. Однак офіційно повідомляє через «Прозорро» лише про одну, а іншу залишає собі козирем в рукаві. Учасник виправляє цю одну, а потім приходить час оцінювати і замовник бах! і відхиляє зальотного саме за той факап, про який він не повідомив учасника!

Нєнуашо, пункт 1 статті 31 дозволяє  ж замовнику відхилити учасника, який не відповідає кваліфікаційним критеріям? Так, дозволяє. І не просто дозволяє, а взагалі зобов’язує! То що буде робити недобросовісний замовник, отримавши такі вила? Всадить кому треба, можете не сумніватись.

І ще. Нагадаю, що іншою неоднозначністю законопроекту 1076, а саме невизначеністю фрази «застосування штрафних санкцій», недобросовісним замовникам дають можливість створювати «чорні списки» з небажаних учасників. Достатньо лише викотити своєму підряднику, що він на п’ять хвилин прострочив поставку, і навіть якщо це неправда, і навіть якщо фірма щось буде оспорювати у суді – самого факту претензії буде достатньо, аби замовник міг викидати цю фірму з подальших тендерів. І цю контроверсійну норму також легко виправити без затягування і потужного переписування законопроекту, який насправді дуже потрібен українській системі закупівель.

ІМХО від: Юрій Ніколов