Верховний суд визнав, що АМКУ може карати за змову як групу, так і окремі її компанії

Касаційний господарський суд визнав правомірність притягнення Антимонопольним комітетом України до відповідальності за порушення конкурентного законодавства як групи у цілому, так і окремих її компаній. Про це стало відомо з ухвали від 29 серпня.

За словами колишньої державної уповноваженої АМКУ Агії Загребельської, це рішення мінімізує можливості порушників уникнути покарання шляхом ліквідації/банкрутства компаній-відповідачів або домогтись накладення чи стягнення штрафів у невеликих розмірах, у зв’язку з відсутністю обороту або активів у компанії-відповідача.

У червні 2018 року АМКУ визнав винними у ціновій змові в серпні 2017 році на роздрібному ринку скрапленого газу групи компаній «Надежда», «WOG», «ОККО», а також ТОВ «Авантаж 7» і ТОВ «Факторінг Груп», наклавши на них штраф загальним розміром 40,99 млн грн. У серпні 2018 року ПП «ОККО-Бізнес Контракт» подало до суду позов проти АМКУ про визнання недійсним рішення у частині накладення на нього штрафу в розмірі 3,20 млн грн., але програло першу інстанцію та апеляцію.

Ця компанія у своїй касаційній скарзі посилалася на безпідставність притягнення саме її до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, оскільки вона була лише комітентом і не здійснювали роздрібну торгівлю газом на заправках «ОККО». Тоді як порушення полягає у схожому підвищенні цін газу при його реалізації саме у роздріб. Реалізацію ж газу на заправках здійснювали ТОВ «ОККО-Схід» і ТОВ «ОККО-Рітейл», які хоч і входять з «ОККО-Бізнес Контракт» до однієї групи, однак є самостійними суб’єктами господарювання, котрі несуть відповідальність за свою діяльність.

Суд не погодився з аргументами «ОККО-Бізнес Контракт» і залишив рішення першої інстанції та апеляції без змін. На думку суду, характерними для підприємства з точки зору застосування законодавства про захист економічної конкуренції є не його юридична правосуб’єктність, а автономність дій на ринку. Іншими словами, афілійовані компанії з цієї точки зору не є окремими суб’єктами господарювання, оскільки вони не мають свободи визначення поведінки на ринку, тому їх сукупність утворює єдиний суб’єкт господарювання – групу. Дії суб’єктів, які входять до однієї групи, полягають у розподілі завдань між ними для досягнення однієї кінцевої мети, спрямованої на задоволення потреб такої групи. Відповідно, дії всіх учасників групи розглядаються як дії одного суб’єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність на відповідному ринку.